WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Шаттл-тест в оцінці фізичної активності хворих (автореферат) - Реферат

Шаттл-тест в оцінці фізичної активності хворих (автореферат) - Реферат

Проведені також дослідження стану плода у вагітних з лейоміомою матки свідчать також про його порушення, наявність хронічної гіпоксії плода та плацентарної недостатності.

Результати КТГ показали достовірне (р<0,05) зниження у вагітних з лейоміомою матки, порівняно з контролем, частоти миттєвих осциляцій, амплітуди та тривалості децелерацій.

Зниження амплітуди миттєвих осциляцій та поява децелерацій свідчить про наявність загрози гіпоксії плода (А.Н.Стрижаков с соавт., 2000).

Відмічена різниця між показниками у жінок з одним та множинними вузлами. Децелерації у здорових вагітних не реєструвалися. У вагітних з одним вузлом їх було 2,90,3 з множинними вузлами – 3,80,2 (р<0,05).

Підтвердженням порушення стану плода є дослідження рівня статевих стероїдних гормонів в крові.

Так, концентрація естрадіолу в ІІ триместрі вагітності була вища, ніж у здорових, і однаковою у всіх жінок з лейоміомою матки. Такий же напрямок змін був і при визначенні рівня естріолу в крові. Це може бути пов'язано з частою появою ознак загрози переривання (у 100% випадків при множинній лейоміомі).

Рівень прогестерону крові був достовірно знижений, особливо при множинній лейоміомі (75,616,8 і у здорових – 104,16,3, р<0,05 в ІІ триместрі, у ІІІ триместрі в цій же групі вагітних відповідно 187,89,8 і 225,76,1 (р<0,05). Був зниженим і рівень хоріонічного соматомамотропіну. Він був у здорових в ІІІ триместрі 280,68,0, при лейоміомі множинній – 180,66,0 (р<0,05), що свідчить про недостатність плаценти, тому що цей гормон синтезується плацентою (А.Н.Стрижаков с соавт., 2000).

Ультразвукові дослідження показали, що локалізація плаценти по передній стінці матки була у 37,5% вагітних, по задній – у 31,0%, по боковим поверхням і біля дна – у 22%, низька плацентація – у 9,0% жінок. У 47,2% вагітних плацента розташовувалась у зоні проекції лейоміоми. У 53,7% вагітних з лейоміомою матки визначені патологічні зміни в плаценті (ділянки незначного відшарування плаценти, інфаркти плаценти, кальциноз та інші). Гіперплазія плаценти відмічена у 40% вагітних з лейоміомою матки, що може бути показником компенсаторно-пристосувальних реакцій в умовах гіпоксії (Г.А.Савицкий, 2000). В той же час, у 19,20,9% вагітних відмічена гіпоплазія плаценти, особливо при її розташуванні в проекції лейоматозних вузлів, що є ознакою плацентарної недостатності. На це вказує також "старіння" плаценти у 18,2% жінок з поодинокими вузлами та у 20% жінок з множинною лейоміомою, багатоводдя – у 20%, маловоддя – у 8%. Плацентарна недостатність у обстежених вагітних з лейоміомою матки становила 62,5%.

Підтвердженням наявності плацентарної недостатності є біологічний профіль плода. У здорових вагітних відмічено у 93,3% випадків реактивний нестресовий тест, у 83,3% – епізоди дихальних рухів плода тривалістю більше 30 секунд, у 96,7% плодів – фізіологічний тонус і нормальна рухова активність плода. При наявності лейоміоми матки лише у 46% вагітних відмічений нереактивний нестресовий тест, знижені показники рухової та дихальної активності плодів. Так, кількість дихальних рухів плода за 60 хвилин при наявності лейоміоми 14,62,0, у здорових вагітних – 24,41,9 (р<0,01). За даними літератури (А.Н.Стрижаков с соавт., 2000), це є показником гіпоксії плода.

