WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Іван Франко – “Нам пора для України жить” - Сценарій

Іван Франко – “Нам пора для України жить” - Сценарій

"рабами волі стали" і своїми кістками мостять дорогу майбутнім поколінням.
"Каменяр" - це формула праці, служіння для діяча і співця в умовах українського життя, а робота його - це повільне, "п'ядь за п'яддю" довбання скелі, яке забирає багато сил, але й подяки за це не доведеться мати.
Читець 2.
Не вір, що люд твої заслуги пощитає,
Що задля них одну дрібну провину
Тобі простить! Він судить, не питає.
І серце чулеє на те лиш взяв ти,
Щоб кождому в день скорби пільгу ніс
І в горі слово теплеє сказав ти.
Та з власним горем крийся в темний ліс!
Ніхто до тебе не простягне руку
І не отре твоїх кривавих сліз.
Ведучий 1. Саме Франко і став отим національним "каменярем". І саме народ породив виразника своїх думок і настроїв, наділивши його рисами свого "я", яке яскраво виявляється і в дні терпінь, і в моменти напруження, і злетів народних сил. Франко чудово висловив свою думку в поемі "Мойсей", де герой, стоячи на "краю могили" говорить:
Читець 3.
Все, що мав у житті, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
Із неволі в Міцроїм свій люд
Вирвав він, наче буря,
І на волю спровадив рабів
Із тіснин передмур'я.
Як душа їх душі, підіймавсь
Він тоді многі рази
До найвищих піднебних висот
І відхнення, й екстази.
І на хвилях бурхливих їх душ
Удні проби і міри
Попадав він із ними не раз
У безодні невіри.
Ведучий 2. С.Єфремов у одній із своїх праць назвав Франка "співцем боротьби і контрастів", бо поет знав і бачив, що в суспільстві українському панує рабська психологія, він прагне і вірить, що колись з історичного кону зійде рабське покоління, на зміну невільникам прийдуть покоління, що не знали батога, що виростуть у вільній атмосфері, що не "носили пут на руках, на ногах". Але поки що раб живе в народі. Йому можна поспівчувати, його можна пожаліти, але жити з рабами і йти до спільної мети - неможливо, бо немає певності: не підтримають до кінця, швидко охолонуть, а то й зрадять. Цій боротьбі і цим контрастам присвячена значна частина поетової творчості. В довготривалому процесі звільнення і перетворення в "нову людину" великий вплив на психіку має протиставлення рабським рисам рис протилежних, як - от сором, почуття національної гідності. В спрямуванні ударів, що торкаються цих пунктів свідомості, Франко сильніший за всіх інших українських поетів і, як ніхто інший, цими ударами викликає бунт. Слово його б'є, як батіг, і очищає, як каяття.
Читець 2.
Ти брате, любиш Русь,
Як хліб і кусень сала,
Я ж гавкаю раз в раз,
Щоби вона не спала...
Ти, брате, любиш Русь,
За те, що гарно вбрана,
Я ж не люблю, як раб
Не любить свого пана.
Бо твій патріотизм
Празнична одежина,
А мій - то труд важкий,
Гарячка невдержима.
Ти любиш в ній князів,
Гетьмання, панування,
Мене ж болить її
Відвічнеє страждання....
Ведучий 1. В цих рядках Франко зриває маску з національного патріотизму не гідних признаватися в цьому і визначає чистий зміст і непідкупні мотиви високого почуття справжнього щирого патріотизму. Не буде помилки, коли риси патріотизму висміяні поетом, є характерними і для деяких груп сучасного нам українського суспільства. У Франковому патріотизмі немає місця особистій користі, його любові до рідного народу загальнолюдська своїм змістом, пов'язана з безнастанною працею, "кривавою в серці раною", що завжди болить і весь час змушує його думати про добро нараду. Він намагається показати двох ворогів національного патріотизму і реального, частково історичного, що сковує розвиток українського народу і того, що затаївся в душі українській, і той останній є найстрашнішим.
Ведучий 2. Цикл поетичних Франкових творів на теми протесту, боротьби за національні і загальнолюдські ідеали людської волі ставить їхнього творця у ряд тих поетів, якими пишаються як "бунтарями духа", що повстають проти кайданів. Ці вірші пройняті волевим духом, вони сильні, дужі і так тісно підходять до найтаємніших прагнень народу, що стали його здобутком, висловом національного ідеалу. Після Шевченка долю поета-поводиря національного ідеалу українського народу перейняв Іван Франко і це високе покликання гідно і з честю виконав. І якщо Шевченко вірив у сили власного народу, у те, що хоч історія його перервана, але не закінчена, то у Франка віра переходить у певність. І сьогодні, будуючи свою державу, ми повинні усвідомити, як тоді усвідомив Франко, що відродження - справа складна й довготривала, "вчорашній раб" сьогодні не зробиться вільною людиною, вибух та бунтарство - це несвідома боротьба з обміркованою метою, "край рабів" лише поступово можуть заселити вільні його володарі.
Читець 2.
Обриваються звільна всі пута,
Що в'язали нас з давнім життєм,
З давних брудів і думка розкута.
Ожиємо, брати, ожиєм!
Ведучий 1. Поет вірить у світле майбутнє, вірить у єдність усіх розпорошених "дітей" України.
Читець 3.
Згорне до себе всі діти
Теплою рукою...
Діти ж мої, діти нещасливі,
Блудні сиротята,
Годі ж бо вам в сусід на услузі
Свій вік коротати.
Ведучий 2. Це діється і в наші дні, і може ми назвемо ці дні "днями покаяння", днями посиленої праці на користь батьківщини, щоб як колись Франко, словами Мойсея, що сповідався перед Єговою на межі Ханаану, на завершення свого діяльного шляху про свій народ і про зміст своєї праці для нього, сказати:
Читець 1.
Сорок літ, мов коваль, я клепав
їх серця і сумління...
Сорок літ я трудився, навчав
Весь заглиблений в тобі,
Щоб з рабів тих, зробити народ.
По твоїй уподобі.
Ведучий 1. Франко - борець не лише закликає до боротьби з зовнішнім ворогом і реальною особою. Він бореться з рабськими рисами українця. Тут переплітається Франко-поет і Франко вчений.
Читець 2.
Чи ще мало в устах ми стогнали?
Мало ще самі себе ми жерли?
Чи ще мало нас у ликах гнали?
Чи ще мало ми одинцем мерли?
Ведучий 2. Історія показує багато фактів, що стверджують слушність Франкової думки про "полки погані", що летять на душу, "мов тривога", про "поля брані", з яких треба з корінням виривати все те, що як бур'ян глушить здорові пагінці і прагнення. Поет переконаний, що треба "розповідати і пробуджувати сором у нащадків, якщо у них зосталось ще хоч крапля незіпсованої крови".
Ведучий 1. Після проголошена
Loading...

 
 

Цікаве