WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проектування життєтворчої мотивації учнів - Реферат

Проектування життєтворчої мотивації учнів - Реферат


Реферат на тему:
Проектування життєтворчої мотивації учнів
Чим більше ми розвиваємо й вдосконалюємо себе, чим повніше реалізуємо свої можливості, тим цікавішими ми стаємо для оточення, тим вагомішим є наш внесок у спільну діяльність і спілкування з іншими людьми.
"Мистецтво життєтворчості особистості"
У кожної людини формується система її життєвих орієнтацій, яка складається з кількох складових:
o мета людини в житті, яка надає осмисленості майбутньому;
o насиченість життя, що характеризує сам процес життєздійснення;
o задоволеність самореалізацією, яка формується на основі досягнутого.
Самореалізація як складова життєвого успіху пов'язана зі свідомим прагненням розкрити свої сили та здібності в суспільному застосуванні. Для цього сучасний випускник має бути здатний до саморозвитку та неперервної самоосвіти, про що йдеться в Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи.
Результатом самоосвітньої діяльності особистості є її саморозвиток та самовиховання, які сприяють самореалізації особистості як спеціаліста, громадянина (схема 1).
Тому важливо усвідомити що таке "самоосвіта", її основні риси. В педагогічній літературі зустрічається декілька означень поняття "самоосвіти".
В.Оніщук, В.Бондаревський розглядають самоосвіту як вид самостійної роботи учнів, одну з форм пізнавальної діяльності.
Психологи визначають самоосвіту як свідомий рух людини від того, ким вона себе усвідомлює, до того, ким вона прагне бути.
Б.Райський вважає, що самоосвіта - це цілеспрямоване систематичне оволодіння знаннями та вміннями з власної ініціативи, засобом самостійної пізнавальної діяльності до його основного заняття.
Український педегогічний словник дає таке визначення: "Само-світа - освіта, яку отримують в процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі. Крім того, самоосвіта є невід'ємною частиною систематичного навчання в стаціонарних закладах, сприяє поглибленню, розширенню та більш міцному засвоєнню знань.
Отже, виходячи з цих означень, можна сформулювати основні риси самоосвіти:
o здобуття знань як додаткова до основного заняття пізнавальна діяльність, хоча дуже часто пов'язана і навіть зумовлена ним;
o оволодіння знаннями за своєю ініціативою стосовно змісту, обсягу, джерела, тривалості та часу проведення занять, незалежно від навчального закладу, хоча з можливим використанням певних программ, консультацій тощо;
o вирішальне місце в оволодінні знаннями посідає індивідуальна самостійна пізнавальна діяльність, хоча можливі й колективні форми роботи (гуртки, факультативи, семінари тощо).
Щоб створити відповідні умови для самореалізації та саморозвитку учнів через самоосвіту, я передусім вивчаю їхні реальні можливості: рівень навчальних досягнень, рівень потреби в досягненнях, рівень розвитку вмінь, потрібних для самостійного здобування знань, рівень самооцінки учнів, рівень розвитку вмінь до самоорганізації. З цією метою використовую анкети, опитувальники для виявлення рівня розвитку ЗУН за даними самооцінок учнів, діагностичні контрольні роботи.
Самоосвіта не може бути успішною, якщо не озброїти учнів системою вмінь та навичок навчальної праці. Від сформованості цих умінь значною мірою залежить навченість школярів, темпи переробки та засвоєння інфор-мації і в кінцевому підсумку - якість їх навчання. Для формування навчально-пізнавальних умінь я використовую пам'ятки "Як готуватися до уроку математики", "Як доводити теорему", "Як читати книгу", "Як підготувати реферат" тощо. Ці пам'ятки оформляю на стенді "Самоосвітня діяльність учнів" у кабінеті математики. Учні завжди мають змогу звернутися до них. Зі свого боку я постійно привертаю їхню увагу до цього стенду.
Наступний етап моєї роботи - це розробка інструментарію само-освітньої діяльності (схема 2).
Одним із прийомів навчання учнів працювати самостійно з новим матеріалом є складання опорних конспектів. З учнями першого курсу я проводжу урок "Типи шпаргалок та прийоми їх складання" й під цим "соусом" розповідаю, як складати та використовувати опорні конспекти. Під час подальшої роботи з учнями пропоную їм самостійно скласти свій особистий опорний конспект за новим матеріалом або за повторюваним чи узагальнювальним.
З метою залучення учнів до самоосвітньої діяльності в своїй роботі я використовую домашні довгострокові роботи (ДЦР).
Дуже часто трапляється так, що випускник має дуже непогані теоретичні знання, але досить нескладні задачі викликають у нього труднощі. Трапляється це з різних причин і одна з них - в учня недостатній досвід самостійного розв'язування задач. Зазвичай більш підготовлені учні пропонують свій шлях розв'язання, або вчитель "підказує" хід розв'язання, а іншим не вистачає часу як слід над нею поміркувати, звернутися до додаткової літератури. Частково розв'язати цю проблему дозволяють завдання, розраховані на довгий строк (схема 3). Такі завдання зазвичай дають на першому уроці теми й учні виконують упродовж вивчення теми. В домашню довгострокову роботу включено задачі на найбільш складні й важливі ідеї та методи курсу, демонструючи їх застосування в різних ситуаціях. Багато понять дано з випередженням - до ознайомлення з відповідними поняттями. Іноді це учням зрозуміло з умови задачі, іноді доцільно звернути на це їхню увагу, підкресливши на уроці той момент, коли ці завдання стають доступними. Доцільно включити й завдання, які потребують звернення учнів до додаткової літератури.
Слід зазначити, що головне тут - навчання розв'язування задач, тому обстановка секретності в даному разі недоречна. На уроках, консультаціях діти можуть і розв'язують задачі, подібні до тих, які пропонуються в ДЦР, обговорюють плани розв'язання задач, висловлюють навідні міркування.
Протягом окресленого терміну учні виконують завдання в окремому зошиті, який вчасно здають на перевірку. Вчитель перевіряє розв'язання задач та під час тематичної атестації проводить захист домашньої довгострокової роботи, для чого пропонує учню розв'язати одну чи декілька задач ДДР. Оцінку за ДДР слід виставляти за результатами перевірки цих "вибраних" задач, перевірки наявності задач у зошиті, поверхового пере-гляду розв'язаних задач. Якісна перевірка всіх задач не дуже плодотворна і разом з тим обтяжлива.
Врешті-решт, кожен учень має змогу самостійно розв'язати задачу, витративши на неї стільки часу, скільки необхідно саме йому (15 хвилин чи тиждень); учень змушений користуватися додатковою літературою; в учнів з'являється можливість поговорити не на тему "мильної опери", а на тему на-вчальну, обмінятися розв'язками. В результаті формується соціальна, комунікативна та інформаційна компетентності учнів.
Ще одним із прийомів залучення учнів до самоосвіти є проведення уроків-семінарів (схема 4). Семінари передусім характеризуються двома взаємопов'язаними ознаками: самостійним опрацюванням учнями програмного матеріалута обговоренням на уроці результатів їхньої пізнавальної діяльності. На цих уроках учні вчаться виступати з самостійними повідомленнями, дискутувати, відстоювати свою точку зору. Семінари сприяють розвитку пізнавальних та дослідницьких умінь учнів, зростанню культури спілкування. Більш поширені семі-нари-доповіді, семінари-конференції, семінари розв'язування задач. Вважаю, що організовувати

 
 

Цікаве

Загрузка...