WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика особистісного орієнтованого навчання як засіб перспективного і творчого розв’язання проблем формування особистості на уроках зарубіжної літер - Реферат

Методика особистісного орієнтованого навчання як засіб перспективного і творчого розв’язання проблем формування особистості на уроках зарубіжної літер - Реферат


Реферат
на тему:
Методика особистісного орієнтованого навчання як засіб перспективного і творчого розв'язання проблем формування особистості на уроках зарубіжної літератури.
У концепції формування світогляду громадянина України говориться, що "розбудова сучасної національної системи виховання вимагає оновлення педагогічного мислення, творчого розв'язання проблем формування особистості". В Україні триває педагогічний пошук, спрямований на подолання традиційної авторитарної методики і утворення особистісно зорієнтованого спілкування.
Що таке особистісно орієнтована методика стосовно викладання зарубіжної літератури - далека перспектива чи практика? Ще декілька років тому це була швидше перспектива, а сьогодні можна з певністю сказати, що особистісно орієнтована методика стала реальністю в практиці багатьох учителів.
Що ж це за така методика?
Якщо ви спитаєте учнів, на які уроки літератури вони йдуть з бажанням, то почуєте у відповідь: на ті, на яких вони відчувають себе співтворцями, коли разом з учнями, з його допомогою шукають істину. Дехто подумає: "Істину на уроках літератури?". Саме так. Адже література - це філософія в образах. І по-справжньому особистісно, а не на рівні сюжету, сприйняти той чи інший художній твір справа не така проста, як може здатися на перший погляд.
Отже, для сьогоднішнього учня урок літератури - це не просто форма організації навчання, а перед усім можливість духовного спілкування з учителем, однокласниками зустрічі з прекрасним.
Найголовніше в особистісно орієнтованому навчанні - постать педагога. Він має передати свою індивідуальність вихованцеві. Там, де така передача має місце то і є особистісно орієнтоване навчання. Правда, йдеться про неавторитарного педагога, у якого стосунки з учнями будуються на суб'єкт - суб'єктних засадах. Суб'єкт - об'єктні стосунки, які ще мають місце в школі, не відповідають завданням виховання людини життєдіяльність якої відбуватиметься за ринкових умов. У процесі таких стосунків учень розглядається як об'єкт педагогічної діяльності, позбавлений індивідуальності, переживань, особистісно внутрішнього емоційного досвіду.
За особистісно орієнтованого навчання обох учасників навчально-виховного процесу об'єднує пізнавальний інтерес. Учитель і учень прагнуть нових знань, які служать їм матеріалом для побудови свого "Я", своєї особистості. Отже, головне завдання вчителя, полягає в тому, щоб прикласти свою індивідуальність на мову педагогічного спілкування, в основі якого рівноправні суб'єкт - суб'єктні стосунки з учнем.
Увесь навчальний матеріал, весь навчально-виховний процес мусить бути персоналізований. Для цього вчителю треба знайти такі форми, способи його організації, які апелювали б до власного досвіду учня, активізували його емоційно інтелектуальну сфери, підключали їх до процесу пізнання. Щоб учень не відсиджував урок, а відчував свою власну причетність дот всього, що відбувається на ньому.
Традиційний урок для цього не підходить. На ньому учні стримують головну характеристику художнього твору (від учителя, з підручника), яку запам'ятовують. Вивчення в такому разі набуває для них особистісного смислу і цінності, залишається на узбіччі їхнього духовного досвіду.
Вчителі зарубіжної літератури нашої школи позитивно оцінюють цей метод. Більшість з нас прагне на уроках допомагати дітям усвідомити себе особистістю, виявити свої можливості, реалізувати свої здібності; Ми прагнемо формувати світогляд дитини, який являється дороговказом у житті кожної людини, надійним інструментом, що визначає основні орієнтирні критерії і напрям своєї діяльності. Школа має дати учневі позитивну життєву настанову. Він мусить не боятися життя. Школа повинна виховувати в нього, якщо згадати І. Канта, "бадьоре серце", бо тільки так випускник може вистояти у суворій життєвій боротьбі, яка на нього чекає за її порогами.
Адже нам з вами не байдуже хто керуватиме нашою державою, з якими моральними критеріями люди будуватимуть її: чи це будуть бездумні технарі, чи такі, які одержують всебічне виховання, в тому числі духовне і світоглядне. І основне місце в такому вихованні займає зарубіжна література. Уроки зарубіжної літератури, опираючись на особистісно орієнтоване спілкування, повинні формувати особистість учня, мають відзначатися духовністю, емоційною насиченістю діалогічною взаємодією між учасниками навчально-виховного процесу.
Щоб домогтися хоча б якихось успіхів у плані впливу літератури на дитину, то потрібно насамперед викликати у неї бажання читати і не просто читати, а жити разом з героєм, героїнею, страждати, боротися, перемагати, прагнути бути таким як позитивні герої твору. В такому разі мусимо довести дітям, що література - це підручник життя. А тут неабияку роль відіграє уміння викликати довіру у дітей, як одну з умов особистісно орієнтовного спілкування.
Антуан де Сент-Екзюпері зазначав, що всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто про це пам'ятає. Вчителю, як нікому, слід про це пам'ятати.
При вивченні роману Л. Толстого "Війна і мир" розповідаємо дітям, що письменник заглядає кожному з нас в душу, зачіпає найсокровенніші думки, допомагає нам пізнати самих себе. (Для прикладу образ Наталі Ростової). Її доля, життєві пошуки та ідеали схожі з нашими. Виникають одні й ті ж питання: для чого я живу, ким стану, як буду жити далі? На іншому уроці розмова будується так, щоб
Loading...

 
 

Цікаве