WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Структура ділової гри і її конструювання як комплексна технологія навчання - Реферат

Структура ділової гри і її конструювання як комплексна технологія навчання - Реферат

гравців, майже як в житті. Тому в самому загальному плані ділову гру потрібно розглядати як систему, яка складається з гравців, правил гри, що моделюють реальність, організатора, який створив правила, і спостерігача за їх дотриманням (рис.2).
Рис. 2. Основні елементи ділової гри.
Особливістю правил гри є те, що вони характеризують не тільки взаємозв'язок гравців у грі, скільки направляють ДІЇ гравців, в яких відмічається її динамічна суть. Як зазначав Д.Б.Ельконін, який називав основною одиницею гри "роль і органічно з нею пов'язані дії" [7,с.27]. Дійсно, ДІЯ являється першою вимогою любої серйозної гри, при цьому ми розуміємо неможливість відмови від "ходу" і довільного виходу з гри. Що ж визначають дії гравців у випадку, якщо правила гри не являються її метою? Звернемося до А.Н.Леонтьєва, який займався вивченням діяльності людини. "Поняття діяльності необхідно пов'язати з поняттям мотиву. Дією можна назвати процес, який підпорядковується уяві про той результат, який повинен бути досягнутий, тобто процес, який підкоряється свідомій меті. Подібно тому, як поняття мотиву співвідноситься з поняттям діяльності, поняття мети співвідноситься з поняттям дії" [8,с.102-103]. В правила гри безумовно включена "МЕТА ГРИ" - результат, якого повинні досягати гравці в ході гри. Разом з тим, рахувати, що саме ця мета і являється рухаючим елементом дій гравців, було б серйозним упущенням. Ми сподіваємось, враховуючи наш досвід проведення ділових ігор, що систему мотивації гравців неможливо довільно формувати. На неї можна тільки в більшому або меншому ступені впливати шляхом побудови відповідної експериментальної ігрової ситуації, підбору контингенту гравців і впливу на них, як до початку ігрових дій, так і в період гри. Введення ігрової мети для гравців не зменшує кількість мотивів до одиничного числового показника, а може тільки трохи вплинути на мотивацію. Цей погляд розділяють і інші автори. Ми пропонуємо на основі аналізу літератури найбільш повну систему мотивів гравців:
- бажання виконати поставлене перед гравцем завдання;
- бажання бути признаним;
- покращити шляхом участі в грі власні знання і тим самим підвищити успішність;
- бажання до незалежності і влади над іншими;
- бажання підкорятися правилам і авторитету інших.
Схема взаємодії елементів гравець-дія (рис. 3).
Рис .Схема взаємодії елементів гравець-дія.
Неігрова мета, перш за все навчальна, як мотив дій гравців спонукає до прояву зусиль для включення в гру. Значення ігрових мотивів залежить від того, наскільки гравця зацікавила гра сама по собі. Ідеальний випадок співвідношення ігрових і неігрових мотивів описаний А.О.Вербицьким.
Відношення ГРАВЦІВ до ПРАВИЛ ГРИ, які включають їх в умовну ситуацію, може бути різним. Разом з тим непотрібно недооцінювати силу мотиву гри, яка сама по собі рухає гравцями. Гравець здатен зануритися в ігрову діяльність настільки глибоко, що стає неспроможним оцінювати вплив своїх дій на реальне взаємовідношення. Важлива роль організатора гри заключається, на наш погляд, в тому, щоб впливати на занурення гравців у гру. Для моделювання економічної діяльності, в основі якої лежить принцип матеріального стимулювання, необхідно введення аналогічного жорсткого "матеріального" заохочення "хороших" рішень і покарання за "погані".
Ми виділяємо чотири типи людей в залежності від відношення до ігрової діяльності:
- перший тип віддає перевагу заняттям тільки реальною діяльністю, умовність викликає у них протест, вони не бажають грати через незалежність від характеру гри;
- для другого типу ігровий момент закриває все серйозне, що притаманне діловій грі, існує дуже чітка мотивація на виграш в будь-якій грі, в якій приймається участь;
- третій тип, який складає більшість, не відчуває незадоволення від занять ігровою діяльністю, але не бачить реальні аналогії;
- четвертий тип бачить аналогії між грою і реальністю. Це еталон учасника ділової гри.
В залежності від відношення гравця до гри на нього буде в різній мірі здійснювати вплив сформульована в правилах "МЕТА ГРИ". Для другого типу ігрова мета дуже важлива. Вона може знижувати дидактичну цінність гри. Критика ділових ігор часто справедливо направлена на те, що гравці дуже захоплюються "грою заради гри". Регулювання впливу цього фактору залежить від "ОЦІНКИ". Спосіб оцінки, включаючись в мотиваційну систему гравців, являється важливою змінною в системі ділової гри. Ми розрізняємо відмінність між функціональною і ігровою метою учасників гри. Функціональна рольова мета обумовлена специфікою моделюючих функціональних обов'язків людей, діяльність яких імітується в грі. В доповнення до функціональної рольової мети в ділову гру майстерно, часто цілеспрямовано, вводять так звану ігрову рольову мету. В цьому випадку потрібно уникати "бальних оцінок". Мається на увазі ситуація, коли мета гри, сформульована в кількісному вираженні, служить одиничним критерієм оцінки. Тоді використання бальних оцінок породжує бажання виграти любою ціною, якщо заздалегідь відомо, за що і яка кількість балів додається або знімається. Широке використання фінансових показників для оцінки діяльності гравців здається нам також дидактично неправильним, так як грошові показники не завжди можуть розглядатися в якості показників ступеня розуміння учасників і ефективності прийнятих ними рішень. В цілому вважаємо, що для модельної ситуації, при оцінці необхідно керуватися зовнішніми критеріями, що по суті, означає оцінювати не тільки ДІЇ, але і ГРАВЦІВ. В силу того, що суб'єктивність оцінки гравців неминуча, слід розробити деяку кількісну ("бальну") оцінку рівня і якості знань, вмінь і таким чином спробувати обійти суб'єктивізм. Враховуючи складність оцінки якості рішень в діловій грі, де існує набір різних ролей, необхідно порівнюючи оцінити дії гравців у відмінних один від одного ролях, що представляється більш складним завданням в порівнянні із змагальною грою.
Іншими словами, ДІЇ гравців залежать від особистого характеру людини і прийнятої гравцем ролі (тобто від елементів "ГРАВЕЦЬ" і "РОЛЬ"), тому на основній схемі (рис.4) елемент ДІЇ наполовину належить ПРАВИЛАМ ГРИ, а наполовину вільний і залежить тільки від ГРАВЦЯ. Співвідношення елементів "ГРАВЕЦЬ" і "РОЛЬ" виявляє спільність гри і театрального мистецтва. Сукупність ролей відображена в правилах гри, кожному гравцю присвоюється роль, яка повинна означати ведення. Тим більше, що гравець добровільно приймає роль і освоює правила - це не означає, що він повністю з ними погоджується і тим більше не означає, що поведінку гравців однозначно визначено роллю. Відомо, що кожний актор виконує одну і ту ж роль по-своєму, і навіть один актор може грати по-різному в даній конкретній ситуації, збільшуючи або зменшуючи прояв власної індивідуальності. Так само з поєднанням знань, досвіду, інтуїції і психологічних особливостей індивіда зйого ігровою роллю виводяться вихідні дії. Гравець, перш за все, обмежує сам себе, він як би задає для самого себе доповнення до правил, і може робити це одночасно, також як і
Loading...

 
 

Цікаве