WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Галицькі педагоги про драматизацію в школі - Реферат

Галицькі педагоги про драматизацію в школі - Реферат

правдивої художньо сценічної діяльності, з одної сторони, і від імпровізації до відігрівання готової п'єси - з другої.
Таким чином, драматизація виразно означає не тільки те, що звичай зв'язується з поняттям шкільного театру, т. є. старанно підготовану виставу з сценою, декораціями, бутафорією, костюмами, виразом, але й такі твори, котрі відбуваються без попереднього наміру, без усякої підготовки, в котрих учасники - діти можуть свобідно, по-творчому передавати даний текст; котрі відбуваються де хочете (в вільному від лавок кутику класу, на дворі, в коридорі, на леваді, в лісі і т. д.) і без помочі з верхніх засобів, що допомагають сценічній ілюзії (без декорацій, сцени, костюмів і т д.). Зате з поняття драматизації виключаються рішучо такі твори, як малювання, ліплення, музика і т.д. Рисунки малярство, ліплення, музичні ілюстрації можуть тільки підбичовувати драматизацію, але ніколи не повинні стати її ядром.
Праця в ділянці драматизації має величезне значіння в усій широкій ца-рині виховання, головно естетичного виховання.
Драматизація як окрема ділянка естетичного виховання розвиває здіб-ність розуміння пластичного образу подій, пластичного відчування життя взагалі і себе в цьому життю, відтворювання життя в діяльності і через діяльність; драматизація якділянка мистецького виховання, мистецької активности допомагає створенню нової "вимовної" людини, людини активного переживання та яркого вираження свого "я" в "життю" й праці. Драматизація є найкращою школою естетичного виховання, бо вона органічно об'єднує рисунок, малярство, пластику, музику, живе слово й драматичне мистецтво.
Значіння драматизації в вихованню не обмежується самими тільки есте-тичними моментами. Вона дає дитині велику кількість різнородних практич-них привичок і відомостей, знайомить її з природою і пожитком предметів навколишнього світу. Дитина в своїх драматичних забавах шиє, ріже, рубає, місить тісто, замітає підлогу, білить, торгує і т д. Перше знання життя черпає дитина з наслідуваних і драматичних забав.
Драматизація розвиває і вправляє в творчому змісті найрізноманітніші здібності й функції: мову, інтонацію, уяву, пам'ять, зоркість, увагу, асоціацію, технічні й мистецькі здібності (роботи коло сцени, бутафорії костюмів, декорацій), руховий ритм, пластичність і т. д., та через те розширює творчу особистість дитини.
Драматизація розвиває емоціональну й афективну сферу, тим самим збагачує й вигладжує особистість; розвиває симпатію, спочуття, моральне почування, виховуючи здібність перевтілюватися в других, жити їх життям, чувати їх радість і горе.
Драматизація як метода навчання дає дитині активне, правдиве добування знання, що відповідає прагнучій чинів природі дитини. Живий і яскравий образ, глибоке й радісне переживання ставить вона на місце сухого засвоювання. Замість односторонньої праці розуму вона притягає до праці всю особистість дитини; розум, почування, уява, воля беруть участь, у складному творчому процесі драматичної діяльності...
В спробі класифікації основних форм драматизації належить взяти під розваг) чотири вирішальні фактори: біологічний, соціологічний, психологічний та історичний.
Біологія й соціологія вияснюють джерела походження драматизації, а психологія й історія оправдують шлях її генетичного розвитку в історичній перспективі.
Опираючись на біологічних і соціологічних підставах походження драматизації, можна ствердити, що драматизація в своєму історичному розвитку переходила в усіх народів від найдавніших віків аж до найновіших часів чотири етапи: імпровізацію, інсценізацію, драматичну, композицію, і на кінець, драматизацію, що від часів Шекспіра й Мольєра перейшла безпосередня в найвищий степінь театрального мистецтва.
Релігійні обряди з танцями й піснями (наприклад, "Купало") належить зачислити до інсценізації; обжинки й весільні забави - це і м про ерзаці я; монументальні епопеї (наприклад, "Слово о полку Ігоревім") належать, без сумніву, до вищої категорії драматичної композиції, а на кінець наш славетний "Вертеп" - це вже драматизація в повному його слова розумінню, що дала безпосередній почин народній драмі.
Ті ж самі етапи розвитку ми можемо обсервувати в драматизації дітей. В перших роках свого духового життя 3-7 літ, вони все імпровізують, в віці від 8-11 літ дітям припадає найбільше до вподоби інсценізація, на вершку дитинства, 11-14 літ, коли духові сили починають уже сягати по "трансцендентальне", діти віддаються залюбки примітивним драматичним композиціям; по 14 літах притягає вже дітей "сцена", "шкільний театр", вони прагнуть уже сценічної діяльності, драматичного мистецтва.
Бажаю також звернути увагу читача на великого значіння національ-ний елементу драматизації в школі, що в епоху найтяжчого нашого полі-тичного поневолення та змагання ворожих сил до денаціоналізації нас у кліщах офіціальних наукових програм, може відіграти велику роль у бо-ротьбі за збереження національного "я" в малих дітей. - Головний матеріал драматизації в школі - переважно глибоко національний: народні образи, пісні, байки, оповідання, сцена з побутового життя і т. д. Це матеріал, що своїм духовим змістом в'яже дитину з життям, мислями й змаганнями її предків сорок тисяч літ, розказує про минуле рідного народу; сцени ж із сучасного побутового життя, географічні ілюстрації, збагачуючи знання про український народ і його землю, викликають у дитячій душі і серцю тривалу симпатію і любов до цього народу та його землі. От тут-то й спочивають міцні зав'язки патріотичних почувань малого громадянина. Систематичне плекання їх у ділянці драматизації в школі - невідхильний обов'язок кожного українського народного вчителя!
Loading...

 
 

Цікаве