WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Робота з розвитку мовлення молодших школярів - Реферат

Робота з розвитку мовлення молодших школярів - Реферат


Реферат на тему:
Робота з розвитку мовлення молодших школярів
1. Розвиток мовлення розглядається як "основоположний, приводний принцип, що пронизує і об'єднує всі без винятку сторони мовленнєвої діяльності учнів" (програма).
Робота з розвитку мовлення молодших школярів включає такі основні напрямки: удосконалення звуковимови учнів і підвищення їх вимовної культури; збагачення, уточнення і активізація словникового запасу молодших школярів, уміння вживати слова у властивому для них значенні, користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації та мети висловлювання; послідовно і логічно висловлювати думку; удосконалення граматичного ладу мовлення дітей;
Оволодіння нормами українського літературного мовлення; засвоєння найважливіших етичних правил спілкування. (Пояснювальна записка).
Ці напрямки роботи з розвитку мовлення основа для формування у молодших школярів умінь сприймати, відтворювати і будувати зв'язні висловлювання різних типів і стилів.
2."Зв'язне мовлення" - це монологічне мовлення. Тобто послідовний усний чи письмовий виклад думок, знань. Результатом такої діяльності є тека - сукупність взаємо в'язаних самостійних речень, об'єднаних спільною темою за допомогою мовних (лексичних, граматичних, інтонаційних) засобів. Отже, поняття "зв'язне мовлення" і "текст" стоять поряд.
Терміном "зв'язне мовлення" ще називають розділ методичної науки, завдання якого навчати дітей розуміти, будувати висловлювання з дотриманням норм літературної мови.
3.Процес творення тексту включає чотири етапи: 1) орієнтування в умовах спілкування; у планування ходу думки; 3) добір найбільш відповідних мовних засобів для її вираження; 4) забезпечення зворотного зв'язку. Всі ці етапи монологічного мовлення постійно змінюють один одного. Перебувають у постійній взаємодії.
Створення монологу починається із авторського задуму - потреби про щось розповісти, довести свою думку, описати явище. Мовець, таким чином. Задумується над питаннями: про що сказати, як, з якою метою. Орієнтація у завданнях і обставинах спілкування - це Teman структури мовленнєвої діяльності.
Другий етап мовленнєвої діяльності - планування ходу думки. Мовець обмірковує попередній план розгортання задуму: знаходить підхід до цього центру, потім висновки, кінцівку. Цей план спочатку схематичний, не розгорнений у деталях. Він безперервно змінюється, уточнюється у процесі творчості.
Щоб передати послідовно думки про предмет, треба вичленити його ознаки, визначити головні з них; підпорядкувати їм другорядні і передати цю складну залежність ознак предмета відповідними мовними засобами. Виклад має бути таким виразним, щоб той, до кого звертаємося, міг одержати точне уявлення про предмет. Іншими словами, під час побудови тексту виникає потреба стати на точку зору адресата нашого мовлення, тобто оцінити своє висловлювання від імені адресата. Орієнтування на адресата мовлення - це зворотний зв'язок, критика власного тексту. Передача думки мовники засобами та удосконалення свого мовлення - наступні етапи структури мовленнєвої діяльності (3 і 4).
4. У дошкільному віці дитина оволодіває розмовним стилем. Мовлення її діалогічне, зрозуміле тільки в даній ситуації.
Правильно будувати фразу дитині допомагають під час діалогу жести, міміка, репліки співбесідника. Це є своєрідним стимулом коригування власного мовлення. Поступово формуються і елементи зв'язного мовлення. У школі дитина оволодіває монологічним мовленням, збагачується її мовне середовище: чує зразки усного і писемного мовлення вчителя у різних стилях - науковому, діловому публіцистичному, сама читає тексти, вивчає рідну мову.
Монологічне мовлення складніше за діалог. Тому дитина стикається з труднощами.
1. Втрачаються звичні для неї спонукальні мотиви діяльності (діалогічне мовлення не викликає сумнівів у своїй потребі). Учнівські є висловлювання часто недостатньо вмотивовані. Учні не розуміють для чого будувати монолог, отже втрачається смисл спілкування. Саме це треба подолати дитині.
2. Теми для дитячих висловлювань пропонує вчитель. Тому учням важко увійти в задум, сприйняти його як власний. Вони звужують або розширюють тему або зовсім говорять не на тему.
3. Ще важче дитині, розкриваючи тему, цінити сказане з точки зору адресата, а звичні форми зворотного зв'язку, як при діалозі, не може використати (міміка, нести, репліки співбесідника).
4. Серйозно заважає в оволодінні процесом творення тексту недосконалість граматичної структури мовлення. У молодших школярів переважають непоширені одноманітні речення плану: зайчик сірий, зайчик біжить. Їм важко об'єднати в одному реченні ознаку і присудок, бо недостатньо володіють відповідними мовними засобами.
Щоб навчити дітей викладати свої думки і почуття, треба сформувати чотири групи узагальнених умінь зв'язного мовлення: 1) інформативно-змістові; 2) структурно-композиційні; граматико-стилістичні; 4) редагування. Вони співвідносяться з основними етапами творення тексту.
Інформативно-змістові умінні допомагають побудувати зміст повідомлення, включають уміння орієнтуватись в умовах спілкування, у усвідомлювання, добирати для нього необхідний матеріал.
Орієнтуватися в ситуації спілкування - це значить з'ясувати, для чого створюється висловлення (повідомити щось чи вплинути на співбесідника), для кого призначене (знайомому, незнайомому, одному, багатьом). Якщо умови зрозумілі, будувати висловлювання неважко.
Тому вчитель повинне ввести учнів у мовленнєву ситуацію, навчити в ній орієнтуватися, створити такі умови, які б викликали бажання розказати про побачене.
Крім того треба передбачити такі прийоми, які б спонукали малого автора задуматися, як слухач (читач) буде сприймати його висловлювання. Це виховує стійкий інтерес до роботи над твором.
Перед початком роботи над складанням висловлювання мовець повинне добре продумати тему висловлювання (те, про що розповідатиме) і основну думку (відповідь на поставлене темою питання (для чого розповідати). Інакше мовлення стане беззмістовним, не буде служити меті спілкування. Хід думки, добір варіантів для її вираження у відповідному стилі дасть можливість автору зрозуміти, як його мовлення сприйме адресат.
Щоб розкрити тему, основну думку висловлювання треба вміти добирати матеріал для висловлювання і користуватися ним у творчій праці. А для цього треба вчити дітей спостерігати, помічати в предметах найістотніше, їх ознаки; прищепити навики самостійної роботи з книгою, картиною, навчити фіксувати спостереження, враження, роздуми.
Зібраний для висловлювання матеріал треба вміти систематизувати.
Це складне вміння включає ряд мислитель них операцій:
1) аналізувати відібраний матеріал, відбирати найбільш необхідне для розкриття задуму; 2) групувати зібране, пов'язуючи факти, думки в окремі частин (мікрочлеми) визначити послідовність розташування цих логічно завершених частин; 4) продумувати смислові
Loading...

 
 

Цікаве