WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особистісно орієнтований підхід як педагогічна умова формування педагогічної креативності майбутніх учителів у прорцесі професійної підготовки (рефера - Реферат

Особистісно орієнтований підхід як педагогічна умова формування педагогічної креативності майбутніх учителів у прорцесі професійної підготовки (рефера - Реферат


Реферат на тему:
Особистісно орієнтований підхід як педагогічна умова формування педагогічної креативності майбутніх учителів у прорцесі професійної підготовки
З метою формування педагогічної креативності майбутніх учителів, різнобічно та гармонійно розвинених творчих особистостей, здатних до саморозвитку і самовдосконалення нами було запропоновано використовувати особистісно орієнтований підхід. Оскільки сформована педагогічна креативність майбутніх учителів покликана в подальшому реалізувати особистісно орієнтоване виховання майбутніх учнів, що зумовлено неповторним характером кожної особистості, професійні знання та досвід майбутніх учителів з приводу гуманістичного, особистісно орієнтованого підходу не можна переоцінити.
В "Українському педагогічному словнику" особистісний підхід визначено як послідовне ставлення педагога до вихованця як до особистості, як до самосвідомого відповідального суб'єкта власного розвитку і як до суб'єкта виховної взаємодії. Це базова ціннісна орієнтація педагога, яка визначає його позицію у взаємодії з кожною дитиною й колективом.
Аналіз останніх наукових досліджень з приводу особистісно-орієнтованого підходу свідчить, що в даному аспекті існує кілька напрямків: розкриття "парадигмальної формули" сучасного гуманістичного підходу (І.А.Зязюн, С.І.Подмазін, А.Маслоу); визначення засобів особистісно-орієнтованого навчання і виховання учнів та студентів (І.Д.Бех, О.В.Бондаревська, В.І.Євдокімова, О.С. Падалка та ін.); формування творчої особистості майбутнього вчителя (В.І.Андрєєва, Д.Б.Богоявленська, Н.В.Гузій, В.А.Кан-Калік, Н.В.Кічук, В.О. Моляко).
Формування педагогічної креативності майбутніх учителів в умовах особистісно орієнтованого підходу базується на індивідуально-творчому розвитку особистості, що передбачає не запам'ятовування та репродукування інформації, а її творче перетворення, знаходження в ній особистісного сенсу, формування до неї особистісного ставлення, оцінку її важливості, розуміння виховної потужності педагогічних ідей, теорій, методичних рекомендацій. Таким чином, у подальшій особистісно орієнтованій навчальній діяльності педагог трансформує власні особистісні надбання та намагається відкрити пріоритети особистісного ставлення до кожного учня.
Самодостатнім виявом індивідуальності людини є її емоційна реакція і стан. Тому для розвитку педагогічної креативності є важливим принцип трансформації когнітивного змісту в емоційний, тобто змістовно значимий для особистості в певний момент її життя і, навпаки особистісного, емоційного - в когнітивний.
У нашому дослідженні цей принцип ми поклали в основу формування педагогічної креативності в аспекті особистісно орієнтованого підходу. На нашу думку, формуючи когнітивний компонент педагогічної креативності (формуючи та розвиваючи його елементи) ми враховуємо особистісні компоненти і навпаки, формуючи елементи особистісного компоненту педагогічної креативності ми враховуємо елементи когнітивного компоненту. Мова йде про те, що ми не можемо сьогодні розвивати або формувати швидкість або гнучкість мислення майбутнього педагога, а завтра формувати його мотивацію, або особистісне ставлення студента до педагогічної креативності. Йдеться про те, що процес формування педагогічної креативності - цілісний процес і ми формуємо кожний елемент системи, враховуючи всю систему. Ми маємо на увазі, що усі компоненти, елементи та їх характеристики становлять систему і пов'язані між собою таким чином, що зміна одного елемента призводить до зміни усієї системи.
Формуючи елемент когнітивного компоненту спеціальні знання та навички (знання за фахом, знання про ПК) в навчально-виховному процесі, ми в той же час формуємо мету і мотивацію - елементи особистісного компоненту. Недостатність знань за фахом та знань та навичок формування креативності надає можливість педагогові використати ситуацію, коли б ці знання стали необхідними для вирішення значимої в певний момент для студента ситуації, проблеми (написання курсової роботи, вирішення проблемної ситуації на уроці), одночасно призводить до формування мети - оволодіння знаннями, уміннями і навичками формування креативності, або надало студентові можливість самоактуалізації. Отримані певні знання про нові педагогічні технології і прийоми та відкриті педагогом або краще самими студентами (емоційний вплив) переваги або доцільність їх використання для вирішення такої проблеми, яку, наприклад колектив, або студент не могли довгий час вирішити, допомагають сформувати потребу в нових педагогічних технологіях та заохотити студентів до педагогічного дослідження. Якщо в одних студентів є сформовані цілі та є недостатність знань, а в інших є тільки добрі знання за фахом та відсутня потреба до інноваційних рішень, напрямок взаємодії компонентів необхідно змінювати в залежності від потреб особистості.