Показник індексу біофізичного профілю плода у здорових вагітних у 96,7% випадків був 7 балів і вище, у вагітних з лейоміомою був зниженим, і при множинних вузлах становив 5,00,4 (р<0,05).

За даними УЗД на початку ІІ триместру вагітності з'являлися ознаки плацентарної недостатності у 45% жінок: при множинній лейоміомі – у 16,2%, при наявності одного вузла – у 9%, а в ІІІ триместрі СЗРП був у 16,2% жінок.

Під час дослідження показників гемодинаміки в системі мати-плацента-плід у вагітних з лейоміомою матки в ІІІ триместрі мало місце підвищення індексів судинного опору в маткових артеріях та в артеріях стінки матки, що свідчить про відсутність фізіологічного зниження швидкості і збільшення опору кровотоку в цих судинах (таблиця 1).

У вагітних з лейоміомою матки виявлено підвищення резистентного індексу в аркуатних артеріях порівняно з показниками у жінок контрольної групи і в залежності від кількості лейоміомних вузлів на матці.

Так, ІР в матковій артерії при наявності одного вузла був 0,660,03, при множинній лейоміомі – 0,610,03 (р<0,05). Це свідчить про наявність компенсаторно-пристосувальних реакцій з боку судин матки для підвищення васкуляризації міометрію. Підвищення швидкості кровотоку у венозному протоці плода може також бути показником порушення стану плода та розвитку компенсаторних реакцій гемодинаміки плода.

При локалізації плаценти в проекції лейоматозних вузлів пульсуючий та резистентний індекси в маткових артеріях та артеріях стінки матки були достовірно вищі при наявності множинних вузлів. ІП аркуатних артерій підтверджує наявність патологічного стану міометрію, що неблагоприємно впливає на стан внутрішньоутробного плода. Гіпоксія плода за даними доплерометрії відмічена у 21%. Таким чином, дані доплерометрії також свідчать про погіршення стану внутрішньоутробного плода у вагітних з лейоміомою матки. Визначено зв'язок розвитку плацентарної недостатності з кількістю лейоматозних вузлів, їх локалізацією та психоемоційним станом вагітної.

Визначено, що лейоміома матки сама знаходиться в умовах обмеженого кровообігу. При великих розмірах вузла кількість його судин зменшується, ця невідповідність кровообігу особливо проявляється при швидкому рості вузлів, їх великій кількості, що нерідко стає причиною дестабілізації кровообігу в вузлах і порушення мікроциркуляції в судинах матки, вузлів, плаценти і плода. Порушується матково-плодовий і плодово-плацентарний кровообіг, що підтверджують дослідження ПІ та РІ в артеріях плаценти та в середній мозковій артерії плода, де спочатку виникає централізація кровообігу, що є компенсаторною дією, а при більш неблагоприємних випадках – погіршення кровотоку до його нульового значення.

Отже, для нормального розвитку плода необхідно під час вагітності проводити лікувально-профілактичні заходи, які створюють умови для підвищення компенсаторних реакцій в організмі матері і плода і забезпечують більш сприятливі умови для розвитку плода.

В зв'язку з цим, нами розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів, який включає поряд з препаратами прогестеронового ряду, так як у всіх вагітних має місце прогестеронова недостатність, препарати, які впливають на процеси внутрішньоклітинного метаболізму, поліпшують транспорт глюкози і кисню в клітину, активізують процеси аеробного окислення та підвищують енергетичний потенціал клітин (полівітаміни, хофітол, інстенон, ново-пассит, валеріана).

Використання розробленого лікувально-профілактичного комплексу у 75 вагітних з лейоміомою матки (основна група), в порівнянні з контрольною групою – 50 вагітних з лейоміомою матки, які отримували симптоматичне лікування (полівітаміни, прогестерон, спазмолітики), призвело до поліпшення психоемоційного стану вагітних, нормалізації материнсько-плодового кровообігу, поліпшення стану внутрішньоутробного плода, зниження плацентарної недостатності та деяких ускладнень перебігу вагітності та пологів.

