WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ми всі у відповіді за природу - Сценарій

Ми всі у відповіді за природу - Сценарій


Сценарій
Ми всі у відповіді за природу
У проведенні вечора беруть участь: ведучі, читці, вокалісти.
Звучить пісня "Ти - Земле моя", слова Ю.Рибчинського, муз.О.Осадчого.
Ведучі:
1-й: По-материнські щедро наділила природа своїми безцін-ними багатствами і красою українську землю. Та, на жаль, сьогодні на кожному кроці видно наслідки нашого бездумного споживацького, зрештою варварського, ставлення до неї.
2-а: Через перенасичення території промисловими підприєм-ствами. які працюють за застарілими технологіями, на старо-му обладнанні, без надійних очисних споруд, у повітряний басейн України потрапляє близько чверті всіх промислових викидів, орані землі затруєні важкими металами, нітратами, отрутохімікатами, десятки тисяч гектарів землі занапащено радіацією. Уже практично не залишилося річки, вода якою була б придатною для пиття.
1-а: Ми часом забуваємо, що на річці, в лісі, в полі ми -гості, а птахи, звірі, комахи - справжні господарі. Наше втручання заважає їм нормально жити, розмножуватися, вирощу-вати потомство. Зламана гілка, зарубка на дереві, вирізаний ножем "автограф" стає причиною зараження дерев хворобами і шкідниками.
2-а: Ось чому в нашій незалежній Українській державі сьо-годні особливо гостро постало питання екологічного оздоров-лення та охорони навколишнього середовища. Необхідно, щоб кожна людина пройнялась відповідальністю за долю природи.
1-а: Для кожного з нас слово "природа" пов'язане насампе-ред з пейзажами рідного краю, того куточка землі, де минули дитячі роки, де мамина колискова пісня зливалася з шумом де-рев за вікном. На все життя ті краєвиди закарбовуються в пам'яті, серці, душі незабутніми спогадами. Для когось це білокорі, стрункі берізки чи трепетні тополі, для інших - барвисте уквітчані килими трав чи смарагдове руно гірської полонини.
2-а: В усі часи, в усі віки, композитори, поети і письменни-ки найкращі свої твори присвячували оспівуванню храму Природи.
/Ансамблі вокалістів і танцюристів виконують віночок пі-сень і танців про Українську землю, природу./.
1-а; Замріяно і душевно писала незабутня Леся Українка про красу різної землі.
Читець 1:
Переді мною килими чудові
Натура стеле - темнії луги,
Славути красної бори соснові,
І Случі рідної веселі береги.
Снується краєвидів плетениця,
Розтопленим сріблом блищать річки,
То ж матінка-натура чарівниця
Розмотує свої стобарвнії нитки.
2-а: Ніжні і трепетні рядки про річку,
квіти, ліс знаходимо у вірші Максима Рильського "Мрії".
Читець ІІ.
Річка блакитна плеще і в'ється,
Чайка літає над нею,
Річка блакитна грає-сміється
Сріблом - водою своєю.
Квіти пахучі гнуться в коханні,
Шепчуть про щастя, про вроду,
Ліс очерету хилиться п'яний,
Дивиться мрійно у воду.
1-а: Краса і любов до природи символічно оспівувались
в легендах, повір'ях, переказах. Здавна в народі барвінок вважали символом всепереможності природи. Коли сходили сніги, розливалися весняні води, дівчата на Україні починали співати веснянки. Наставала радісна, бентежна пора - пора оновлення в природі, пора надій і сподівань.
(Вокалісти виконують веснянки. Фрагмент обряду).
Читець І:
Де весна, весна днем красна,
Де й що ти нам, весна, принесла?
А принесла я вам літечко,
Зеленеє житечко,
І хрещатенький барвінок,
Та запашненький васильок.
(Виконується українська народна пісня "Стелися барвінку низенько").
Читець ІІ:
Вербова гілка зацвіла
У мене на столі,
Як символ сонця і тепла,
Що сховані в гіллі.
Як знак зеленої весни,
Котра ще в далині.
Як знак, що щастя сад ряснить
Даровано мані.
1-а: На Україні верба - одне з найпоширеніших і най-улюбленіших дерев. Нею обсаджували ставки, береги річок, дороги. І в цьому наші предки бачили безпосередньо господарсь-ку доцільність. Верби укріплюють береги, стримують зсуви, а у посушливих місцевостях зупиняють піщані заноси.
