WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Етичне виховання засобами музичної творчості - Курсова робота

Етичне виховання засобами музичної творчості - Курсова робота

вільний час. Тоді запрошувалися співці, скоморохи незалежно від того, чи було якесь свято, що потребувало обрядової пісні.
КОБЗАРСЬКА ПІСНЯ
З необрядових пісень постав героїчний епос, відомий в Київській Русі з літописів та окремих згадок в різних хроніках. Текстів героїчних пісень цього періоду залишилось мало, вони були витіснені з народної пам'яті новими героїчними подіями боротьби з татаро-монгольською навалою. Дивом збережена пам'ятка поезії XII ст. "Слово о полку Ігоревім" наштовхнула багатьох дослідників на думку про подібність цієї героїчної пісні до українських народних дум. Саме невідомий автор "Слова" визначає його жанр по-різному: слово, піснь, повість, трудниє повісті, стариє словеси. Уже серед перших видавців пам'ятки точилися суперечки щодо її жанру - уривок з поеми, історична повість, поезія чи проза тощо. Спроби визначити віршовий розмір не увінчалися успіхом - намагання читати його хореями, амфібрахіями чи ямбами призводили до викривлень тексту.
Починаючи з 30-х років наукові дослідження "Слова о полку Ігоревім" в Україні були припинені і обмежувалися лише російсько-мовними працями. Хоча ніхто з російських вчених не може заперечити, що багато мовних рис "Слова" та його виразні поетичні засоби мають яскравий український колорит. Незаперечне й те, що твір написаний на українській землі про українських князів, хоча імперською наукою прийнято було вважати його "спільною спадщиною трьох братніх народів".
Схожість "Слова" з українськими народними думами відзначали Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Омелян Огоновський, Михайло Максимович, Пантелеймон Куліш, Олександр Потебня, Філарет Колесса, Святослав Гординський та ін. Навіть російський критик Вісаріон Белінський, відомий своїми антиукраїнськими поглядами, не міг заперечити подібність "Слова" до українських дум, більшість же російських дослідників шукали зв'язків твору з російськими билинами.
Заслуговує на увагу твердження Пантелеймона Куліша про те, що думи укладалися відразу після події: "Якщо при житті козаків про їхні подвиги вже складалися думи, то чому б князям не отримувати подібної похвали від сучасних їм Боянів?"
Звичайно, думи почали записуватися значно пізніше, ніж вони виникали. Скільки їх загинуло зі своїми виконавцями, кобзарями, лірниками - співцями славних козацьких подвигів. І ось до нас дійшла збережена якимось чудом дума князівської доби: "Тільки незбагненна випадковість викинула нам із безодні забуття одну думу о полку Ігоревім".
Ритміку "Слова" досліджував Ю. Тиховський. Ось до якого висновку він прийшов у 1839 p.: "Під наведені зразки розмірів підходить усе "Слово". Таким чином ми бачимо, що будь-як9му місцю із "Слова" можна знайти аналогічне за розміром у малоруських думах. А, отже, немає перешкод думати, що все "Слово" від початку до кінця написане віршами, причому розмірами дум"1.
Тиховський пропонує для отримання віршового розміру в "Слові" таке правило: читати якомога природніше, робити логічні наголоси і паузи там, де вимагає того зміст - тоді почуємо ритм.
Найкраще дослідив ритміку "Слова" відомий український фольклорист-музикознавець, композитор, академік Філарет Колесса. Ось його висновки: "Всі ті нитки, які зв'язують сей пам'ятник з народними піснями і думами, показують, що й за поясненням віршової будови "Слова" треба шукати між творами народної поезії... "Слово" в'яжеться тісно з укр. голосіннями і думами передовсім свобідною речитативною формою. Даремними остались зусилля - відкрити у "Слові" правильний розмір стиха або й тонічні стопи. "Слово" зложене нерівними стихами, що творять більші і менші групи, подібно, як у голосіннях і думах, та лучається з собою на основі паралелізму і риторичного риму".
Кожен період думи мас інший склад, і до кінця думи немає двох однаково складених періодів. Кожен період закінчується певною мелодійною фразою, за якою йде "перегра" на кобзі. Думи поділяються на вірші, періоди або тиради різного розміру, які замикаються закінченою думкою чи образом. Такі ж ознаки притаманні й "Слову".
Для виконання дум характерний музичний речитатив. Філарет Колесса прийшов висновку, що "Слово" - це співана декламація індивідуального типу, бо воно, як і дума, не могло виконуватися хором. "Слово" складене не за одною, а за кількома ритмічними схемами. Речитатив то співучий, то декламаційний, то переходить в інтоновану прозову розповідь.
Про життя княжих та дружинних поетів-співців ми знаємо дуже мало. Наприклад, у Галицько-Волинському літописі є згадка про киянина Тимофія (1205), а також про Митуся або Митусу (1241). У "Слові" згадані Боян і Ходина. Піснетворці виконували свої пісні під акомпонемент бандури, гуслів, ліри, кобзи. Під час військових походів вони заохочували дружинників до бою, а після боїв співали князям і дружині, пізніше - козакам.
Дуже заманливою нині виглядає ідея відтворення мелодійного звучання "Слова" як української думи. Відомо, що композитор Олександр Бородін в опері "Князь Ігор" подав своє довільне композиторське відчуття цієї теми, проте цей твір не є відтворенням самого "Слова", а лібретто опери аж ніяк не відповідає історичним фактам.
Створення музики для справжнього тексту поеми, тобто відновлення мелодії, яка могла звучати в XII ст., практично майже неможливо. На думку Святослава Гординського така реставрація можлива лише на грунті широкого поєднання і зіставлення музичної структури українських Дум, голосінь, замовлянь та дружинної поезії.
Цікавий ще один експеримент Леоніда Махновця, який дослідив, чи можна записати текст пісні, що виконується в манері українських дум. Прослухавши концерт артистів Київської філармонії на мотиви "Слова" у перекладах Михайла Максимовича, Тараса Шевченка, Степана Руданського, Панаса Мирного та Максима Рильського, івраховуючи, що в оригіналі твір співався повільніше (речитатив, музичні інтервали тощо), він прийшов до висновку, що "Слово" могло бути записане одним або двома "скорописцями-борзописцями", а його виконання тривало близько однієї години.
Зв'язки українських кобзарських пісень з давньоруським епосом найкраще простежуються в репертуарі кобзарів та лірників Поділля й Прикарпаття. Вже в XVI ст. кобзарське мистецтво було поширене по всій Україні. Ці професійні співаки часто й пісні творили самі. Епічні твори на відміну від обрядових виконуються як сольні (тобто одним співаком). Самі виконавці називали свої твори лицарськими піснями, козацькими притчами, запорізькими псалмами.
Вперше назва дума зустрічається в хроніці польського історика Сарніцького в 1508 р. "... сумні пісні, які руси звуть думами. Співають їх жалібним голосом і похитуючись з боку на бік". У наукову фольклористику цей термін ввів Михайло Максимович в 1827 р. Захопившись героїчними піснями українців, російський поет К. Рилєєв вперше вжив слово "дума" в російській літературі.
Кобзарі відносили думи до найбільш високого мистецтва, за ними йшли історичні пісні, козацькі та чумацькі. Найдавніші історичні пісні - це пісні ХНІ - XIV ст. про боротьбу з татаро-монголами. Історичні пісні відрізняються від козацьких тим, що в них, як правило, згадуються конкретні прізвища історичних осіб та відомі
Loading...

 
 

Цікаве