WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ми матір називаємо святою - Сценарій

Ми матір називаємо святою - Сценарій


Сценарій тематичного вечора
присвяченого вшануванню жінки-матері
Ми матір називаємо святою
У святі беруть участь ведучі, учасники фольклорно-етнографічного ансамблю, співаки, хор. На вечір запрошуються матері-героїні, багатодітні та молоді матері, вдови.
Основу сценарію /при творчій імпровізації, широкому використанні народної пісенності регіону/ можна використа-ти як у сільському Будинку культури, так і в клубі.
Увечері в фойє Будинку культури притишено грає музика. У залі сцена прикрашена квітами - рушниками. В правому кутку її погойдується плетена з лози колиска /кріпиться до стелі/. На столі, що стоїть ліворуч, на вишиваній скатертині - хліб, кетяг калини. За столом - два стільці для ведучих. У глибині сцени вздовж задника - праворуч і ліворуч від кіноекрану - підмостки для хору. На стінах - плакати з висловлюваннями відомих людей, а також з українськими народними прислів'ями про жінку, матір. Серед них:
"Жінка - велика вихователька чоловіків" /А.Франс/.
"Хто матір забуває,
Того бог карає, Того діти цураються,
В хату не пускають". /Т.Шевченко/
Народне прислів'я: "Нема цвіту, кращого від маківочки, нема роду, милішого від матіночки".
Починається свято. В залі гасне світло. Сцена яскраво освітлена прожекторами: звучать /у запису/ два куплети пісні "Мамо, вечір догора..." О.Білаша на слова Б.Олійника у вико-нанні народної артистки України Н.Матвієнко. У глибин сцени на екрані з'являється зображення картини "Мона Ліза" Леонардо да Вінчі.
На сцену виходять юнак і дівчина.
Юнак: Мені здаєшся ти такою:
назустріч мені із губ твоїх зліта ясна усмішка золота, немов з-за хмари промінь, і зігріває моє серце, яке нагадує мені маленьку землю й на якому буйно проростають колись посіяні й забуті зерна. Навстріч мені із твоїх губ зліта ясна усмішка золота, мов ластівка маленька із гнізда, притиснутого дахом, летить, простерши крила, у гонитві за комашнею, що неначе рій думок дрібненьких, крутиться на місці. Як Мона Ліза, ти здіймаєш без пощади на сміх всі наші слабості і вади.
Здаєшся ти нені такою...
На екрані з'являється зображення картини "Сікстинська мадонна" Рафаеля.
Дівчина: Мені здаєшся ти такою:
в прозорості небесних барв, з очима мрії голубої, спинилась ти із немовлям і дивишся у світлому спокої на шлях, що тоне в млі. У тебе на обличчі - терпіння і щастя - на землі супутниці усіх жінок, що у стражданні ждуть тієї миті, коли дитя прокаже їй раптово, їй першій, перше своє слово. Як гордо їй! Моє життя, зернинка, яку вона, щаслива мати-жінка, для світу народила, світиться, МОВ промінь, новий народжуючи день. А той, хто може на долоні зважити пилинку, у пісках невидну, той відчуває всю планету; і мати тая: тримаючи дитину, всю землю держить на своїх руках. І тільки через те, ми матір називаємо святою. На Рафаелевій картині ти мені знайома:
в руках - зернинка, мов земля, вагома.
Здаєшся ти мені такою.
Юнак: Материнство... Святе і прекрасне, оспіване пое-тами, увічнене художниками.
Дівчина: У всіх народів, у всі віки Жінка-мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища, її мудрість поважали у сім'ї, в її розрадах знаходило спокій зранене й зболене синівське серце. І сьогодні, на урочистому вечорі ми вдячним словом вшануємо жінок-матерів, дорогих і шановних трудівниць нашого села. Вітаємо усіх із святом Матері. Бажаємо добра й здійснення сонячних материнських мрій і на-дій. Радості вам без меж за успіхи дітей, синівського тепла і доброти!
Разом:
Зичим радості ясної два крила, аби Вам калина довго ще цвіла... Шана Вам і земний уклін, дорогі наші матері!
/Низько вклоняються/.
Юнак:
Скільки б не судилося страждати,
Я благословлятиму завжди
День, коли мене родила мати
Для життя, для щастя, для біди.
Дівчина:
День, коли мої миленькі губи
Вперше груди мамині знайшли,
День, що мене вперше приголубив
Ласкою проміння із імли.
Юнак:
Як мені даровано багато,
Скільки в мене щастя, чорт візьми! -
На землі сміятись і страждати,
Жити і любить поміж людьми! /В.Симоненко/
Дівчина: Перші поняття про щастя, добро й ласку не-розривно пов'язані у нас з образом найдорожчої людини - матері. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні.
Юнак: З колискової пісні починається світ людини до добротворчості й снаги...
Ведучі сідають за стіл. Виходить співачка, сідає біля колиски і виконує колискову пісню. "Ой ну люлі, люлі". Співачка залишає сцену. Виходить юнак, Він читає вірш О.Білаша "Я - син. Я - мамине крило..." На екрані - знову зображення "Сікстинської мадонни".
Дівчина: Скільки ніжності в очах матері, скільки радості й тривоги за майбутнє малюка... Ореолом святості і вічної таємниці оповите її чоло. У нашому залі сьогодні чимало молодих мам, які з лю-бов'ю пестять своїх первістків. Хай ця радість ніколи не затьмарюється бідою і лихоліттям. Нехай множиться наш славний рід!
Юнак: Великий пролетарський письменник М.Горький писав: "Усе прекрасне в людині - від проміння сонця і від молока матері..." Ми звеличуємо святу і безкорисливу материнську любов, натруджені мамині руки, які гладили нас по голівці, пригорта-ли у холод і голод, знімали жар з чола пораненого бійця, ви-пікали духмяний хліб. О, святі материнські руки! В неоплатному боргу ми перед ними!
Виходять учасники хору і виконують пісню "Хата моя, біла тата" А.Пашкевича на слова Д.Луценка.
Дівчина: Мати... Материнське серце здатне перейматися бо-лем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б...
Хор виконує українську народну пісню "Болить моя головонь-ка, нічим зав'язати". Хор залишає сцену.
Юнак:
Loading...

 
 

Цікаве