WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → До дня народження Т.Г.Шевченка - Сценарій

До дня народження Т.Г.Шевченка - Сценарій

його малювати. Бувши кріпаком пана Енгельгардта, який тоді постійно проживав у Вільно, хлопець знайшов художника, який ознайомив молодого кріпака з основами техніки малюнка. До віленського періоду належить перший відомий Шевченків твір "Погруддя жінки", що являв собою копію з естампа якогось гравера. Однак систематичне навчання почалося лише в майстерні В.Г.Ширяева у жовтні 1835 року. Уриваючи години від сну, Тарас Шевченко загодив у Літній сад в Петербурзі і малював там статуї. Тут у 1836 році відбу-лася перша його зустріч іх земляком-художником І.Сошенком, який дістав для Шевченка дозвіл відвідувати вечірні класи То-вариства заохочення художників, а згодом познайомив з професо-ром Академії мистецтв Карлом Брюловим.
Перші спроби визволити Шевченка з кріпацтва були зроблені на початку 1837 року. К.Брюлов особисто звертався до Енгель-гардта з проханням відпустити на воли Шевченка, але одержав лише зневажливу відмову. Поступаючись настирливим наполяганням О.Венеціанова та В.Жуковського, поміщик дав згоду на звільнен-ня художника за величезну суму грошей. Брюлов написав портрет Жуковського, який було розіграно в лотерею і на зібрані гроші ви-куплено Шевченка.
22 квітня 1838 року було підписано документ, який надавав Тарасові волю. Звільнення з кріпацтва дало право Шевченкові вступити до Академії мистецтв. Незабаром він став одним із найулюбленіших учнів Карла Брюлова. Ще будучи учнем Академії художеств, Шевченко брав участь в ілюструванні кращих російсь-ких видань того часу. У 1В40 році він створив прекрасну аква-рель "Марія" до поеми О.Пушкіна "Полтава", а навесні 1841 року ім'я Шевченка уже стоїть поряд з іменами Карла і Олександра Врюлових, Федора Толстого, Андрія Сапожникова та інших визначних художників у виданні "Сто російських літераторів". За час навчання в Академії Шевченко був тричі нагородже-ний срібними медалями за малюнки з натури та живописні твори. Серед них виділяється композиція 1841 року "Циганка-ворожка", а портрети пензля Шевченка вже восени 1839 року експонуються на художній виставці і одержують схвальну оцінку критики.
У травні 1843 року він одержує відпустку в Академії і виїжджає в Україну. Любов до рідного краю наштовхнула художника на створення цілої серії офортів під назвою "Живописна Україна'. Поряд з мальовничими краєвидами, з історичними сценами до альбому увійшли композиції з яскраво вираженим соціальним змістом. В 1844 році були готові шість робіт. Це буди офорти: "У Києві", "Судня рада", "Дари в Чигирині 1649 року", "Казка", "Старости", "Видубецький монастир у Києві". Однак митець майже не зустрічає підтримки в реалізації свого задуму. Це змусило припинити випуск "Живописної України", думалось, що тимчасово, а виявилось - назавжди.
1845 року Шевченко був зарахований на посаду художника Київської Археографічної комісії при університеті і за дору-ченням комісії побував у різних місцевостях України. З часу йо-го подорожей залишилось чимало акварелей, простих і природних за своїми сюжетами. Якщо серед робіт періоду навчання в Академії майже не зустрічаються пейзажні малюнки, то з того часу, як він оселився на Україні, краєвид починає домінувати в його творчості. Він приділяв велику увагу відображенню природи рідного краю і виступав у своїх малюнках як реаліст і демок-рат. Після арешту Шевченка (5 квітня 1847 року) за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, альбом з його етюдами дістався губернаторові і зник безслідно. Художника було засла-но рядовим солдатом у далекі оренбурзькі степи, заборонено писати й малювати. Наприкінці злощасного 1847 року недавній "вільний худож-ник", а нині політичний засланець Шевченко писав до свого дру-га Андрія Лизогуба: "Ви питаєте, чи покину я малювання. Рад я його покинути, так не можна. Я страшно мучуся, бо мені "запрещено писать и рисовать". Розуміється, варварська заборона не досягнула своєї мети, не зломила Шевченкового духу, але спроби обійти ту заборону, конспірація з писанням і особливо з малюванням були для нього невимовно тяжкою карою. Особливо важко було ховатися з ма-лярським знаряддям, і тому в його художній роботі бували виму-шені перерви, які завдавали Шевченкові страшних мук. Дехто з біографів вважав, що заборона малювати була для художника тяж-чою карою, ніж заборона писати. Чи тому, що з малюнками тяжче було ховатися, чи тому, що справді в нього більше виривалось скарг на заборону малювати, ніж на заборону писати. "Дивитися і не рисувать - це така мука, яку зрозуміє тільки справжній мистець" ("Щоденник"). Тут, у неволі, він проголосив свій девіз: "Караюсь, мучуся..., але не каюсь..." ("Щоденник"),
Понад десять років художник не займався живописом, не працював олійними фарбами. Але натомість пишно розквітає талант художника-пейзажиста, який у неймовірно тяжких умовах, крадькома зробив за час заслання понад 400 акварелей, сепій і олівцевих малюнків. Першим його твором на засланні був автопортрет 1847 року, на якому він зобразив себе в солдатській формі. Невпізнанно змінилося обличчя поета-художника. Тяжкі випробування наклали на нього свій відбиток: суворо насуплені брови, сумний і допитливий спідлоба погляд очей, але незламним залишився характер борця.
Навесні 1850 року Шевченка знову заарештовано за порушен-ня царської заборони писати й малювати. Після тривалого ув'яз-нення й слідства його вислали в Новопетровську фортецю з роз-порядженням посилити за ним нагляд і цілком позбавити можли-вості тримати папір в руках. 1851 року в фортецо прибула експедиція, в завдання якої входили дослідження гір Каратау. Серед учасників експедиції були Шевченкові друзі, які ублагали коменданта фортеці дозво-лити художнику взяти участь в експедиції. Сповнений творчої наснаги, митець жадібно використовував кожну нагоду малювати. Протягом короткого часу він створив серію акварелей, пейзажів, портретів, сепій. До цього періоду відноситься серія малюнків "Притча про блудного сина". Шевченко задумував створити серію із 12 малюнків, але встиг закінчити лише вісім. Циклом цихтворів митець немов підсумовує свою художню діяльність на засланні.
1857 року Шевченко повертасться із заслання до Петербурга і вже через місяць-півтора створює перші офорти-аквантинти. За три останні роки життя Шевченко створив понад двадцять офортів, а також велику кількість портретів своїх друзів і знайомих: російського зоолога і мандрівника О.Северцова, архітектора П.Овсянникова, видатного російського актора М.Щепкіна, відомого негритянського актора А.ОлдрІджа, М.Лаза-ревського, М.Максимович, А.Лазаревської тощо. Вони виконані італійським чорним та білим олівцями. Восени 1860 року на виставці в АкадеміІ мистецтв художник експонував п'ять гравюр (у техниці офорт-аквантинта) і автопортрет, виконаний олійними фарбами. Ці твори були високо оцінені як академічними фахівцями, так і художніми оглядачами. За офорт "Вірсавія" художник одержав звання академіка гравюри. Автопортрет з виставки придбала Велика княгиня Олена Павлівна.
Чурез п'ять місяців у розквіті творчих сил та величних задумів обірвалося життя великого поета і художника. Помер Шевченко коли йому сповнилося лише 47 років.
Loading...

 
 

Цікаве