WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → До дня народження М.Грушевського - Сценарій

До дня народження М.Грушевського - Сценарій

роках М.Грушевського (коротко), його становленні як історика і політика до створення Центральної Ради.
ІІІ. "На порозі нової України: думки і мрії першого Президента УНР".
Ведучий: Після лютневої революції 1917 р. Товариство українських поступовців трансформується в Центральну Раду, яка об'єднала людей найрізноманітніших класових, ідеологічних і політичних переконань (помірковані ліберально-демократичні діячі: Є.Чикаленко, С.Єфремов, Д.Дорошенко; соціал-демократи: В.Винниченко, С.Петлюра; члени соціалістично-революційної партії: .Коваловський, П.Христенко, М.Шаповал та ін. Після невдалої спроби М.Грушевського порозумітися з Тимчасовим урядом щодо питання надання Україні повної автономії, він повертається до Києва і наполягає на негайному скликанні Всеукраїнського національного конгресу, який відбувся 5-7 квітня 1917 р. Навколо ідеї повної автономії України було згуртовано 700 делегатів. 7(20) листопада 1917 р. Третій Універсал проголосив утворення Української Народної Республіка. Але проголошення 25 грудня 1917р. в Харкові України Республікою Рад і визнання над собою влади Раднаркому, фактичний відхід фракції більшовиків від принципів федералізму і продовження імперської політики збереження "єдиної і неділимої", поставили М.Грушевського і його прихильників перед неминучістю історичного вибору. Так народився Четвертий Універсал - декларація незалежності України, затверджений Малою радою і проголошений 24 січня 1918 р., але датований 9 (22) січня.
Читець 1: "Поки що ж перед нами велике і тяжке завдання соціального і політичного будівництва на Україні", стаття "Україна окремішна" - це звернення до своїх сучасників і до нас. сьогоднішніх). І перший її Президент твердо заповідав своїм нащадкал: "...всі, хто щиро приймає до серця інтереси українського народу, повинні дбати про збереження української окремішності від сторонніх впливів і втручань". "Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою Українського народу".
Ведучий: Покінчивши з московською орієнтацією, визволившись "від песього обов'язку" перед Москвою, М.Грушовський вважав винятково важливим і цінним:
Читець 2: "Роздумуючи над цим моментом, я думаю, що недаремно пролилась кров тисяч розстріляних українських інтелігентів і молоді, коли вона принесла і закріпила духовно визволення нашого народу від найтяжчого ярма, яке може бути: добровільно прийнятого духовного чи морального закріпощення. Я скажу різко, але справжніми словами: це духовне холопство, холуйство раба, якого так довго били по лиці, що не тільки забили в нім всяку людську гідність, але зробили прихильником неволі й холопства..." ("На порозі Нової України").
Ведучий: Вслід за відкиненням московської орієнтації народжуються нові концепції "орієнтації чорноморської" і "західної". Водночас міцнішає державний апарат України, розбудовуються військові кадри, а голова Центральної Ради пише історико-соціологічний трактат про "Підстави Великої України", в якому наголошує роль села, армії, міста і цілої нації в державному будівництві демократичної України. Багато з вищенаведених думок М.Грушевського не втратили своєї цінності і по сьогоднішній день.
Читець 1: М.Грушевський як ідеолог і лідер Центральної Ради відігравав відповідальну роль "того вартового, що сидить на задку останньої чумацької мажі і має пильнувати, щоб щось не впало або чогось не вкрали". Вчений розробив концепцію формування Центральної Ради і, очевидно, мав усі підстави заявити: "Проект організації Ц. (Центральної) Ради був моїм ділом".
Ведучий: Діяльність Центральної Ради під керівництвом М.Грушевського була яскраво демократична, обрана законним шляхом у тих формах, що відповідали певному стану суспільного розвитку. Вона влади не узурпувала, бо ні в кого не перехопила проводу. В дечому ж Центральна Рада навіть випереджала своє суспільство.
Читець 2: Як констатував Дмитро Дорошенко, "життя пішло не зовсім по тій схемі, яку укладав Грушевський: Україна дійсно вкрилась сіткою - але не загальнонаціональних комітетів, - а партійних організацій "Селянської спілки", яка національну справу ставила лиш як формальне гасло... Виявився великий брак інтелігентних сил на провінції... До того ж виявилося, що по всіх майже більших містах України провід захопила російська та зросійщена демократія, яка дуже противилася переведенню в життя українських домагань, особливо ж вороже ставилась вона до автономії України". Словом - усе йшло так, як і до тепер, на наших очах. Ведучий: Відродження і розбудова української державності Центральною Радою проходило серед надзвичайно складних внутрішніх і зовнішніх політичних обставин. І все ж, незважаючи на величезні перешкоди, Центральна Рада і М.Грушевський не лише спричинилися до національного самоусвідомлення українського народу, але й падали відповідну легально-державну структуру українській державі. Було прийнято ряд законодавчих актів: чотири Універсали Центральної Ради, закон про національно-персональну автономію національних меншин в Україні, закон про громадянство, закон про генеральний суд, закон про утворення війська, міжнародні договори та інші державні акти. Окремої уваги заслуговує закон української держави - Конституція Української Народної Республіки (29 квітня 1919 р.). Конституція УНР стала фундаментом, на якому формувалися і розбудовувалися пізніші державотворчі концепції української нації, включно із теперішньою українською державою, яка пов'язує себе з демократичними основами УНР. Цей основний документ про державний устрій, права і вільності громадян може в усучасненій формі значно придатися при укладанні і прийнятті Конституції сучасної Української держави.
Бібліотечний працівник: Нашу розмову хочеться закінчити цитатою зі статті "В перші роковини Української Центральної Ради", в якій сучасники М.Грушевського так оцінювали його діяльність: "Провід У.Ц.Ради був у щасливих руках третього найвизначнішого діяча нової відродженої України, по Шевченкові і Драгоманову, проф. Мнхайла Грушевського. Його дотеперішній досвід у громадській праці, познайомлення з соборною Україною, знамените знання історії України й загальної, енергічність, ідейність і безприкладна працьовитість робили його провід незаступимим і певним успіху. Сі великі й рідкі прикмети голови У.Ц.Радн заважили дуже при плановім егаловім розвитку українського національного руху, від записки, представленої свого часу міністрам бувшої Росії в Петрограді через перший, третій і четвертий Універсали - до повної державної незалежности України". Теперішні державні будівничі української держави поділяють думки з вищенаведеної редакційної статті 1918 р. Через сімдесят три роки після її появи в редакційній статті "Наш перший президент", що з'явилася в київській часописі "Культура і життя" 23 грудня 1991 р., значиться: "Без Грушевського нам не побудувати незалежної України, першим президентом і великим літописцем якої він був. Відродженнядуховної культури народу - запорука його воскресіння".
Loading...

 
 

Цікаве