WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблеми забезпечення вищої технічної школи - Реферат

Проблеми забезпечення вищої технічної школи - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми забезпечення вищої технічної школи
навчальною літературою (20 - 30-ті рр. ХХ ст.)
Приєднання до Болонського процесу на фоні євроінтеграційних прагнень сучасної України ставить ряд конкретних завдань реформування навчального процесу у вищій технічній школі. Так, одним з головних завдань є переорієнтація навчального процесу на самостійне навчання студентів. З огляду на це ключового значення набуває забезпечення студентів якісною навчальною літературою.
Ця проблема була актуальною у всі часи, оскільки книга була і залишається головним джерелом знань і засобом формування свідомості тих, хто навчається. Особливо гостро проблема підручника постала у 20 - 30-ті рр. ХХ ст. у зв'язку з становленням нової системи освіти і нової методики викладання.
Завдання нашого дослідження:
- розкрити особливості процесу забезпечення вищої технічної школи навчальною літературою та керівництва видавничою справою у 20 - 30-ті рр. ХХ ст.;
- дати практичні рекомендації щодо використання історичного досвіду на сучасному етапі розвитку вищої технічної школи.
Проаналізуємо, як відбувалося забезпечення вищої технічної школи навчальною літературою протягом 20 - 30-х рр. ХХ ст..
Ця справа протягом 20-х - початку 30-х рр. знаходилася під керівництвом Наркомосу (НКО) УСРР, який з 1920 р. розробляв єдині плани видавництва і розповсюдження літератури. Реалізацію цих планів забезпечувало Всеукраїнське державне видавництво (Укрдержвидав), створене у серпні 1920 р..
У 1924 р. відбувся перегляд старої літератури з метою її перевидання і визначення відповідності підручників методиці викладання у вищій технічній школі. З цією метою Методком налагоджує тісні стосунки з редакціями Укрдержвидава. Це була перша спроба співвіднести процес редагування підручників з методикою навчання у вищих технічних навчальних закладах. Важливо, що вже у 1925 р. зазначалася необхідність співпраці предметних комісій технічних ВНЗ з Методкомом і Укрдержвидавом у визначенні потреб у підручниках і засобів їх раціонального задоволення.
Протягом 20-х рр. центральні видавництва з їх представництвами на місцях не задовольняли потреби технічних ВНЗ у навчальній літературі. Ситуація у цій сфері ускладнювалась також надмірною диференціацією дисциплін, браком коштів і кваліфікованих наукових сил (авторів), що не давало змоги скласти необхідну кількість підручників. Ще гіршою ситуація складалася з українськими підручниками, адже не було розроблено наукової термінології українською мовою.
Наслідки нестачі підручників були відчутними. Це було однією з причин тривалого перебування студентів у ВНЗ, яке значно перевищувало нормативні терміни. Ще більше дефіцит підручників вплинув на ефективність нових форм навчання - груповий, лабораторно-бригадний методи. Ці форми базувалися на самостійній роботі студентів з підручником, тому не дивно, що їх запровадження закінчилося повним провалом і призвело до різкого зниження якості підготовки інженерів.
Певні зміни у видавничій справі відбулися в результаті проведеної у 1930 р. реорганізації управління вищою технічною школою, яка підпорядковувалася ВРНГ (Вища рада народного господарства). Навчально-методичне керівництво залишалося за НКО, якому разом з ВРНГ доручалося організувати окреме видавництво науково-технічної літератури та підручників, переклад іноземної літератури для вищої технічної школи. Для виконання поставлених завдань при ВРНГ створюється видавництво - Держнауктехвидав, яке до 1 жовтня 1930 р. випустило 57 назв підручників тиражем 510.000 примірників. Паралельно у цьому напрямку продовжувало працювати Укрдержвидав, яке за цей же період випустило 249 назв технічної книги тиражем 1.960 тис. екземплярів. Незважаючи на те, що такі об'єми випуску були удвічі більшими порівняно з 1929 р., їх все одно не вистачало і якість їх була низькою. Причиною цього були недоліки у роботі Держнауктехвидава, на які вказувала спеціальна комісія по підручниках при ВРНГ СРСР: видавництво було відірване від технічних ВНЗ і їх потреб, видавничі плани складалися у вузьких колегіях поза громадського обговорення, підбір авторів не контролювався. Для виправлення ситуації з 1931 р. технічні інститути залучалися до складання планів видавництва Держнауквидава, яке вивчало розробки окремих інститутів і разом з ВНЗ добирало авторів. Для підвищення якості підручників у 1930 р. було прийнято рішення залучати до авторської роботи науково-технічні кадри.
11 червня 1933 р. з'являються "Практичні вказівки про побудову підручників і навчальних посібників для втузів". Відповідно до цих вказівок у підручниках необхідно було розкривати зміст лекційних і практичних занять з даної дисципліни. При цьому підручник повинен був відображати останні досягнення науки і техніки, бути позбавленим зайвої деталізації та описового матеріалу, акцентувати увагу на стрижневих питаннях. Кожна глава повинна містити вступ, резюме, контрольні запитання. Ілюстрації повинні полегшувати засвоєння теоретичного матеріалу і займати 10-20% об'єму підручника (більше для інженерних дисциплін). Об'єм підручника визначався характером дисципліни. Так, для теоретичних предметів, які вимагають засвоєння спеціальних термінів і формул, передбачалося відводити 2 сторінки підручника на 1 аудиторну годину занять. Ці рекомендації у якості керівного документа призначалися для видавництв і авторів підручників на 1933-1934 н.р. і носили максимально конструктивний характер. Їх реалізація передбачала
Loading...

 
 

Цікаве