2-а: Народна мудрість давно завважила: де ростуть вер-би, там чисті джерела води. "Де срібліє вербиця - там здо-рова водиця". Річ в тім, що верба - природний фільтр, усі-ляких домішок. Де копали колодязі, на дно клали вербову дощечку, а невеличку, завбільшки з долоню, - у відро з водою. Це дезінфікує воду, поліпшує її смакові якості.
1-а; Наші пращури вважали вербу священним деревом. Під
час буревіїв кидали проти вітру вербову гілку - вона, мовляв, зупинить бурю - такі магічні властивості має. Як символ. увійшло дерево і в християнські вірування. Тиж-день перед Великоднем називається Вербним. На Вербній на-ділі вербу освячують у церкві. Освячену вербу зберігали за образами, як збавительку від різних недугів.
2-а: А що вже пісень про вербу складено, то й не злічити. Це "Ой, у полі верба, холодна вода", "Вербова дощечка", "Хилилися густі лози, відкіль вітер віє", "Ой, чия то вер-ба, ой чия то вишня?", "Ой ти вербо зелененька", "Ой, вербо, вербо, кучерява" та багато інших.
(Виконується одна-дві пісні, народний танок).
1-а: Свою повагу і шанобливе ставлення до багатьох рослин і дерев народ вкладає В легенди, казки, обрядові пісні і навіть загадки. Спробуйте відгадати назву рослини, про яку йдеться в цих чудових загадках: "Без рук, без ніг, а на повітку збіг", "Що росте вище лісу?'', "Зелений звір на дере-во тікає", "Що в'ється круг деревця?''
2-а: Так, це хміль. Дивна і своєрідна рослина, Її стебла ростуть, чи скоріш в'ються угору до 10 метрів. Рос-лина має здатність обплутувати все, що зустрічає на своєму шляху, а надто ж дерева і кущі. Таку надзвичайну життєздатність рослини художньо описав у своїх творах І.Нечуй-Левицький.
Читець І: Хміль вхопився за стовбур високої верби, обмотав її рясними низками і сховався десь у сливах та в калині".
1-а: Український народ хміль вважає символом самого життя. Існував звичай: хлопець освідчувався дівчині в коханні там, де росте хміль. В пору цвітіння хмелю найчастіше і одружували молодят.
(Виконується пісня "Ой хмелю ж мій, хмелю").
2-а: Хочеться милуватися свіжістю земного розмаю, що плескотить навкруги нас.... А чи часто ми зупинялося, щоб помилуватися неперевершеною доцільністю і красою природи. На жаль, рідко. Найчастіше багато хто з нас, ніби непомітно ламаючи гілку, зриваючи квітку, завдає непоправної шкоди природі.
(Фрагмент сценки, або агітбригади)
1-а: Що гріха таїти, місця нашого відпочинку здебільшого нагадують страшну картину; звалища сміття, битого скла, іржавих бляшанок. Цеп тому, що люди, які провели тут вільний час, забули мудру пересторогу; "Ти прийшов у гості до природи - не роби нічого, що ти вважав би непристойним зробити в гостях".
2-а: А до яких непоправних втрат у природі привела на-ша господарська діяльність. На Україні зникло з лиця землі майже три тисячі річок, викреслено з карт історичні озера й болота, котрими природабалансувала вологість ґрунтів, занапащено отрутохімікатами та недбалим господарюванням близько двох мільйонів гектарів найкращих у світі чорноземів, приза-були, як витягує над полями дзвінку струну жайворонок чи со-лов'їні трелі бентежать весняні ночі.
(Фоном лунає симфонічна, трагедійна мелодія).
Читець І:
В зеленій утробі мегатонний стогін,
В очах-озерах нафта і багнюка,
У нетрях ні рогатих, ні безрогих,
Боги - і ті давно умили руки.
Читець ІІ:
Зникають звірі - йдуть стадами в безвість,
Всихають ріки - нічим буде плакать,
Закрив діру старий Карпатський Бескид,
А совість вмерла - вже й нема й на латку...
Громи ревуть набатом стоголосим,
Б'ючись за кисень, шаленість вітри.
Земля спинилась...
Їй, сердешній, млосно
Летіти важко...
Та вона ще вірить...
Всі учасники:
Рятуймо чисте повітря, рятуймо воду
В морях, в океанах, в малих і великих річках.
Рятуймо птахів,
Що зникають в полях, у лісах, у лугах.
Рятуймо злаки, а потім рятуймо квіти.
Рятуймо світанки - від -кіптяви, гару, димів.
Рятуймо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти.
Рятуймо вулицю від голосних двигунів.
Рятуймо землю. А потім рятуємо небо.
Рятуймо мрії, кохання солодкий мотив.
Рятуймо ніжність... Від кого рятуймо?
Від себе.
Поки ще не пізно і можна ще щось зберегти.
(Апофеоз фінальної мелодії).
Loading...

 
 

Цікаве