При порівнянні психоемоційного стану вагітних встановлено, що при використанні обох видів терапії загальний стан жінок був задовільний. Оскільки всі вони були під наглядом психолога, зменшилися скарги на відчуття страху, нервовості. Покращилися також показники стресостійкості, але при призначенні рекомендованої терапії вони були кращими. Так, високий рівень стресостійкості був достовірно вищий у жінок основної групи 18,21,8 проти 12,82,4 (р<0,05) у жінок контрольної групи. Також низький рівень стресостійкості був в контрольній групі – відповідно 33,32,8 і 42,55,3 (р<0,05).

Відмічено також покращення показників тесту Люшера. Так, 81,3% вагітних основної групи були віднесені до класу "адаптивних" і тільки 18,7% - до класу "неадаптивних". В контрольній групі – відповідно 70,5 і 29,5% (р<0,05). Під впливом терапії покращувалися також показники рівня гормонів стресу. Так, рівень кортизолу у вагітних основної групи достовірно зменшувався і становив 524,014,6 проти 579,113,1 (р<0,05) у жінок контрольної групи. Також зменшувався і рівень катехоламінів. Рівні адреналіну і норадреналіну були нижчі, ніж у здорових, але різниці між показниками в обох групах не було. Рівень серотоніну також не змінювався. Це свідчить про збереження напруження нейроендокринної системи і після проведеної терапії.

Стан внутрішньоутробного плода під впливом розробленої терапії значно покращувався та був кращим, ніж при загальноприйнятій терапії. Про це свідчать данні КТГ (збільшення АМО 36,50,3 до 8,30,2, р<0,05; збільшилась амплітуда та тривалість акцелерацій, зменшилась кількість, амплітуда та тривалість децелерацій відповідно 2,80,2 і 1,70,2; 7,30,8 і 5,40,7; 5,40,6і 6,50,5 р<0,05).

У жінок обох груп показники рівня естріолу та прогестерону досягли показників у здорових жінок. Рівень же соматомамотропіну достовірно підвищувався при призначенні розробленої терапії і становив 72,85,6 проти 68,62,8 (р<0,05) у жінок контрольної групи, що свідчить про покращення стану внутрішньоутробного плода.

Отримані нами дані свідчать також про значне покращення матково-плацентарно-плодової гемодинаміки в групі вагітних, де застосовувався розроблений комплекс терапії. Так, відмічалося покращення показників кровотоку в матковій артерії – ПІ маткової артерії відповідно у вагітних основної групи був 1,520,02 і 1,470,03 (р<0,05) у жінок контрольної групи, у плаценті (ПІ артерії плаценти відповідно 0,450,03 і 0,350,07, р<0,05) і у всіх судинних ланках плодового кровотоку. Значно зменшилась швидкість кровотоку у венозному протоці (відповідно 2,860,35 і 1,40,24, р<0,05), та у середньомозковій артерії плода, що може свідчити про наявність компенсаторних можливостей у плода.

Сприятливий вплив розробленої терапії на стан плода підтверджується і клінічними показниками. Так, плацентарна недостатність при застосуванні розробленої терапії зменшилася з 62,5% в ІІ триместрі і 54,5% в ІІІ триместрі до 32,0% і 28,0%. Частота СЗРП в основній групі становила 8,0%, при загальноприйнятій терапії – 16,2%. Із 75 вагітних, які отримували симптоматичну терапію, завмерла вагітність до 12 тижнів була у 9(12,0%), з 12 до 28 тижнів – у 2(2,6%) і у однієї жінки було переривання вагітності за медичним показами, помер один новонароджений на третій день післяпологового періоду. Перинатальна смертність становила 6,3‰. В основній групі перинатальної смертності не було. Самовільних викиднів та завмерлої вагітності також не було.

Loading...

 
 

Цікаве