WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблеми морально-релігійного виховання студентської молоді - Реферат

Проблеми морально-релігійного виховання студентської молоді - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми морально-релігійного виховання студентської молоді
На сучасному етапі суспільного розвитку моральність виступає одним із чинників, який визначає поведінку людини, її відношення до суспільства, включає в себе внутрішню потребу особистості до здійснення моральних дій та вчинків.
Дослідження основних закономірностей професійної діяльності особистості свідчить, що моральність виступає в якості важливої умови повноцінного розвитку людини. Встановлено, що розвиток особистості припиняється, коли починають домінувати негативні моральні якості егоїстичної спрямованості, і, навпаки, прискорюється, коли особистість спрямовується на альтруїзм, віддаючи перевагу у власних вчинках саме духовним аспектам. Професійні якості особистості (наполегливість, професійність, рішучість, комунікабельність і інші) не повинні розглядатися ізольовано, а у сукупності із моральністю. Моральність бере своє коріння в духовності людини. Таким чином, людина постає перед нами в двох можливих вимірах - як людина "вихована", що знає моральні правила поза сферою віри, і як людина, котра увібрала в себе християнські засади на основі віри.
"Як прояв духовного життя суспільна мораль відображає суспільну свідомість і суспільну волю людей..." - зазначає Л.Олексюк - "...Вона носить історичний характер, зі зміною суспільно-економічних умов життя у людей змінюються погляди і поняття, тобто їхня суспільна свідомість. У наукових працях Г.Ващенко на перше місце у виховній справі ставить формування світогляду, що є немислимим, на його думку, без релігійного виховання. Він переконливо доводить необхідність ідеалістичного світогляду, бо людина керується певними нормами моралі, а мораль опирається на релігію. У своїй книзі "Виховний ідеал" Г.Ващенко визначив мораль як свідомість норм поведінки або обов'язків людини щодо Бога, людини, самого себе й природи." Йдеться про високу духовну культуру, про багатий духовний світ особистості, в якому гармонійно поєднуються загальнолюдські та релігійні цінності. Адже "релігія впливає на внутрішній стан людини, формує загальнолюдські цінності суб'єкта, визначає для нього певні правила поведінки в суспільстві". Однією з центральних категорій етики є совість, яка характеризує здатність особи здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формувати для себе моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати самооцінку вчинків.
Сьогодні в розвинених країнах школа та церква є чи не єдиними бастіонами, які намагаються виховувати підростаюче покоління на засадах чуйності до ближнього, терпінню, свідомого приглушення гордині, віри в добро. Більшість педагогів вважають, що результатом цілісного виховного процесу є формування морально цілісної людини у всій сукупності її духовних рис. Українські педагоги І.А.Зязюн і Г.М.Сагач у книзі "Краса педагогічної дії" з особливою силою наголошують: "Нинішнє покоління жителів планети, отже, й ми з вами, має виконати особливу місію - достойно перейти з епохи раціоналізму до епохи духовності з перевагою духовного над матеріальним, подолати кризу духу як найстрашнішу кризу людства і людини, бо духовно-моральна проказа породжує великі страждання й душевні муки, негативно відбивається на житті суспільства, природи, призводить до панування егоїзму в політиці, нестримного прагнення до влади і збагачення, панування техносфери над ноосферою".
Так як суспільство висуває до людини певні моральні вимоги, що відображаються у вигляді відповідних уявлень і понять, то система їх ста-новить моральну свідомість людини, яка передбачає стиль життя людини, допомагає зрозуміти його смисл, сутність щастя і нещастя, обов'язку і від-даності; суб'єктивно регулює поведінку людини. Багато педагогів, філософів, психологів виділяють у розвитку моральної свідомості три основні етапи: 1) доморальний рівень (коли людина виконує встановлені правила, виходячи з егоїстичних міркувань); 2) конвенційна мораль (орієнтується на зовнішні норми поведінки); 3) автономна мораль (орієнтація на внутрішню, автономну систему принципів).
В навчально-виховному процесі моральна свідомість студентів (вну-трішня система норм і правил поведінки в суспільстві) "виявляється спочатку у знаннях (категорії, поняття, концепції, теорії), нормах (плани, проекти, технології, еталони), життєвих цінностях (ідеї, ідеали, ставлення, мотиви), а пізніше - в духовних (віра, краса, істина, справедливість тощо). Знання набуваються студентами через раціональне переконання, нормами вони оволодівають під час наслідування, а цінності обстоюються ними у ситуаціях самостійного здійснення морального вибору" (Гуменюк О.Є. Психологія впливу: Монографія. - Тернопіль: Економічна думка, 2003. - 304 с.). Моральний вибір сприяє усвідомленню кожним його розумових можливостей, нових способів розв'язку світоглядних проблем і норм поведінки, осмисленому відбору пріоритетів розвитку моральних цінностей, а також активізує внутрішнє індивідуальне поле розкриття, творення, самоствердження і самовизначення себе у світі.
Моральні почуття, переходячи в стан рефлексії, формують канву морального мислення. Переживання, муки совісті викристалізовують моральну свідомість, в основі якої лежать знання, усвідомлення, оцінка своїх й чужих вчинків. Шлях до вчинку педагогіка визначає у такій послідовності: життєва ситуація - породжене нею морально-чуттєве переживання - моральне усвідомлення ситуації і мотивів поведінки, вибір і прийняття рішень - вольовий стимул - вчинок - постдійове усвідомлення.
Ситуативний аспект вчинку - своєрідне поєднання зовнішніх та внутрішніх умов, що зумовлюють певну форму активності особистості - вчинкової активності (сукупність соціальних, індивідуальних, культурно-історичних умов, обставин, подій). Першим визначенням і формою вияву вчинкової активності є визначення і подолання залежності від ситуації, умов та обставин шляхом перетворення своїх внутрішніх позицій, або внесенням змін у саму ситуацію, що дає змогу отримати бажані свободу і незалежність. Інформаційно-пізнавальна навчальна ситуація (за О.Гуменюк) сприяє обміну знаннями, думками, уміннями, навичками, пізнавальними діями, стимулює творення смислів у життєактивності наступника, спричинює його суб'єктну дієздатність. Крім того, освітньо-виховна ситуація супроводжується внутрішнім конфліктом, квінтесенцією якого становить кульмінація "Що?" Таким чином продукуються позитивні потреби та установки щодо структурування знань у вигляді закономірностей, законів, категорій, понять.
При спроможності суб'єкта визначити напрямок "використання свободи, відвойованої у ситуації" виявляється мотиваційний компонент, котрий виступає властивим особистості первинним усвідомленням спонукаючого характеру ситуації, що приводить до актуалізації певних мотивів вчинкової активності, до їх протиставлення чи поєднання. Розгортання циклу мотивування триває аж до постановки освітньо-виховних цілей. Цілевизначення й цілепокладання логічно трансформується в актуалізацію дійового компоненту вчинку.Себто, вчинковим підпорядкуванням процесу творення засобів меті діяльності, коли здійснюється вчинок обов'язку, який дає змогу суб'єкту перейти від наміру до дії. Весь комплекс реально-практичних дій особистості, спрямованих на прийняття нею рішення щодо морального змісту актуальної ситуації
Loading...

 
 

Цікаве