WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Іван Франко – “Нам пора для України жить” - Сценарій

Іван Франко – “Нам пора для України жить” - Сценарій


Українські люде!
Єднаймося, братаймося.
В товариство чесне,
Хай братерством, щирими трудами
Вкраїна воскресне.
(Мелодія гімну підсилюється. Усі співають...)
Чути голос диктора:
В багно звірами притоптана калина.
Австрійська мова в душу нам плює.
Та ще не вмерла мертва Україна,
Народ в народі знову повстає!
Народу шлях показують суди.
Недарма звуться ті суди народні.
І садить він по Півночах сади
І добува метали благородні.
І вчать його майори філософії,
І підривають йому береги.
І навкруги усе вже пересохло.
Але не все ще всохло навкруги!
Нас і виховують, нас і приховують.
Не вислуховують, так підслуховують.
Серед зими, народе, й серед літа
Стоїть в снігах надій твоїх Говерла.
Але ти вже розлився на півсвіта.
І рабська твоя падає орбіта.
Іще не вмерла.
(Микола Холодний. Монолог Франка)
(Звучить гімн "Ще не вмерла Україна". Вірші П.Чубинського, музика М.Вербицького).
"Заповіт українському народові". (Вечір-представлення з циклу "Пісні, які піднімають з колін")
"Свобідну землю здобудить
тільки сильне духом покоління.
Д.Донцов.
І. "Для України наша любов...": з історії написання поезії Івана Франка "Не пора". (Вступне слово вчителя-філолога, або бібліотечного працівника).
У Львові здавна існувала Віденська кав'ярня (зараз будинок на просп. Свободи, І2). Сюди часто заходив Іван Франко, щоб переглянути часописи, зустріти знайомих, за чашкою кави обговорити наукові проблеми. Якось 1880 року він був у кав'ярні, коли повз неї проходили австрійські солдати, співаючи пісню. Енергійна маршова мелодія заінтригувала поета, і він почав складати революційні рядки до почутої мелодії. Так виникли слова відомого гімну "Не пора". Іван Франко опублікував поезію у збірці "З вершин і низин", яка побачила світ у 1807 році. Вдруге збірка, значно доповнена, вийшла у 1893 році, в ній знову знаходимо названу поезію, Щоб підкреслити цілеспрямованість твору, автор виділив його в окремій політичний цикл "Україна" ("Моя любов", "Ляхам", "Не пора", "Розвивайся ти, високий дубе"). Згодом, у 1913. році у Львові виходить невелика збірка "Вірші на громадські теми", а серед них - "Не пора." у новій редакції. У перших публікаціях читаємо:
Не пора, не пора, не пора
За невигласків лить свою кров..."
Щоб надати чіткішого революційного звучання і виразності гімну поет виправив другу строфу, внаслідок чого конкретно визначено політичну мету боротьби народу:
"Не пора, не пера, не пора
За тиранів пролить свою крав..."
Дехто вважатиме надто різким початок гімну:
"Не пора, не пара, не пора
Москалеві й ляхові служить".
Відповідь на це знайдемо у тодішній політичній дискусії про роль націй у самовизначенні їх національних прав, які не визнавалися ні росіянами, ні поляками, останні ж виступали за відновлення Польщі в кордонах 1772 року. Тоді її кордони сягали б Дніпра... Молодий Франко не оминав національних проблем. Багатовікове жорстоке гноблення українського народу Росією та Польщею спонукали поета-патріота скласти такого змісту гімн. У ньому він докоряє і галицьким москвофілам за їх рабське служіння цареві. Своє політичне ставлення до України і фарисейського ораторства між панівними і підлеглими народами Франко ширше розкриває у згаданих поезіях "Моя любов", "Ляхам", "Розвивайся ти, високий дубе".
ІІ. "Так народжується пісня". (Вчитель співів, музикознавець. або працівник музичної школи).
Вірш І.Франка, окрилений музикою, залунав у Галичині, хоча його поширенню чинила перешкоди польська шляхта. Він звучав на сотнях народних віч, як національний гімн, як заклик до боротьби. Найбільше сприяв її розповсюдженню Лонгин Цегельський (1675-1948) - громадоько-політичний діяч, міністр закордонних справ ЗУНР, журналіст. А Денис Січинський (1865-1909) - український композитор і диригент написав музику. Союз визволення України опублікував озвучений гімн у збірнику "Наша пісня" (1916), звідки і передрукували мелодію Д,Січиноького. Пісня набула широкого розповсюдження серед студентської молоді, інтелігенції, радикально настроєного селянства. А.Крушельницький у своїй праці "Іван Франко", розглядаючи цикл "Україна", з приводу названого твору поета констатує: "Сей вірш стає згодом національним гімном галицьких українців... Ту популярність, яку сей вірш, як народний гімн має на галицькій Україні, він завдячує перш усього сильній, енергійній арії, а ще більше переслідуванню, якого зазнав, коли тільки почав проявлятися, як гімн, переслідуванню з боку польської суспільності". В основу музики пісні лягла старовинна маршова німецька мелодія. Про це маємо два свідчення - Б.Лепкого, який вмістив "Не пора..." у впорядкованій ним збірці "Ще не вмерла Україна", додавши таке пояснення: "Мелодія перейнята з середньовічної німецької пісні". На початку 1990-х років музику до згаданого вірша написав український історик і композитор Микола Аркас.
Пісня - і в оригіналі, і в переробках - неодноразово звучала як заклик до боротьби за права народу під час антиурядових, антишляхетських маніфестацій у Львові та багатьох інших містах і селах Галичини й Буковини. Особливо популярною стала пісня на початку ХХ століття серед української студентської молоді. Не відбувалося жодного молодіжного зібрання, на якому б вона не звучала. Зокрема, пісня гриміла на вулицях Львова та інших міст у 1901 році у зв'язку з сецесією української молоді з Львівського університету. Втративши надію перетворити австрійсько-польський університет у Львові в український, прогресивна молодь демонстративно залишала чужий її національним інтересам учбовий заклад і йшла навчатися в закордонні університети. 19 листопада 1901 р. відбулося велике студентське віче, яке закінчилося співом революційних пісень. Вічовики у чвірках йшли вулицями міста, співаючи "Ще не вмерла…" і нову тоді пісню "Не пора". "Се перший раз українське студентство демонструвало на вулицях Львова, і "Не пора" перший раз лунала з уст мас як гімн", - писав В.Темницький. З того часу поряд з національним гімном "Ще не вмерла Україна", покладеним на музику священика М.Вербицького, українці співали "Не пора", а під час Визвольних змагань ще й пісню "Ой, у лузі червона калина".
ІІІ. "Під України єднаймось прапор". Ідея державності в поезії зламу віків. (Бібліографічний огляд)
Вечір озвучений гімном "Не пора, не пора, не пора".
Loading...

 
 

Цікаве