WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → "Білі плями" Франкіани - Сценарій

"Білі плями" Франкіани - Сценарій

бути самому господарем своєї землі і своєї долі, "щоб ґаздою, не слугою перед світом стати". Ці гасла і мотиви своїх громадянських пісень синтезував Франко у "Пролозі" до "Мойсея", в якому висловлено мрію про возз'єднання українських земель в єдиній державі та про її суверенність у "народів вольнім колі".
"Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистрохідних?
Невже повік уділом твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм
Тебе скував і заприсяг на вірність?
ІІІ ведучий: І поет-громадянин шукає нових шляхів ліквідації больових точок у контактах з "сусідами". У вірші "Ляхам" він не минає усієї складності пробломи. Про це Франко розповідає теж у цілому ряді статей, зокрема у розвідці "Наші погляди на польське питання". Не раз повертається до ідеї Золотих мостів дружби, будованих на міцно укріплених суверенних берегах. Вона звучить в іронічно-грайливій формі і в поезії "Ляхам":
І ведучий:
Братаймось, як з рівними рівні,
А не як пани і піддані!
Користі хай в'яжуть нас спільні,
А не пересуди погані.
І кождий на своєму полі
Для себе і жиймо й працюймо,
Для власного щастя і долі!
Рятуймось в біді, та тямуймо
Докладно слова ті хороші:
Брат братом, а бриндзя за гроші
ІІ ведучий: Не були перевидані і чотири поезії з циклу "Жидівські мелодії": "Самбатіон", "Пір'я", "Асимілятора", "Заповіт Якова". У цих віршах виявив поет глибоке розуміння закономірних національних прав єврейського народу, У часи застою це здавалося "надмірним" інтернаціоналізмом (бо він був не позбавлений національного почуття). Зокрема, у вірші під характерним іронічним заголовком "Асиміляторам" Франко розповідає притчу про незнищеність тисячолітніх національних традицій єврейського народу і безглуздість асиміляторських тенденцій:
Пригнути жидів, покорити
Ви раді б під ваші права,
Їх мову й закон розорити?
Пусті а, безумні олова.
А знаєте ви, що за сила
В тій мові, в законі тому?
Вона від віків нас водила,
Мов стовп огняний через тьму.
Се щит наш від напору вражого,
Се зв'язок, що час не порве,
В ній Якова, праотця нашого
Незломнеє серце живе,
ІІІ ведучий: Відсутність у 50-томнику вірша "Думка в тюрмі" важко мотивувати чимось іншим, аніж острахом викликати у читача прямі асоціації з долею ув'язнених у 70-х роках українських поетів - Миколи Руденка, Евгена Сверотюка, Івана Світличного, Василя Стуса та інших. Адже кожен з них міг би, з повним правом повторити Франкові слова:
І ведучий:
"Живий у могилу заритий,
Гляджу я на світлом облитий,
Невільний веселий той світ,
Кров жаром у жилах кипить.
За що мене в пута скували?
За що мені воленьку взяли?
Кому я і чим завинив?
Чи тим, що народ свій любив?
ІІ ведучий: Серед тих творів, які більше півстоліття не друкувалися у радянських виданнях І.Франка, за глибиною думки, щирістю й пристрастністю чи не найважливіше місце посідають "Великі роковини". Вони були задумані як урочистий пролог до святкової вистави "Наталка Полтавка" з нагоди сторіччя з дня виходу в світ першої частини "Енеїди" Котляревського.
Народившись у тяжких роздумах про долю рідного народу, з надії на його національне і соціальне відродження, пролог вперше прозвучав зі сцени Львівського театру на врочистому зібранні громадськості у 1898 році. Жоден інший твір І.Франка не сприймався сучасниками з такою емоційною силою, як "Великі роковини". Після виголошення в театрі пролог був повністю опублікований у ряді періодичних видань.
ІІІ ведучий: Конкретна історико-літературна подія, сама по собі виняткового значення, в умовах тогочасної дійсності набувала важливого національно-культурного сенсу. Вона повинна була засвідчити невмирущість нашого народу, його культури, духовну єдність українців обох частин України - Наддніпрянської і Наддністрянської, розмежованих кордоном Австро-Угороької та Російської Імперій. Перша картина твору - монолог старого козака-бандуриста, сповнений трагічними роздумами про тяжку долю України, зруйнованої, мов Троя.
І ведучий:
Вона горить! Та Троя - Україна,
Палає, гине, з серця точить кров.
Здається, вже остання їй година,
Здається, хитрий ворог поборов.
Усе! Здається, вся лягла дружина,
Всі мури впали, навіть той покров
Останній, що ним укривають трупи,
І той загарбали хижацькі купи!
Ні, не досить! І в нашому нутрі
Пройшов пожар, сумує попелище!
ІІ ведучий: Історичні екскурси в героїчне і трагічно минуле козаччини, мали своєю метою підсилити рух до національного відродження народу, зокрема, антипольський, антицісарський і антицарський визвольний рух на Україні, були підпорядковані волелюбним прагненням українського народу обабіч кордонів двох монархій. Поет безпосередньо звертається до сучасників, веде з ними пристрасній діалог, спонукає до діяння.
І ведучий:
"Чи побіди довго ждати?
Ждати довго!" То й не жди ж!
Нині вчися побіджати,
Завтра певно побідиш.
Тож недаром цвіт розцвився!
Чей же буде з цвіту плід.
Таж не даром пробудився
Український жвавий рід!
Таж не даром іскри грають
У очах тих молодих!
Чей нові мечі засяють
У правицях у твердих.
Довго нас недоля жерла,
Досі нас наруга жре,
Та ми крикнім: "Ще не вмерла,
Ще не вмерла і не вмре!"
ІІІ ведучий: Франкові виступи під кінець XIX - на початку XX ст. про необхідність боротьби за національні ідеали, свободу і незалежність України, вважалися дослідниками його творчості глибоко помилковими. Обминалися хоч недовгі (бо життя зупинилося), але тривкі зв'язки письменника з січовим стрілоцтвом. Саме у "Приюті для хворих і виздоровців УСС" у Львові Франко знайшов в останні місяці свого життя захисток і порятунок від голодної смерті. Страшно подумати, що поет залишився сам: сини пішли на фронт, тяжко хвора дружина лежала в психіатричній лікарні. Важко було вже немічному Франкові дивитися на зламаний цвіт народу - 18-20-річних юнаків-стрільців, яких ще недавно він вітав життєрадісним віршем "Гей, Січ іде!"
ІІ ведучий:
Гей, січ іде!
Разом руки, разом серцця,
І гаразд буде.
Гей, Січ іде! Підківками брязь:
В нашій хаті, наша воля,
А всім зайдам зась!
І ведучий: Настала пора в атмосфері гласності не замовчувати непередрукованих віршів і статей Франка, бо жодна інтерпретація не вичерпує живого дихання твору. На нелегкому шляху України до добра, до волі і справедливості Каменяр був і навічно залишився у перших лавах борців. Безсумнівно, письменник завжди стояв на інтернаціональних позиціях, але витоки його любові до інших народів брали початок із синівської любові до України. Як геніальний поет, мислитель, Франконе тільки провів зразковий діалог зі своєю епохою, але й активно веде цей діалог з нами. Уміймо тільки прислухатися й розуміти його і вчитися в нього великої мудрості.
Loading...

 
 

Цікаве