Характеристика елементу як самоактуалізація та самореалізація (особистісний компонент) для формування педагогічної креативності в аспекті особистісно орієнтованого підходу взагалі є ключовою, оскільки потреба в самоактуалізації та реалізації себе як особистості наявна в кожній людині. Різні лише вираження цієї характеристики. Особистості з яскраво вираженою потребою в самореалізації займають активну позицію в житті, більш комунікативні. Тому педагогові, формуючи або розвиваючи, наприклад логічне або критичне мислення (когнітивний компонент) лише потрібно дати напрямок для самореалізації у бік навчання, пізнання та креативного пошуку, заохочуючи його успіхи. Особистості з прихованою (з різних причин) потребою до самореалізації часто пасивні як в житті так і в навчанні, тому потребують з боку педагога особливої уваги. Виявлення та розвинення, наприклад, таких характеристик дивергентного мислення як швидкість, гнучкість та оригінальність мислення цих студентів надасть їм впевненості та можливість реалізувати себе, отримавши позитивний відгук педагога або схвалення навчального колективу.
Такі характеристики елементів як спостережливість, концентрація та селективність (особистісний компонент) тісно пов'язані з елементами дивергентного мислення (когнітивний компонент) - синзетивність до проблеми, розвиток, уточнення. Розвиток спостережливості та вмінь концентрації успішно впливає на вміння відчути проблему, шляхом розвитку та уточнення знайти найефективніший спосіб її вирішення. Студенти з високим рівнем уміння концентрації уваги та спостережливості часто легко виконують завдання на пошук та вирішення проблеми. Якщо рівень концентрації низький, його можна підвищити за допомогою спеціально підібраних вправ, використовуючи різні направленості особистості (візуальні, аудіальні, тактильні, тощо), або, використовуючи низький рівень уміння концентрації звернути увагу на таку характеристику елементу педагогічної креативності як уміння відсторонення, абстрагування від проблеми, несфокусованості мислення (особистісний компонент). Такий тип мислення, використаний, наприклад під час "мозкового штурму" у групіможе дати свої позитивні результати.
Характеристики елементу загальні знання та мисленнєва база як, наприклад, широта сприйняття та сітьова система пам'яті (когнітивний компонент) тісно пов'язані з такими характеристиками елементу відкритість та толерантність до невизначеності як незалежність та самостійність мислення, нонконформізм та готовність до мисленнєвого ризику, схильність до гри, експерименту. Формуючи широту сприйняття, опираючись на схильність особистості до ризику, експерименту ми досягаємо позитивних результатів формування педагогічної креативності. Та якщо особистість не схильна до ризику, її судження репродуктивні і вона відчуває острах перед грою та експериментом, завдання викладача - поступово розширити сприйняття особистості за допомогою вільної гри, заохочення експерименту, можливо навіть зробити спробу заохочення помилок, головне - надати будь-якій особистості відчуття вільності, невимушеності та некритичної поведінки навчальної групи.
Ще одним засобом формування педагогічної креативності майбутніх учителів в аспекті особистісно орієнтованого підходу, на нашу думку стає найбільш повне виявлення, ініціювання та використання індивідуального досвіду особистості. Якщо такий досвід ще й має для особистості певне емоційне забарвлення, особистісну значимість, для викладача такий досвід стає справжнім скарбом, використовуючи який він отримує стовідсотковий зворотній зв'язок. Завданням педагога в цьому випадку стає вміле керування набутим досвідом, спрямування його до відкриття нового, раніше невідомого знання. Наприклад, заохочування викладачем автономного мислення призводить до успішного виконання поставленого перед студентами завдання. Позитивна оцінка (емоційний вплив) закріплюється викладачем і надалі автономне мислення стає нормою роботи як студента так і колективу.
Також педагогічною умовою розвитку креативності особистості є використання принципів розвитку особистості - проблемності (емоційний стан суб'єкта, виражений пізнавальною і практичною складністю - вирішення низки проблемних ситуацій формує вміння розпізнавати свій емоційний стан), діалогічності (допомога з боку вчителя у визначенні емоційного стану учня), індивідуалізація (прийняття всіх емоційних реакцій дослідника і всі форми їх реакцій).
Отже, реалізація особистісно орієнтованого підходу у процесі професійної підготовки майбутніх учителів виступає педагогічною умовою формування компонентів педагогічної креативності майбутніх учителів.
Loading...

 
 

Цікаве