WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Мрії зламане крило (до дня народження Лесі Українки) - Сценарій

Мрії зламане крило (до дня народження Лесі Українки) - Сценарій

коли прибудете, то вишлемо коні на двірець".
1 ведучий: Так писала Леся своїм друзям. Тут, на Ковельському вокзалі, на волинську землю вперше ступала нога Івана Франка, Миколи Лисенка, Михайла Старицького, Оксани Стешенко, Людмили Старицької-Черняхівської, які приїздили до Косачів у Колодяжне. З цього вокзалу виїздила у світ широкий і сама Леся Українка.
2 ведучий: Колодяжне Косачівське, тобто їхнє дворянське гніздо, почало будуватись років за три до переселення сім'ї з Луцька. На час переїзду (1882 рік) там уже був новий будинок. Ось як Варвара Дмитрук запам'ятала приїзд Косачів до їхньою села.
1 ведучий: "Селом пішла чутка, що приїжджають пани. Це було в суботу, а в неділю зранку ми нетерпляче вибігали на шлях дивитися: чи не їдуть. Десь аж ополудні в село в'їхала одкрита парокінна коляска й попрямувала до садиби. Коли коляска спинилася, з неї зіскочили хлопчик і дівчинка, а слідом вийшли чоловік і одягнена в широку чорну сукню пані. Всі разом чемно поклонися селяням, дали нам по цукерці, а тоді пан і мовить: "Покажіть нам, де тут єкурна хата". Мати показала на нашу хату. Подивилися на цю хату Косачі, вислухали материні жалі, а далі й кажуть: "Знаєте що, Федосько, відпустіть до нас одну дівчнинку", - і глянули на мене. Злякалася я, вчепилася в материну спідницю. А панночка підійшла, простягнули руку: "Будьмо знайомі, я Леся". Таке було моє перше знайомство з Лесею, яке тривало потім без малого років п'ятнадцять.
2 ведучий: Так одинадцятирічна Леся опинилася у новій цікавій оселі у привабливому оточенні лісів і гаїв. У Колодяжному маленька Леся таємно від батьків бігала самотою у місячні ночі до лісу на зустріч з Мавкою. І зрозуміло, часто бігала до лісу вдень. Вона всотувала в себе красу лісу, його весну, літо й осінь. Може, у самотніх мандрах тих виношувала в душі майбутніх персонажів "Лісової пісні"?
1 ведущий: Лежала десь на поляні у лісі Леся Українка і слухала шум. Її ескіз "Чотири казки зеленого шуму" закінчується діалогом матері з дочкою:
- Нудилась, бідна дитина моя!
Леся: Ні, мамочко, я лежала, слухала, як дерева шуміли. І весну теж слухала.
"Стояла я і слухала весну, весна мені багато говорила..." (бажано прочитати повністю).
2 ведучий: Весняні пташині співи настроювали її на мажорний лад.
Леся: "Я вже давно не бачила справжньої весни, і мені здається, що так багаго зозуль, як сей рік, ще ніколи не було. Через те я, хоч і не дуже часто, приходжу в оптимістичний настрій, і тоді мені своє і чуже життя
кращим здається".
1 ведучий: "Сей рік" - то був 1892 рік, і ще конкретніше - початок травня у Колодяжному. У Колодяжному жили "два шуми", дві музики - з одного боку шум лісів і гаїв, солов'їні співи, кування зозуль, а з другого - з вікон Косачівського будинку лунав людський гомін - співи й звуки фортепіано. Ця "божественна матерія", що "душу куражить", майже постійно наповнювали Лесину домівку. У сім'ї любили пісню. І хоч не кожен володів добрим голосом, але слух багато хто мав, у тому числі Леся.
2 ведучий: І Леся вважала, що з неї був би кращий музикант, ніж поет, коли б не лиха доля. Туберкульоз кісток руки позбавив дівчину на певний час змоги грати на фортепіано. Прощаючись з улюбленим музичним інструментом, написала вона задушевну елегію "До мого фортепіано". Розставання з фортепіано було цілою драмою для дитини такої вразливої душі, як Леся.
Леся: То ж, при тобі, мій друже давній,
Пройшло життя дитячеє моє... (читати вірш до кінця).
1 ведучий: Десь затаївшись У куточку, коли грали інші, дитина ридала. Друг фортепіано був резонатором її душі.
2 ведучий: Про музичне обдарування найстаршої сестри, про її любок до музики, її музичний світ оповідає Ізидора Пегрівна Косач (сестра Лесі): "Не всі, хто знав Лесю-поетесу, письменницю, знають, яка то була ще й в інших багатьох відносинах виключна, особлива, щедро природою обдарована людина. Наприкелад, Леся мала неабиякий хист до малювання і музики, та той хист, на жаль, їй не судилося розвинути через хворобу, з нею Леся боролася роками. Проте, її гра на п'яно була... дуже хороша. Грала вона гарні класичні речі, або народні українські пісні, у виконання яких вкладала багато душі і почуття".
1 ведучий: Музику Леся Українка "животворила" - живописала й словом. Зокрема, у її фрагменті "голосні струни" відтворені музичні настрої й музичні образи, які опановують збентежену до глибини душевних струн героїню - кривджену природою, але прекрасну як особистість дівчину Настю.
2 ведучий: Будинком музики в Колодяжному був Лесин "білий" дожик. Там, у цьому храмі тварчості, стяло у великій шані, фортепіано у блакитній
кімнаті. Дбайливий батько не раз приходив заганяти дочку вогнепоклонницю до сну, ввяжаючя отакий спосіб життя її, як і Олени Пчілки - "літературних ентузіасток" - шкідливим для здоров'я.
1 ведучий: Ліс, гай, сад наступали на будинки Косачів у Колодяжному. А одне дерево переселилося навіть у коридор - липа. Її не сміли зрубати, зробили вихід на свободу у даху.
2 ведучий: Уже у своєму першому друкованому вірші "Конвалія" виступає юна авторка на захист природи, на оборону "конвалії білої", якій людська рука "віку вкоротила". Культу дерева, квітки у Косачів полягав не лише у пасивному спогляданні краси природи, в її охороні, а й у постіднвму насаджуванні рослин. Квітка у творчості Лесі Українки виростає до багатогранного символу, почуття природи, зростається з почуттям патріотичним.
Леся: Мені була б не для забави, квітка,
я бачу в ній життя і волі образ
і краю рідного красу.
Для мене куточок то й,
де б посадив я квітку
здавався б цілим світом...
Так поважно Лесиними словами трактує квіти Степан, герой драми Лесі Українки "Бояриня". Таке ставлення до рослин і в Лесі Українки.
1 ведучий: У родині розуміли виняткову обдарованість Лесі. Але сама вона з радістю виконувала всі родинні обов'язки й
Loading...

 
 

Цікаве