WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Шаттл-тест в оцінці фізичної активності хворих (автореферат) - Реферат

Шаттл-тест в оцінці фізичної активності хворих (автореферат) - Реферат

Розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів для терапії плацентарної недостатності для вагітних з лейоміомою матки, який повинен проводитися під час вагітності (в 12-14, 24-26 та 34-35 тижні) і складається з препаратів, які покращують психоемоційний стан, мікроциркуляцію і клітинний метаболізм фетоплацентарної системи та зменшують гіпоксію материнського організму.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно розроблена методологія дослідження, проведено патентний пошук, вивчена література, проведено клініко-статистичний аналіз перебігу вагітності, пологів та стану плода і новонародженого у жінок з лейоміомою матки за даними клінік Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України і пологового відділення Херсонського пологового будинку Суворовського району. Самостійно проведені спостереження за станом внутрішньоутробного плода, оцінка психоемоційного стану вагітних, контроль за ефективністю лікування. Аналіз отриманих результатів, їх статистична обробка, оформлення роботи, практичні рекомендації для лікарів зроблено також автором роботи.

Апробація роботи. Результати даної роботи були викладені на науковій конференції молодих вчених Інституту педіатрії, акушерства та гінекології (Київ 2000), на ХІ з'їзді асоціації акушерів-гінекологів України (Київ, 2001), на науково-практичній конференції Тернопільського медичного університету (2002).

Публікації: За темою дисертації опубліковано 6 наукових робіт, всі у журналах, затверджених переліком ВАК України. Є інформаційний лист "Удосконалений спосіб профілактики та лікування судинних розладів у вагітних з лейоміомою матки", м. Київ, № 40, 2004. Співавтори: Л.В.Діденко, І.А.Жабченко, Н.Я.Скрипченко, Г.Є.Яремко, С.О.Жайворонок

Обсяг і структура дисертації: Дисертація викладена на 150 сторінкахдрукованого тексту, що складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів та методів досліджень, шести розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і покажчика літератури, що включає 262 вітчизняних і зарубіжних джерел, що займають 25 сторінок. Робота ілюстрована 50 таблицями, 8 рисунками, які займають 37 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Клініко-статистичний аналіз 213 історій пологів жінок з лейоміомою матки проводився на базі архівного матеріалу акушерських клінік ІПАГ АМН України та Херсонського пологового будинку Суворовського району за останні 5 років.

Для визначення поставлених у роботі задач було проведене комплексне обстеження 125 жінок з лейоміомою матки в ІІ та ІІІ триместрах вагітності та 30 вагітних без лейоміоми з фізіологічним перебігом вагітності та пологів (контрольна група).

Основна група була поділена на дві групи в залежності від кількості лейоматозних вузлів: І група – з одним лейоматозним вузлом (80 вагітних), ІІ група – з множинною лейоміомою (45 вагітних).

В залежності від терапії, вагітні були розподілені на 2 групи: І група, із 75 вагітних з лейоміомою матки, отримала симптоматичну терапію, ІІ група, із 50 вагітних, отримала розроблений нами комплекс терапії. Використовувався при підборі вагітних принцип рандомізації. Групи вагітних жінок були репрезентативними.

Поза загальними клініко-лабораторними та інструментальними дослідженнями проводились доплерометрія кровотоку в судинах матері плода і плаценти (М.В.Медведев, 1996), визначення рівнів гормонів фетоплацентарного комплексу, психоемоційного стану вагітних та гормонів стресу.

Кардіотокографія плода проводилася за допомогою кардіомонітору "Біомедіка" (Італія), протягом 30 хвилин зі швидкістю руху стрічки 1 см/хв.

Ультразвукове обстеження проводилося на апараті "Aloka-630 SSD" (Японія) з доплерометричним датчиком в терміні гестації 29-38 тижнів. Проводилася біометрія плода, розраховувався біофізичний профіль плода за шкалою F. Manning і співавторів (Л.Б.Маркін, Б.М.Венцківський, К.В.Воронін, 1993).

Гормони фетоплацентарного комплексу (естрадіол, прогестерон і плацентарний лактоген) визначались радіоімунологічним методом за допомогою діагностичних наборів ХОП ІБОХ АНБ (Білорусь), гормони стресу (адреналін, норадреналін) – флюорометричним методом Е.В.Матліної та співавт. (1975), кортизол – радіоімунним методом, вміст серотоніну в крові – флюорометричним методом (С.Юденфред, 1965).

Психоемоційний стан вагітних вивчався за допомогою анкетного методу з урахуванням індексу стресостійкості та тесту Люшера (В.В.Абрамченко, Н.П.Коваленко, 2004). Всі вагітні мали консультацію психолога.

Результати досліджень оброблено згідно правил медичної статистики (О.П.Мінцер, 1999) з використанням програмного забезпечення Microsoft Exel 7.0 на IBM – PC – сумісна EOM (Intel Pentium 4 Celeron 1.7 JHz).

Для оцінки вірогідності результатів використовувались критерії Ст′юдента, Фішера.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведений клініко-статистичний аналіз за даними 213 історій вагітності та пологів показав, що за останні роки має місце деяке підвищення кількості вагітних з лейоміомою матки. Ці вагітні є групою ризику щодо розвитку загрози переривання вагітності (41-79%), гіпоксії плода (28%), прееклампсії (7-16%), плацентарної недостатності (16-41%). Відмічено також, що має місце розвиток лейоміоми у жінок молодого віку (26 років). Патологічні пологи мали місце у великої кількості жінок. Частота розродження цих жінок шляхом кесаревого розтину складала 22-51%. Серед найбільш поширених ускладнень перебігу пологів були передчасний вилив навколоплідних вод (27-41%), слабкість пологової діяльності (6,9-13%) інтранатальна гіпоксія плода (28%), надпіхвова ампутація матки (7-16%), частота народження дітей з оцінкою за шкалою Апгар менше 7 балів складала 26,0%.

