WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Професійна компетентність педагога у соціально-педагогічсному підході до виховання дітей та молоді на засобах гуманізації - Реферат

Професійна компетентність педагога у соціально-педагогічсному підході до виховання дітей та молоді на засобах гуманізації - Реферат


Реферат на тему:
Професійна компетентність педагога у соціально-педагогічсному підході до виховання дітей та молоді на засобах гуманізації
Анотація. У тезисах характеризується аналіз проведених виховних заходів, який засвідчив, що чим більше невирішених проблем зустрінуть вихованці у процесі позановчальної діяльності, тим більше активності, творчості й власної ініціативи їм необхідно буде проявити, чим ширшим буде коло для спілкування, тим гуманнішим, принциповішим, відповідальнішим буде у житті.
Актуальна проблема. Пріоритетний напрям сучасної соціально-педагогічної освіти є головною умовою реалізації творчого потенціалу сучасного педагога, формування його педагогічного мислення, професійної компетентності, гуманітарної культури; самоствердження сучасного вчителя як цілісної, освіченої, духовної, багатої, інтелектуально зрілої, ініціативної, відповідальної особистості, здатної розвивати інноваційні здібності своєї нації.
Згідно з ідеєю гуманізації людина розглядається не як істота, яка виконує та підтверджує певні психологічні закономірності, а як творча особистість, здатна не тільки здійснювати, а й порушувати ці закономірності, розвивати їх та створювати нові у соціумі. Гуманізація соціально-педагогічної освіти завжди пов'язана із соціокультурними змінами, що відбуваються в суспільстві. На кожному історичному етапі виокремлюються нові вимоги до особистості вчителя та його підготовки.
Особливості гуманістичного підходу розкриті в концепціях виховання, розроблених педагогами: А.Капською, М.Лукашевичем, І.Бехом, А.Бодальовим, О.Вишневським, І.Ісаєвим, та ін. Отже, можна стверджувати, що нині важливими тенденціями гуманізації соціально-педагогічної вищої освіти є такі: загальнолюдська мораль, як основа соціально-педагогічної освіти; демократичність; багаторівневість та багатоступеневість; гнучкість, відкритість та варіативність; полікультурний характер інтерактивне навчання.
Сучасні дослідники виділяють такі гуманістичні функції освіти:
- розвиток духовних сил, здібностей та вмінь, що допомагають людині переборювати життєві труднощі;
- формування характеру та моральної відповідальності;
- забезпечення можливостей для особистісного та професійного зростання і самореалізації;
- оволодіння засобами, необхідними для досягнення інтелектуально-моральної свободи, особистої автономії та щастя;
- створення умов для саморозвитку творчої індивідуальності особистості й розкриття її духовних потенцій.
Гуманізація соціально-педагогічної освіти є фактором гармонійного розвитку особистості вчителя, збагачення його творчого потенціалу, зростання фізичних і духовних сил, здібностей.
Соціально-педагогічний процес, спрямований на розвиток особистості як суб'єкта творчої діяльності. Саме в цьому й полягає гуманістична мета соціально-педагогічної освіти, досягнення якої вимагає реалізації певних завдань:
1. надання учню системних знань про закономірні взаємозв'язки людини з природою, суспільством, державою; про процеси становлення особистості, її ставлення до інших та самої себе;
2. формування вмінь оцінювати соціальні та природні явища, феномени культури, оволодівати засобами набуття й інтерпретації наукової інформації, її обробки та зберігання; бачити "свій" предмет у навчально-виховному процесі.
Зміст професійного педагогічного мислення полягає в пізнанні вчителем сутності педагогічних явищ та творчому розв'язанні професійно-педагогічних завдань, які він формулює для себе під час вирішення проблемної ситуації. Тому професійне мислення вчителя найяскравіше виявляється в позитивній реконструкції проблемної ситуації. Саме в цьому і полягають здатність і потреба вчителя аналізувати, узагальнювати та перетворювати педагогічні ситуації, приймати рішення про вибір та можливості застосування засобів соціально-педагогічної взаємодії, творчо створювати нові засоби педагогічного впливу на учнів та навчально-виховний процес у цілому. Гуманістичне, національне в педагогіці трактується як вияв соціально-психологічної детермінації, що репрезентує адекватність виховної соціально-педагогічної системи буттю і свідомості соціуму, особливостям їх національної родинно-побутової і громадської культури в цілому.
Сучасні підходи у соціально-виховному процесі реалізується на основних функціях:
1. вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців;
2. органічного поєднання виховання (зовнішнього педагогічного впливу) і самовиховання особистості;
3. єдність та координації виховних зусиль усіх соціальних інститутів і об'єднань, які займаються соціальним вихованням: сім'ї, школи, колективів і груп, засобів масової інформації;
4. використання системи конкретних виховних справ, які одночасно вирішують завдання інтелектуального, фізичного, патріотичного, морального, естетичного й екологічного виховання в єдиному соціально-виховному процесі;
5. системного підходу до процесу соціального виховання - послідовного і супідрядності всіх компонентів виховання, їх взаємозв'язків і взаємовпливу;
6. урахування зовнішніх і внутрішніх факторів, які сприяють чи перешкоджають одержанню найоптимальніших результатів виховної роботи.
Соціальні причини виховного процеса, що протікає у формі взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців:
а) уже сформований спосіб життя школяра, який може сприяти розвиткові запланованих якостей або (за певних умов) перешкоджати йому;
б) умови життя, які спричиняють становлення певного способу життя у межах різних регіонів: національні особливості (національна психологія, характер, свідомість, світогляд) найближчого оточення вихованця; традиції, звичаї, обряди; особливості географічного і природного середовища;
в) засоби масової інформації;
г) рівень розвитку й умови життя, які безпосередньо впливають на особистість школяра (виховна система, що склалася у ньому, громадська думка, ціннісні орієнтації, моральні норми, психологічний клімат);
д) норми взаємин, що склалися у первинних колективах, позиція учня у системі колективних відносин;
е) індивідуальні особливості вихованця.
Висновок. Соціальне виховання підростаючого покаління - цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою формування у них відповідних якостей. Тому до підходу соціально-виховних справ педагог включає методи і форми, що приводять учнів до моральних, естетичних, етичних та ін. суджень, за допомогою яких вони оцінюють вчинки - свої та інших людей. Для підсилення переживання особистості, його ставлень до дійсності, людей, власної поведінки, у структуру виховної справи органічно вплитаються засоби, які стимулюють почуття. Головна мета соціально-виховної справи - формування поведінки, готовності до відповідної діяльності.
Таким чином, гуманізація педагогічної освіти є фактором гармонійного розвитку особистості сучасного вчителя, збагачення його творчого потенціалу, зростання фізичних та духовних сил,здібностей у соціально-педагогічній роботі з дітьми.
Список використованих джерел та літератури
1.Державна національна програма "Освіта. Україна ХХІ століття". - К., 1994.
2.Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно-ориентированного образования. // Педагогика. - 2001. - № 4.
3.Коротов В.М. Общая методика учебно-воспитательного процесса. - М., 1983.
4.Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. - К., 2001.
5.Лукашевич М.П. Соціальна робота в Україні: теоретико-методичні засади. - К., 2001.
Loading...

 
 

Цікаве