WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Структурно-функціональна організація каротоворіцинів та їх роль в мікробному антагонізмі (автореферат) - Реферат

Структурно-функціональна організація каротоворіцинів та їх роль в мікробному антагонізмі (автореферат) - Реферат

У першому розділі – "Теоретико-методологічні засади дистанційного навчання" – шляхом проведеного логіко-системного аналізу охарактеризовано соціально-філософські, суспільно-історичні та педагогічні передумови розвитку дистанційного навчання та вплив філософських течій. Доведено, що філософськими передумовами розвитку дистанційного навчання було домінування освітньої філософії у США, на думку вчених (К. Кларк, Д. Лабарі, В. Біблер), посідавпрагматизм (Ч. Пірс, У. Джемс, Дж. Дьюї),біхевіоризм(Е. Торндайк, Дж. Брадіас Уотсон, Б. Скіннер) і соціал-конструктивізм (Л. Виготський, Дж. Шваб, Р. Рорті). На думку дослідників (Дж. Шваб,Лі Шульман, Р. Рорті, М. Коул, К. Кларк, Л. Виготський, Т. Кошманова),центральною ідеєю соціал-конструктивізму є пріоритет особистості студента в процесі навчання, його пізнавальна діяльність, уміння самостійно набувати знання та критично мислити.

У дослідженні проаналізовано історико-педагогічні передумови розвитку дистанційного навчання (Росія, Великобританія, США) кінця ХІХ початкуХХ ст. (1856–2000 рр.) здійснено аналіз процесу становлення і розвитку трьох поколінь закладів вищої заочної освіти, яким відповідають різні методи навчання і засоби обміну інформацією між викладачами та студентами.

Обґрунтовано, що заочна освіта із системи традиційної виокремилась у середині XIX ст., першим спеціалізованим вищим заочним навчальним закладом в Росії у 50-х роках XIX століття був Інститут навчання шляхом листування, аналогічні заклади з'являлися у США, Австралії, Швеції, Канаді. У середині ХІХ ст. по всій Європі спостерігалось створення інститутів: заочний Інститут Туссена і Лангенштейдта в Берліні (1856 р.), поява при Лондонському університеті "зовнішніх студентів" (1858 р.), що сприяло виникненню терміна "екстернат". В Америці при Чиказькому університеті було випробувано першу експериментальну програму навчання "Кореспонденційні студії" (1890 р.). Для самоосвіти й екстернату видавали навчальні посібники, науково-популярну літературу, які відіграли важливу роль у розвитку самоосвіти та існували до 1917 року. В 19261927 рр. у Московському університеті, Академії імені К. А. Тімірязєва були відкриті заочні відділення. Процес становлення і розвитку дистанційного навчання на різних етапах еволюціонував, сутність якого визначилася соціально-економічними чинниками, що привело до створення нової моделі заочної освіти. Демографічні зміни в американському суспільстві: потік емігрантів із країн Азії та Латинської Америки, що потребували знань та отримання професії, перепідготовки, – усе це й стало соціальними факторами до створення нетрадиційних форм освіти.

У 1960-х рр. у США склалася ситуація, яку американський учений Ф. Кумбс назвав "кризою освіти", коли освіта стала неспроможна готувати працівників, які б швидко адаптуватися до динамічних соціально-економічних умов життя. Геополітична доктрина "подібності поглядів" третього президента СШАТ. Джефферсона (1743–1826 рр.), знайшла своє відображення у створенні єдиної програми в освіті та безперервного її вдосконалення, застосовуючи міждержавний освітній досвід. Використовуючи інтелектуальний, технологічний потенціал, підтримуючи розвиток інноваційних процесів, США у 7080-х роках ХХ ст. забезпечили таку модель освіти, яка була спрямована на масове охоплення населення навчанням. Власне під впливом цих економічних та соціальних чинників почався розвиток дистанційного навчання. Вагоме значення має дослідження другого покоління – період "відкритих університетів" (1969 р.), поширених у країнах США, Великобританії, Нідерландах, де навчання здійснюється шляхом телевізійних передач, кореспонденції, організації курсів.