Найбільш частою патологією неонатального періоду були асфіксія (30,0%) і гіпотрофія (5,9%).

Самовільні викидні в ранні терміни вагітності були у 20,0% жінок, пізні аборти – у 12,0%, антенатальна загибель плода – у 2(1,0%), перинатальна смертність – 12,2‰.

Таким чином, результати вивчення архівного матеріалу підтверджують необхідність продовження вивчення розвитку механізмів цих ускладнень, погіршення стану внутрішньоутробного плода, та удосконалення лікувально-профілактичних заходів для вагітних з лейоміомою матки.

Згідно наших даних, із 125 вагітних з лейоміомою матки у 53(42,7%) вагітних лейоміома діагностована під час даної вагітності, у 72 (57,6%) вона була діагностована раніше. Субсерозних вузлів не було, вони були або субсерозними (у 38% вагітних), або інтрамуральними (у 62%).

Було відмічено, що лейоміома матки спостерігалася частіше у жінок 26-30 років.

Більшість вагітних в минулому мали дитячі інфекції та вірусні захворювання. Тільки цитомегаловірусна інфекція була у 32% вагітних, паротит – у 20,8%. Найбільш частими видами екстрагенітальної патології були вегето-судинна астенія (у 20%) та хронічний гастрит (у 13,6%). Важкі екстрагенітальні захворювання у жінок (вади серця, гіпертонічна хвороба, захворювання нирок) не були взяті в розробку.

Отримані дані також свідчать про високу кількість ускладнень при вагітності і пологах у обстежених нами вагітних.

Відмічена суттєва різниця в частоті ускладнень в залежності від кількості вузлів на матці. Так, частота загрози переривання вагітності становила у жінок І групи 59,9%, ІІ групи – 72,5%, гіпоксія плода – відповідно 28,7% і 77,5%, плацентарна недостатність – 45,8% і 62,5% (р<0,05). При розташуванні плаценти в місці проекції лейоматозного (інтрамурального) вузла загроза переривання вагітності була у всіх жінок. В пологах також відмічена висока частота ускладнень, пов'язана з кількістю лейоматозних вузлів. Так, слабкість пологової діяльності – у 8,2 і 10%, гіпоксія плода – у 34,2 і 55%, передчасний розрив плідного міхура – у 16,4 і 20,0%, кесарів розтин – 45,1% і 34,0 %.

У 4 жінок була проведена операція суправагінальної ампутації матки без придатків, у 4 під час операції – консервативна міомектомія. Оцінка стану плода за Апгар 6-7 балів була у 59,3%.

При визначенні психоемоційного стану у 85 вагітних з лейоміомою матки встановлено, що у 47,4 % вагітних були тривожно-іпохондричні розлади. депресивна і тривожна симптоматика, що характеризувалась психовегетативними та поведінковими проявами. Особливо тривожні розлади були у жінок, які пережили перинатальні втрати при попередніх вагітностях, при цьому слід зазначити, що ступінь психоемоційних розладів не завжди відповідав наявності або тяжкості акушерських ускладнень. Жінки мали скарги на тривогу, страх за результат вагітності, зниження настрою, порушення сну.

Проведені дослідження стресостійкості у обстежених вагітних показали, що у здорових жінок в 50% випадків має місце високий рівень індексу стресостійкості, помірний – у 30% і низький – у 20%. Таким чином, і у здорових жінок має місце порушення психоемоційного стану, але у жінок з лейоміомою ці порушення відмічались частіше. Так, високий рівень індексу стресостійкості був відмічений лише у 1,5% жінок, помірний – у 23,5%, і низький рівень – у 75%.

При вивченні показників тесту Люшера відмічено, що 60,8% вагітних з лейоміомою матки відносяться до класу "неадаптивних" і мають низький рівень саморегулювання. Разом з тим, здорові вагітні у 96,2% (р<0,05) відносяться до класу адаптивних. Згідно думки психологів, існує зв'язок між станом психіки і кольоровими асоціаціями. Вагітні з лейоміомою і при наявності емоційного напруження надавали перевагу фіолетовому і зеленому кольорам (по 30,2% випадків). Найчастіше відмовлялися від чорного (47,1%) і червоного (29,5%). Після лікування основним кольором залишався фіолетовий і жовтий, рідше синій, що вказує на покращення психоемоційного стану. Таким чином, вагітні з лейоміомою матки мають низький рівень функціональних можливостей психічних адаптацій, високу тривожність, різке послаблення психічної витривалості при високому рівні напруження компенсаторних механізмів адаптацій.

Ці дані підтверджують дослідження стресреалізуючих та стреслімітуючих гормонів, які свідчать про напруження функції наднирникових залоз (кортизол та серотонін були вищі, ніж у здорових вагітних). В той же час, екскреція катехоламінів була зниженою, що може сприяти обмеженню притоку материнської крові до міжворсинкового простору на рівні маткових артерій. Такі зміни функції симпато-адреналової системи та наднирникових залоз відповідають процесу адаптації організму до довготривалої стресової ситуації та поряд із змінами психоемоційного стану вагітних можуть впливати на стан внутрішньоутробного плода. Нами виявлено зв'язок між показником рівня стресостійкості та станом внутрішньоутробного плода за даними показника хоріонічного соматомамотропіну (r=+0,76), що може свідчити про вплив психоемоційної напруги на стан плода.

Loading...

 
 

Цікаве