WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Галицькі педагоги про драматизацію в школі - Реферат

Галицькі педагоги про драматизацію в школі - Реферат


Реферат на тему:
Галицькі педагоги про драматизацію в школі
Драматизація в школі
...драматична творчість дитини повинна зайняти дуже поважне місце в життю дітей, але тільки з тим змістом і з тими формами, котрі близькі душі дитини і стоять у взаїмному відношенню з усею складною й многосторонною працею школи. Це положення зв'язане з тим значінням, котре має в життю дитини забава, і з тими особливостями дитячої психіки, котрі найбільше проявляються в забавах дитини.
Згідно з новішими дослідами дитячі забави вважаються природною школою фізичного, інтелектуального й морального розвитку, правдивою школою життя.
Трохи парадоксально, але глибоко правдиво висловив ту думку знаний дослідник забав звірів і людей К.Ґросс: "Смисл існування в молодих літах заключається в забаві"... А дальше: "Звірятка бавляться не через те, що вони молоді, але й молодість дана на те, щоби вони бавилися". В забавах проявляється й одна з центральних особливостей дитини: її стремління до наджиття, її пристрасть до перевтілення. "Забави маленьких дітей, - говорить Вундт, - в більшості - перевтілення дитини в старших: хлопці представляють козака, візника, рільника, моряка; дівчата - маму, кухарку, сидуху і т. д."... її притягає не тільки переживання радості наджиття, але й зворушення своїм перевтіленням глядача, приневолення його сміятися або плакати, радіти або негодувати.
Самостійні драматичні забави дітей є найпростішою формою їх драматичної творчості. Вже в забавах маленьких дітей дошкільного віку ми зустрічаємо окремо або разом ті або інші елементи драми: монолог і діалог, міміку й жести, грім у широкому значінню цього слова (переодягання, бутафорії в вигляді шабель, луків, мішка жебрака, кошика кухарки; приправу вусів і фарбування лиця на подобу індійців і т. д.) і сцену хоть би в вигляді поперевертаних крісел, їло мають представляти валку. З літами драматичні забави ускладнюються, збагачується гра і діалог, обстановка забави стає також складніша. До забав, що діти знають їх із спадку й наслідування (ловецькі, воєнні й промислові забави), прибуває втілення розказаних їм байок або вичитаних ними пригод (сценки з Робінзона) або пригоди серед дикунів. Значно пізніше переходять діти до гри готових п'єс або до своєрідних інсценізацій вичитаних уривків. Одним словом, дитяча драматична творчість, оскільки її старші не заколочують своїм вмішуванням, переходить знаний шлях розвитку, при чому вихідна точка цього шляху - драматичні забави - більше або менше покривається з історичними коріннями драматичного мистецтва різних народів. Найпростіші й найдавніші форми драматичної творчості дитини находять собі незвичайно близьку аналогію в народних драматичних забавах, обрядах і піснях, таких як, наприклад, хороводи, весільні й похоронні пісні, веснянки, купальні пісні й обжинкові або народні побутові пісні.
Про це все належало б тямити всім тим запальним театралам, що спокушуються починати драматичну працю з вистави складних п'єс навіть уже в дитячих садках із дітьми дошкільного віку, при чому їх вистави виблискують усім антуражем сучасної театральної техніки, - сценою з рампою і старанно вималюваними кулісами, прекрасно виконаними костюмами, різного роду сценічними ефектами і такий вираз лиця, якому міг би позавидувати правдивий театр. Найелементарніше знання психології дитини скаже нам певно, що все це - "от лукавого".
Кожний дитячий вік має свої права й свої особливості, і коли говорити про вік 8-11 літ, то необхідно рахуватися з його нескладною психологією, котра вимагає простого, навіть примітивного представлення і примітивного переживання, котра ставить вище звичайних маріонеток і "Діда Панаса" понад усі красоти "дитячих" спектаклів офіціальних театрів, спектаклів надмірно складних, що незвичайно томлять більшість дітей того віку.
Треба рахуватися також і з тим явищем, що в своїх свободних драматичних забавах дитина цього віку з її живою уявою по більшій части не шукає декорацій і реальної обстановки і волить задоволення натяками й символами замість натуральної сцени: ліжко легко переміняється в неї на корабель, поперевертані крісла в стадо або в валку; вона п'є неіснуючий чай або горілку і кривиться від гіркоти уявленого ліку; і тільки 12-14 літні підлітки виходять із під чаруючої власти дитячої фантазії і вимагають осторожного й постепенного переходу від символів до простого здорового реалізму - в декораціях, костюмах, обстановці й бутафорії.
Викладені тут факти й погляди, що торкаються самостійних дитячих драматичних забав, позволяють зробити ряд важних виводів. Коли гра взагалі, а драматична зокрема, займає таке поважне місце в життю дітей, коли прямування до наджиття, до перероджування являється з основних особливостей дитячої природи, - то, очевидно, школа й виховання не мають права ні проходити мимо цієї особливості, ні, тим більше, викреслювати з дитячого життя і з програми виховання всего, що має з нею яке-небудь споріднення. Навпаки, використати педагогічне драматичний інстинкт дитини, визначити драматичній творчості дітей те становище в школі, на яке ця творчість заслуговує по своєму значінню для дитини, - це завдання педагогії, основаної на психології...
Ось через що сучасна педагогічна думка вводить на місце перестарілого й вузького поняття шкільного театру новий термін, що більше відповідає суті справи і зв'язаний із поняттям драматичного мистецтва філологічно й історично. Коли основною суттю драматичного мистецтва являється діяльність, виведення сього або того образу чи сюжету через матеріал живої особистості людини (актора), то під драматизуванням або драматизацією в школі належить розуміти всі форми представлення в особах - від драматичних забав до
Loading...

 
 

Цікаве