WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Мрії зламане крило (до дня народження Лесі Українки) - Сценарій

Мрії зламане крило (до дня народження Лесі Українки) - Сценарій


Cценарій вечора-спогаду
до дня народження Лесі Українки (1871-1913), видатної української поетеси
"Мрії зламане крило"
Учасники: 2 ведучі і Леся.
Поради щодо форми проведення вечора.
Дія-відбувається на сцені чи в залі бібліотеки. Троє учасників розташовуються за 2-ма столами, окремо виконавиця ролі Лесі. На столиках квіти, портрет Лесі Українки, книги та інші видання, якими в ході вечора користуються учасники. Під час вступного слова ведучий представляє всіх учасників, а далі вони ведуть невимушену розмову. Її добре були б супроводити українською класичною музикою, особливо читання віршів, які додатково можна підібрати з публікацій. Епіграф можна використати у запрошенні для гостей вечора, або гарно оформити у вигляді поетичного гасла і прикріпити до завіси (якщо дія на сцені) та оформити плакат біля портрета поетеси.
До цього заходу пропонуємо наступні назви виставок: "Джерела безсмертного слова", "Поетеса зламу століть", "Лесин дивосвіт", "Криниця творчої снаги", "Народною творчістю натхненна".
Епіграфи-цитати з творчості Л.Українки:
"Вільні співи, гучні голоси, В ріднім краю я чути бажаю."
"Ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос".
"Лісова пісня"
1 ведучий: Ружею і барвінком заквітчують сліди дорогої людини в українських народних піснях. Ружею і барвінком оповита пам'ять про нашу Лесю Українку. Та чи всі її стежки й дороги далекі по інших краях вже вивчено? Ще так багато таємниць у бурхливому, динамічному, мандрівному житті поетеси не розгадано.
2 ведучий: Лесю Українку славетну й улюблену письменницю нашого народу, феноменальну жінку у світовій культурі - можна охарактеризувати її ж поетичним образом - "світло нагірне". Нагірною проповіддю було її слово, що будило з алергійного сну націю й вселяло віру й надію в її духовні сили.
1 ведучий: Але якою була поетеса зблизька - як людина, як член сім'ї, удома, в найближчому оточенні?
2 ведучий: Линула душею вона, до рідного краю, до свого саду й батьківського дому після захоплюючих, але втомливих і болісних блукань по трьох континентах світу: Європі, Азії та Африці. А особливо у той час, коли догорало її тіло й уся вона перетворювалась у вогонь, у пломінь духовності, коли від життя, яке спрагло любила, хоч у ньому "щастя і горе так божевільно сплелися", переходила у легенду й безсмертя.
1 ведучий: З високостей пташиного польоту душа Лесина огортає зором простір, який дедалі все звужується для приземлення:
Чи се Вкраїна?
Так, се Вкраїна... Он і садок,
батьківська хата і луки зеленії,
темнії вільхи, ставочок із ряскою,
Так, се Вкраїна...
Можна спинитись... годі блукання...
Все буде добре... РІдний мій край
вкупі зі мною одужав від злигоднів,
небо не хворе, не плаче, не хмуриться,
люди веселі і я... не будіть...
Все буде добре...
2 ведучий: Ці тихі добрі слова сну-мрії укладаються у своєрідний заповіт. де нема жодного слова, про величний пам'ятник - монумент собі, а благословення рідному краєві, мрія, аби у ньому люди веселими стали. А ще віра у своє пророцтво. Рідним краєм для поетеси була вся Вітчизна-Україна, але починалася вона з Волині. Так, коли перед Лесею стала альтернатива, їхати до Києва чи Гадяча, вона признається матері:
Леся: Скучаю я не за Києвом, а за своєю родиною, за вами, і за доброю нормальною роботою, і, може, багато за чим, чого в Києві нема. Вас я побачу в Гадячі, робота вернеться мені (більш-менш) з фізичною рівновагою, а все інше... чи не краще не думати про нього? Так, справді, якби думка слухала наказу! Властивий найрідніший для мене край - Волинь."
1 ведучий: Волинь, Волинське Полісся - осередок батьків у Колодяжному рано стали для Лесі Українки "втраченим раєм', адже хвороба прирікала дівчинку ще юною на розставання з рідними сторонами, на вигнання в далекі, не раз зовсім чужі краї.
Леся: Прощай Волинь, прощай рідний куточок,
Мене від тебе доленька жене,
Немов од дерева одірваний листочок...
2 ведучий: Такі прощальні носгальгійні співи бриніли в її душі кожен раз, як подавалась вона, як та пташка, у вирій, гнана осінніми холодними дощами й колючими змовими вітрами. "Околиці рідні", де "скрізь квіти, ряст, ясна роса', згадає Леся під час своєї першої в житті "подорожі до моря", до великого міста Одеси ("В магазині квіток').
1 ведучий: Писатиме ж вона, що в неї вдача волинська і душа лісова. Любила вона не тільки поліську природу а й людей цього краю, їх мову.
2 ведучий: У волинсько-поліському оточенні лісів і гаїв, у багатолюдній здруженій сім'ї з її в високорозвиненими родинними почуттями осягала поетка рівновагу духу, про що не раз засвідчувала в листах, коли допадалася, нарешті, після своїх мандрів до рідної домівки.
Леся: "Я дуже рада, що я вдома, і тепер мене зовсім не бере охота гнатись на шторм вітрів."
1 ведучий: Це лист від 12 травня 1891 р. з Колодяжного і того ж року восени батькові вона пише:
Леся: Не міг ти мені зробити ліпшої втіхи, як от що мене кличеш додому. Мені вже обридли ці юго-восточні сторони і от тепер це все одно, якби ти мені подарував рік зсилки. Дуже хочеться, додому, до тебе, "на тихі води, на ясні зорі", все здається, що там скоріш минеться моя втома і сей змінливий стан то кипіння, то замерзання, в якому постійно перебуваю".
2 ведучий: Це - лист до матері з Ялти 14 червня 1898 року.
1 ведучий: Хронологія перебування Лесі Українки в Колодяжному охоплює 26 років - з 1882 по 1907. Вона позначена коротшими чи довшими антрактами - виїздом письменниці до Луцька, Києва, Гадяча, Одеси, у Крим, до Варшави, Берліна, до Петербурга. Тарту, Риги, Мінська, в Італію, у Швейцарію, на Кавказ і в Єгипет та в інш і краї і міста.
Леся: "Моя адреса: Ковель Волинської губернії, с.Колодяжне. До нашого села від двірця треба їхати 7 верст, а переїзд сей хай Вас не турбує, бо тепер, як знаємо,
Loading...

 
 

Цікаве