WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Гуманітарний компонент у технічному навчальному закладі - Реферат

Гуманітарний компонент у технічному навчальному закладі - Реферат


Реферат на тему:
Гуманітарний компонент у технічному навчальному закладі
Неперервна гуманітарна освіта є ключовим моментом нового педагогічного мислення, яке змінює погляди на характер і суть навчально-виховного процесу, в якому і студенти, і викладачі мають виступати суб'єктами професійного розвитку і творчості, формує інтелігентність, яка символізує характер соціальності: надає переваги загальнолюдським цінностям в основі яких - ідеали добра, справедливості, служіння народові.
"Необхідною умовою вільного розвитку особистості студентів є інформаційне забезпечення, тобто надання вільного доступу до необхідної навчальної, наукової, культурологічної інформації, за умови додержання об'єктивності та наукової імовірності фактів, що викладаються. Важливою обставиною є також можливість розвитку кожним студентом своїх природних нахилів і здібностей. Розвиваючий характер навчання і виховання стимулює в людині здатністі до відкритості, до широкої комунікації, самостійного мислення, аналізу, прийняття рішень. Інтелектуалний розвиток молоді має спрямовуватись на виховання вільної особистості."[2,22]
"Як говорив видатний педагог К.Д. Ушинській, що не науки в їх відокремості, а душу учня в цілому, її органічний і всебічний розвиток потрібно мати на увазі при викладанні будь-якого предмету." А саме, в специфіці гуманітарності лежить формування гуманітарної культури особистості яка виявляється в її зв'язках і ставленнях з навколишнім світом. В суть гуманітарної освіти в сучасній педагогіці входить:
1. освіта, зміст якої покликаний сформувати досвід самопізнання людиною своєї сутності, своєї духовності і цілісності, того людського, що відрізняє його від тварин;
2. освіта, яка надпредметна, тобто джерелом його змісту є не учбовий предмет, а сама людина - що пізнає, діє, взаємодіє, спостерігає, оцінює;
3. освіта, спрямована на підготовку до соціальної і будь-якої іншої діяльності;
4. освіта, яка завжди "моя", рідкісна, оскільки вона пов'язана з унікальністю внутрішнього світу кожної людини;
5. освіта процесуальна, незавершена, діалогічна;
6. освіта, спрямована на відновлення цілісності людини, на керування собою як гуманітарною системою;
7. освіта, що дозволяє здійснити "вихід за межі" своєї індивідуальності, встановлювати духовні зв'язки з "іншими";
8. освіта, можлива в процесі накопичення людиною досвіду як способу взаємодії з світом, із культурою, з людьми, зі своєю суб'єктивністю і суб'єктністю.[1,103-104]
Незалежно від того в гуманітарному або в технічних вузі педагоги прагнуть побудувати "Гуманітарну школу", повинні враховуватися наступні принципи:
1. педагог повинен уміти працювати зі студентом як з цілісною особою, вміти спілкуватися з ним з позиції людської рівності;
2. студенту треба бути вільним, дати можливість усвідомити себе, свою цілісність, а для цього необхідно ставити перед ним такі завдання, які виводять його на рівень духовного спілкування зі світом;
3. сам освітній процес повинен бути спрямованим на пізнання суб'єктивної реальності учня і способів його життєдіяльності.[1,104]
Дефіцитгуманітарної компоненти був виявлений більше 15 років тому у сфері технічної освіти. У технічній системі виявився парадокс частини і цілого, своєрідне герменевричне - гуманітарне - коло: кожний із компонентів професійної діяльності набуває сенс лише в контексті цілого; розуміння і образ ситуації без дій безпорадні; програма без образу і розуміння може бути помилковою; дія без розуміння і програми сліпа і неефективна. [6,14]
Технократичний підхід вбиває гуманітарну душу будь-якого знання, омертвляє його: "освіта без душі вбиває душу"(В.П.Зінченко)
Звичайно ж, "науково-технічне задача полягає не в розкритті механізму перетворення байдужого (технократичного) знання в упереджене (гуманітарне), а в розробці педагогічних умов, що створюють передумови такого переходу. Це завдання разом з тим і практичне, оскільки на практиці педагогу доводиться щоденно перетворювати зміст освіти в "живі людські думки і емоції"."[5,20]
Людина в системі гуманітарного знання має бути представлена у всіх своїх життевих виявах - економічному, політичному, соціальному, національному тощо. Особливу актуальність для гуманітарної системи складає національний вимір особистості, її ставлення до життя, система суспільних орієнтацій. Як відомо, в радянські часи національний аспект життєдіяльності принижувався, фальсифікувався або й просто відкидався. Останнє призводило до деформованого бачення особистості, етносу, нації і культури, специфіки їх утвердження та самоідентифікації. Національне трактувалося не інакше, як націоналістичне, а отже, вороже людині. Така настанова загалом виявилася хибною. "Людина ніколи і ні за яких обставин не вивільняється від джерел, на яких формувалися її єство, характер, глибинна ментальність. Тому до національного потрібно повертатися і в теорії, і в освіті, і в культурі, і в практиці." [6,14]
Головною метою сучасної гуманітарної освіти в Україні (особлива в технічному навчальному закладі) є національні ідеї державотворення, відродження культури і виховання людини як патріота і громадянина незалежної держави. Тому курси з філософії і політології, культурології і літератури, етики та інших гуманітарних дисциплін мають відповідати цим актуальним вимогам.
Гуманітарна освіта не має стати агресивно вороже налаштованою до надбань світової гуманітарної думки і культури вона не повинна вести молодь до ізоляціонізму, пихатості, зверхності, а навпаки, воно має збагачувати світову культуру розмаїттям національних барв. Це набагато звеличить особистість, яка самоідентифікує себе зі своєю традицією та батьківськими звичаями і одночасно відкриє до сприйняття надбань світової культури та співдружнього життя, співробітництва з усіма країнами світу.
Література
1. Белова С. //Народное образование.- 2005.- №8 с.101-109
2. Дичковський С.І. // Гуманітарні науки.-2004.-№2 с.20-29
3. Лати шина Д.И. // MAGISTER.-2000.-№5 с.69-75
4. Марков АП. // Педагогика.-2001.-№7 с. 12-17
5. Столяренко Щ. // Рідна школа.-2002.-№3 с.19-22
6. Сенько Ю.В. // Педагогика.-2002.-№1 с. 11-17
Loading...

 
 

Цікаве