Аналіз наукової літератури свідчить, що швидкий розвиток нових засобів комунікації, застосування інтерактивних форм навчання привів до появитретього покоління закладів вищої заочної освіти(1990 р.)та формування різних моделей дистанційного навчання. На нашу думку, позитивною тенденцією сучасних освітніх процесів є спрямованість їх на інтеграцію культур, тому всі освітньо-педагогічні зміни відбуваються в контексті загальноцивілізаційних трансформацій (упровадження та використання сучасних освітніх технологій, розширення можливостей особистісного розвитку людини), що і привело до розвитку дистанційного навчання.

У другому розділі – "Організація системи дистанційного навчання банківських працівників в Україні" – було визначено умови і соціальні передумови, об'єктивні та суб'єктивні фактори становлення і розвитку дистанційного навчання в Україні; обґрунтовано складові організаційно-педагогічних засад дистанційного навчання. Брак досліджень, присвячених проблемі процесу становлення дистанційного навчання, актуалізувала потребу більш детального її вивчення та хронологізації. Проведений нами аналіз становлення і розвитку дистанційного навчання в Україні здійснено на основні нормативно-правових документів: Указу Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до неї в Україні" (31.07.2000 р.); Наказу Міністерства освіти і науки України (07.07.2000 р., № 293) про створення Українського центру дистанційної освіти при Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут"; Закону "Про вищу освіту" (17.01.2002 р.), Національної доктрини розвитку освіти (17.04.2002 р.); Положення "Про затвердження Програми розвитку дистанційного навчання на 2004–2006 роки": Наказ Міністерства освіти і науки України від 21 січня 2004 року № 40.

У розділі проаналізовано та розкрито суть принципів дистанційного навчання як складових організаційно-педагогічних засад дистанційного навчання на основі порівняльного аналізу і трансформації традиційної класифікації дидактичних принципів навчання. Використання принципів дистанційного навчання дозволило нам розробити професійно-орієнтовану модель підготовки банківських працівників, здійснити моделювання змісту навчання, сприяло творчій діяльності автора в її професійній самоосвіті.

Потрібно зазначити ефективність принципів дистанційного навчання (принцип креативного характеру пізнавальної діяльності, принцип вільного вибору отриманої інформації, принцип мобільності навчання, принцип урахування індивідуальних особливостейстудента; принцип інтерактивності у спілкуванні з інформацією), які дозволили забезпечити процес оволодіння прийомами фахової діяльності через теоретичну і практичну самостійність. Вищезгадані принципи в системі дистанційного навчання постійно розвиваються і спрямовані на всебічний розвиток особистості; сприяють ефективному комунікативному середовищу, розвитку творчого економічного мислення, високому рівню професійної компетентності та акмеологічної культури фахівця. Оскільки в основу формування особистості лягли ідеї гуманістичної парадигми особистісно-орієнтованої освіти, означена ситуація потребувала формування нового типу особистості, спеціаліста, що впливатиме на зміни в суспільстві та їх прогресивний розвиток. Тому ще однієюскладовою організаційно-педагогічних засад дистанційного навчаннянами було визначенокласифікацію особистісних рис та професійних компетентностей банківських працівників.

Аналіз наукових джерел з теми дослідження в галузі банківської діяльності засвідчують зростання вимог до ефективності підготовки фахівців; включають психолого-педагогічні аспекти підготовки конкурентоспроможного фахівця через формування його особистісних рис (здібності, навички, уміння) та професійних якостей (компетентностей). У практиці підготовки фахівців існують деякі протиріччя: недостатній зв'язок різних видів підготовки банківських кадрів з її цілями, завданнями та реальною практикою; відсутність концепції підготовки банківських кадрів, низька ефективність психолого-педагогічного супроводу особистісно-професійного розвитку банківського службовця, які зумовлюють необхідність дослідження підготовки банківських кадрів за дистанційною формою навчання. Відомо, що на професійну компетентність працівника банківської сфери накладає відбиток специфіка самої діяльності, яка належить до сфери обслуговування. Тому ділова етика банківського службовця передбачає володіння відповідною мораллю, використання моральних критеріїв у прийнятті ділових рішень, що базуються на певних моральних категоріях. Ми будували свою модель на основі освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника за напрямом 0501 "Економіка і підприємництво", спеціальності – 7.050105 "Банківська справа", освітньо-кваліфікаційного рівня – спеціаліст, кваліфікація – економіст.

Loading...

 
 

Цікаве