WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Народна педагогіка як прародителька й першоджерело українського національного виховання - Курсова робота

Народна педагогіка як прародителька й першоджерело українського національного виховання - Курсова робота

впаде й він, і тут… задзвонили в церкві дзвони, заспівали люди "Христос воскрес!", і поновилися всі перепони, починає він роботу спочатку. А як настане такий час на землі, що люди перестануть співати й вітати одне одного словами "Христос воскрес!", - впаде останній ланцюг, вирветься сатана на волю, й буде кінець світу". Так визначив для себе наш народ важливість Великодня - свого найбільшого свята.
Великдень в Україні - це ще й свято весняного воскресіння, оновлення природи, що відзначалось у день весняного рівнодення ще за часів язичництва. Це поєднання двох вір, двох світів - язичництва й християнства - до сьогодні збереглось у віруваннях та великодній обрядовості українців. Вважається великим гріхом, не вітатися в цей день навіть з ворогом. В день свята Воскресіння Господнього ворота у царство небесне відкриті, а той, хто в цей день умре, попаде зразу ж у рай. Дитина, яка народилася в цей день, буде нещаслива. На Великдень кожен селянин намагався бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити у дзвін, бо згідно з народними віруваннями це приносило щастя й… родила гречка. Коли на Великдень випадали теплі та сонячні дні дівчата ходили навколо села (а вслід за ними маленькі діти) й співали веснянки. Зібравшись біля церкви виводили "кривого танця":
Ми кривого танцю йдемо,
Кінця йому не знайдемо.
Анікінця, ані ладу,
не пізнати котра ззаду.
Великоднього понеділка хрещеники ходили в гості до хресних батьків, онуки - до бабусь, несучи їм гостинця - пироги чи крашанки. Такий самий гостинець їм давали із собою. Цього дня хлопці - гуцули водили своїх дівчат до річки й обливали їх водою - на красу й здоров'я, отримуючи за це писанку. Цей понеділок здобув назву "поливаний".
Третього дня Великодніх свят селяни збиралися у корчмі на музики - "проводити свята". Отже, три дні великодня були щасливим часом гостювань, молодіжних розваг і забав. Старші люди шукали в ці дні квітів рясту, а знайшовши, топтали їх: "Щоб і на той рік діждать рясту топтать". Однією із найрозповсюдженіших розваг молоді в Україні була колись так звана "вулиця" - своєрідні вечорниці дівчат і хлопців під відкритим небом. Починалася "вулиця" від Великодня й тривала все літо. Звичайно, "вулиця" проходила весело й жваво: з музикою, танцями. а найбільше було пісень. Крім пісень, танців під час "вулиці", проводилися ще й інші веселі забави, що їх так багато знала наша молодь.
"Вулиця" в українському селі - це своєрідна форма традиційної розваги молоді. Там плекалася пошана до народної пісні, народних традицій; розвивалися кращі товариські відносини і зароджувалося справжнє чисте людське кохання.
На 50-й день після великодня, свята воскресіння Христового - весь християнський світ відзначає Трійню - одне з провідних свят церковного календаря. Це свято рослинності, засноване на вірі в магічну силу зела та квітів, дуже любила молодь. Його відзначали з піснями, танцями, розвагами. В Україні перед святом прикрашали оселі зіллям. Гілками клена, липи заквітчували хату - над вікнами, дверима, господарські споруди, стромляли в землю гілки на посівах жита. Зелені святки - свято розквітлого дерева, буйної зелені. За уявленнями слов'янина - язичника, зелена сила лісу, дух дерева допомагали людині зміцнити здоров'я, вберегти господу від лиха, сприяли врожаю. Із зеленими святками в українців пов'язано багато повір'їв про русалок. Вважалося, що впродовж тижня після Трійці (він називається русальним) по землі ходять русалки. Згідно з народною уявою, русалки - це дівчата або молоді жінки, які під час купання втопилися. Місяць і зорі викликають русалок із води. Вони не мають на собі одягу, у них бліде тіло, довге хвилясте волосся, зелене як трава, стан високий і гнучкий, а очі палкі й сині, як морська глибочінь. На голові у кожної русалки - вінок із осоки, і тільки у старшої, царівни, він із водяних лілій. Іноді русалки вилазять на дерева й гойдаються на гіллі, як на гойдалці, співаючи пісень. Русалчині пісні небезпечні: хто почує їх, то. як зачарований, підійде близько до них, а русалки тоді заманять пришельця до себе, візьмуть у своє коло, і будуть гратися з ним, а потім залоскочуть і затягнуть у річку, на дно. Ось деякі із пісень русалчиного репертуару:
Ой, біжить, біжить мила дівчина,
А за нею да русалочка,
Ти послухай мене, красна панночко,
Загадаю тобі три загадочки…
По закінченні тижня після Трійці русалок урочисто виряджали з села. "Ідіте, русалочки, ідіте, та нашого житечка не ломіне", - співали дівчата, проводжаючи вбрану русалкою дівчину (у вінку і самій сорочці), за межі села. В Україні вірили, що кожний, хто помер чи втопився на зелені святки стає русалкою.
Одним з найбільших свят літа є день Івана Купала. За православним календарем 7 липня відзначається Різдво Іоанна Предтечі. Липень розпочинає середину літа й другу половину року. Цей час одвіку був гарячою, страдою порою, коли хлібороб, заклопотаний долею врожаю, пильнував кожну погожу днину, зважав на всіх прикмети, пов'язані з погодою. Чи не тому літом немає великих "річних" свят?
У народній українській традиції день народження Іоанна (Івана Купала, Іван-травник) - це свято літнього сонцестояння. В Україні цей день - це поетичне язичницьке свято торжества сонячного світла й тепла.
Святкування починається ввечері напередодні Івана Купала. Дівчата виготовляють опудала головних персонажів свята - Купала і Марени. Опудало Купала виготовляють із соломи, прикрашають його стрічками і намистом. Взявшись за руки, дівчата ходять навколо Купала й Марени й співають пісень. Молодь перестрибувала через купальський вогонь парами. Якщо при перестрибуванні пара не розійдеться, то це знак, що вона вступить у шлюб. Настрибавшись через вогонь, дівчата несуть Марену (зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобою і голодом) до водоймищ, де її потрібно втопити. Після втоплення Купала й Марени дівчата такають від хлопців, щоб ворожити. Вони запалюють свічки і прилаштовують їх до своїх вінків, пускають на воду. Поки вінки пливуть, дівчата ідуть понад річкою й співають:
В гаю зелененькім соловейко щебече,
Соловейко щебече;
Там дівчина мила віночок пустила
З барвіночку, з барвіночку.
Плинь, плинь, віночку, гарний з барвіночку,
За миленьким, за миленьким…
Згідно з народним повір'ям, якщо вінок пливе добре й гарно горить свічка, то дівчина вийде заміж, а якщо він крутиться на місці, - то ще дівуватиме, а як потоне - заміж не вийде взагалі. Якщо ж вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, то значить, що туди дівчина заміж піде. Численні легенди пов'язані з цвітом папороті, який можна побачити тільки в ніч на Івана Купала. Хто має цей цвіт, може побачити, як дерева переходять із місця на місце й розуміти їх тиху мову; може розуміти, крім цього, й мову всякого створіння й бачити, де заховані
Loading...

 
 

Цікаве