WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Дослідження готовності майбутніх викладачів економіки до педагогічного спілкування - Реферат

Дослідження готовності майбутніх викладачів економіки до педагогічного спілкування - Реферат

гіпертрофоване "Я", чи гуманне "Ти", - залежатиме успішність розвитку емпатії.
Між іншим, факти, що ми отримали, вивчаючи устудентів емоційну спрямованість, показують відсутність у певної частини досліджуваних спрямованості на інших людей. Більшість студентів переживають позитивні емоції, сприймаючи красиві речі, пейзажі, квіти, музику, свята. А позитивні почуття від чиїхось радощів, благополуччя близьких, задоволення від того, що тебе розуміють, і ти розумієш інших отримали найменшу суму виборів. При цьому студенти виявили високу чутливість до прояву таких негативних якостей, як несправедливість людей, грубість, жорстокість, знервованість, агресивність.
Очевидно, причини цього криються в тому життєвому досвіді емоційних переживань, який набувається з дитинства кожною людиною завдяки входженню її в різні види діяльності і спілкування з різними людьми. Як правило, перевага чутливості до негативних подразників являється наслідком довгочасного впливу на особистість певного, значимого для неї, кола явищ, речей, людей.
Дефіцит духовної культури, девальвація етичних та естетичних цінностей у суспільстві, авторитарно-репресивна атмосфера шкільного життя, консервативні настанови і педагогічні стереотипи не можуть сприяти формуванню культури почуттів. Здібність співпереживати, виявляти тепло, приязність за таких умов залишається незатребуваною.
Комунікативні здібності викладача мають свою специфіку. Основу їх формування становить виразне мовлення. Але аналіз мовленнєвої діяльності свідчить про те, що в економічному вузі на образність, емоційність мовлення не звертається належної уваги. Чрезмірна інтелектуалізація мови призводить до її сухості, безбарвності. Студенти не вчаться говорити правильно, не відчувають слово як засіб впливу, не вміють передати свої почуття. А без глибокого емоційного проникнення в сутність висловлювання втрачається особистісна індивідуальність.
Аналіз свідчить, що публічні виступи більшості студентів не мають дієвого впливу, носять переважно, інформативний характер, перетворюючись у механічно відтворюваний ряд звуків.
Головними причинами, які не дозволяють студентам реалізувати мовленнєву культуру, за нашими даними, є: репродукування чужих готових текстів із газет, журналів, книжок без урахування законів і особливостей письмового та усного мовлення; незнання предмета мовлення; перевага монологічного мовлення над діалогічним; монотонність голосу і невиразність мовлення; відсутність мовленнєвого контакту та інші.
Дослідження цих і інших причин комунікативної недосконалості мовленнєвих конструкцій студентів привела нас до висновку - мовленнєві технології, що використовуються у формуванні майстерності усного мовлення, повинні озброювати студентів такими техніками, які активізують не лише свідомі, а й несвідомі компоненти психіки. В цьому розумінні значні резерви мають сугестивні дидактичні технології, основою яких є техніка навіювання і навіюючого мовлення. Але якісна результативність їх використання можлива за умови наявності у студентів навичок свідомої релаксації і керованої саморегуляції.
Вивчення та аналіз передового педагогічного досвіду розвитку комунікативних здібностей дозволяє виявити як теоретичні передумови, так і конкретне методичне забезпечення такого навчання.
Існують і давно використовуються, як у нашій країні, так і за кордоном, різні методи розвитку комунікативних здібностей, готовності до педагогічного спілкування. Можна рекомендувати для практичного використання апробовані в нашій практиці методики, що дають позитивні результати: імітаційні ігри (або за термінологією Н.В. Кузьміної "педагогічні ігри", моделювання); мікровикладання (або мікроурок); мінікурси (демонстрація фільмів про уроки досвідчених викладачів); рефлексивні; релаксаційні. Подібні методики ґрунтуються на використанні різних прийомів. Ведучими серед них являються аутосугестія, магічне "якщо б..." (за К.С. Станіславським), прийом уявних ситуацій тощо.
Спираючись на багаторічний досвід та отримані результати дослідження, зауважимо, що розвиток деяких складників комунікативної готовності у майбутніх педагогів можливий лише в незначних межах. Насамперед, це стосується емпатії, виразності та гнучкості голосу, емоційно-естетичної та мовленнєвої чутливості тощо. Процес цей складний. І тому все частіше тут постає проблема профвідбору: навряд чи можна навчити зовсім некомунікабельну людину того, що не відповідає структурі його особистості. До того ж, за даними спеціальних наукових досліджень, мовленнєві здібності автоматично не набувають достатнього рівня розвитку у процесі загальнолюдської мовленнєвої діяльності. Крім того, далеко не кожна людина має задатки мовленнєвого чуття. А мовлення в педагогічній діяльності є головним засобом виховання і навчання. Безперечно, індикатором сформованості професійно значущих когнітивних і емоційних складових, а також регулятивних засад поведінки вчителя, вважається чинник його володіння і користування мовою. Можна ще назвати декілька властивостей і якостей, відсутність яких або їх недостатня розвиненість свідчать про професійну непридатність викладача.
Резервні можливості щодо формування готовності студентів до педагогічного спілкування, які містить дидактична система вищої школи, набувають найбільш повної реалізації за певних умов. Серед них ми виділили наступні:
- розробка наукової технології відбору, яка дозволяла б найбільш точно виявити гуманістичну спрямованість особистості майбутнього викладача, рівень розвитку у нього емпатії, мовленнєвих здібностей;
- реалізація психолого-педагогічних засад гуманізації процесу підготовки фахівців на організаційному, змістовному та методичному рівні;
- розгортання суб'єкт-суб'єктних відносин на принципах педагогічного такту, демократичності і етики;
- гармонізація раціональної і емоційної сфер особистості в процесі професійної підготовки студентів економічного інституту;
- широка естетизація системи вищої освіти;
- використання інноваційних технологій, активних методів і нестандартних форм навчання студентів діалогічному спілкуванню, розвитку у них креативності.
Література
1. Бодалев А.А. Личность и общение. - М., 1983.
2. Болонський процес у фактах і документах / Упорядники М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш та ін. - Київ - Тернопіль: Видавництво ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2003-52 с.
3. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы. - Минск: БГУ им. В.И. Ленина, 1981.
4. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. - М., 1975.
5. Основні засади розвитку вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003-2004 р.р.) / за ред. В.Г. Кременя. - Київ - Тернопіль: Видавництво ТДПУ, 2004. - 147 с.
6. Орлов А.Б., Хазанова М.А. Феномены эмпатии и конгруэнтности // Вопр. психол., 1993. №4. - С. 68-73.
7. Швачко О.В. Соціальна психологія: Навч. посіб. - К., Вища шк., 2002.
Loading...

 
 

Цікаве