WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Аналітичні системи на основі спряжених реакцій окиснення органічних відновників гідроген(ацил)пероксидами та їх застосування у фармацевтичному аналізі - Реферат

Аналітичні системи на основі спряжених реакцій окиснення органічних відновників гідроген(ацил)пероксидами та їх застосування у фармацевтичному аналізі - Реферат

Аналіз діаграм показав відмінності в дії препаратів на об'єкти як в залежності від дози, так і в залежності від речовини. По компоненті А1 чітко проявляється дозова залежність, по компонентам А2 і А3 спостерігається розподілення об'єктів за типом речовини, якісно виділене областями простору ознак. Оскільки компонента А1 практично повністю корелює з дозовим навантаженням досліджених речовин, імовірно, її можна вважати загальним показником стану організму. Компоненти А2 і А3 у сукупності визначають тип речовини, тобто характерні зміни організму, які викликані дією агента. Основний внесок в розподілення об'єктів за дозовим навантаженням вносить параметр ЦIK, тоді як розподілення по типу діючої речовини обумовлено значеннями змінних ЦIK, лізоцима та ХЕ.

Для РРР в якості змінних були цитохром Р-450, ДA, ГA, ЦIK, ГГA, НСТ-тест. Встановлено, що досліджені РРР утворюють в просторі чітко розподілені кластери, що свідчить про різний характер їх дії. Основний внесок в компоненту А1 дають НСТ-тест (zmn=-0,7489) і цитохром Р-450 (zmn=-0,6463).

При хронічній дії циклофоса виявлена негативна кореляція між ХЕ сироватки крові і ЦІК за рівнем значимості 0,1. Характерним для циклофоса є наявність високої позитивної кореляції між ХЕ і імунологічними показниками (лізоцимом, ГГА, РБТЛ, НСТ-тест), що може свідчити про залежність імунодепресивної дії від його антихолінестеразного ефекту. Компонента А1 визначає дозове навантаження циклофосом, регулярної залежності від строків досліджень не виявлено.

Дослідження ролі імунної системи в патогенезі віддаленої нейротоксичної дії фосфорорганічних речовин. Встановлено, що при внутрішньошкірній сенсибілізації курок афос у 43%, ТОКФ – у 37,5% тварин викликали позитивну реакцію шкіри. У сенсибілізованих афосом курок підвищувались РСЛЛ на 12,3%, РДТК до афоса – на 250% і тканинного антигену із головного та спинного мозку інтактних курок – на 150%, тканинного антигену головного мозку курок із клінікою ВНД – на 231%, відбувалось накопичення дрібнодисперсних ЦІК (Кд/в становив 1,6-7,0), що свідчить про алергізацію організму і розвиток аутоімунного процесу. У сенсибілізованих курок ТОКФ виявлено вірогідне підвищення РДТК до антигенів головного і спинного мозку інтактних курок на 245%, накопичення в крові середньодисперсних ЦІК (Кд/в = 1,2), зниження рівня ГГА – 20%. Циклофос не чинив сенсибілізуючої дії на організм курок.

Сенсибілізація ТОКФ і афосом з повним ад'ювантом Фрейнда призводила до більш виражених аутоімунних порушень в організмі курок, у деяких тварин спостерігались ознаки ВНД – м'язова слабкість, адинамія, атаксія, а також зниження маси тіла, яке прогресувало з часом. При дії обох речовин на 21 добу підвищувались титр ГГА в 1,3 рази, рівень дрібнодисперсних ЦІК (за дії ТОКФ на 87%, афоса – на 46%), РДТК до тканинного антигену головного мозку інтактних курок – на 547 і 230% відповідно. За дії ТОКФ у курок збільшувався титр аутоантитіл до аутоантигену із спинного і головного мозку інтактних тварин на 821 і 130%, афоса – на 543 і 309% відповідно. На 42 добу зміни імунної системи курок поглиблювались. Спостерігалось підвищення титрів ГГА і рівня ЦІК більше, ніж у 2 рази. Кд/в був більше 1,6. Рівень РДТК залишався таким, як і на 21 добу, аутоантитіл до аутоантигену із головного мозку складав за дії ТОКФ – 522%, афоса – 298%.

При внутрішньовенному введенні куркам лімфоцитів, сенсибілізованих афосом і ТОКФ в умовах in vitro і in vivo, не вдалося викликати ВНД. Морфологічний склад периферичної крові, кількість імунокомпетентних клітин і їх функціональна активність не змінювались. Клінічних ознак ВНД не спостерігалось. При введенні куркам лімфоцитів, сенсибілізованих in vivo, за дії афоса на 21 добу виявлено лише зменшення приросту маси тіла в порівнянні з фоном на 207 г.

При одноразовому пероральному введенні афоса в дозі 200 мг/кг і ТОКФ в дозі 500 мг/кг у курок виявлені характерні зміни морфологічного складу периферичної крові, які були більш виражені в паралітичному періоді (21 доба): зниження абсолютної кількості лейкоцитів на 22 і 27%, відносної – на 22 і 37% і абсолютної кількості лімфоцитів – на 39 і 62%, збільшення відносної кількості нейтрофілів – на 54 і 75% відповідно. Спостерігались морфологічні зміни у цитоплазмі лімфоцитів (вакуолізація), у крові деяких курок виявлені плазматичні клітини і макрофаги. Кількісна і якісна зміна клітин крові може бути пов'язана з імунною перебудовою. Крім того, за дії ТОКФ через 7 діб збільшувалась абсолютна кількість еозинофілів у 3,7 рази і зменшувалась абсолютна кількість базофілів у 6 разів, більшість їх були дегранульовані, що може вказувати на його сенсибілізуючу дію.

Кількісна зміна імунокомпетентних клітин наступала вже у допаралітичний період (7 доба). ТОКФ і афос знижували відносну кількість В-лімфоцитів на 22-29%, NK-клітин – на 46%. За дії ТОКФ знижувались абсолютна кількість В-лімфоцитів на 51%, відносна кількість Т-лімфоцитів – на 38%, абсолютна кількість Тх і Тс – на 43%. Коефіцієнт Тх/Тс не різнився від контролю. Афос знижував відносну кількість Тс на 19,3% та збільшував відносну кількість Тх – на 7,3% (р0,05). Коефіцієнт Тх/Тс становив 3,03 і був у 1,3 рази вищим за контроль.

В період розвитку паралічу (рис. 5) характерним було значне зниження кількості Т- і В-лімфоцитів, Тс і NK-клітин. Коефіцієнт Тх/Тс для афоса становив 3,44, ТОКФ – 4,42, що вказує на аутоімунні порушення в організмі (Б.С. Утешев, 1995). Упродовж всього досліду афос знижував метаболічну активність нейтрофілів на 28-55%, яка була виражена в більшому ступені, ніж у ТОКФ. Функціональна активність нейтрофілів на 14 і 21 добу компенсувалась збільшенням їх кількості у крові. Загальний рівень ЦІК поступово знижувався і на 21 добу був меншим, у порівнянні з контролем, за дії афоса у 20, ТОКФ – у 6 разів. Кд/в для афоса становив 1,6, ТОКФ – 1,38, що свідчить про накопичення у крові дрібнодисперсних і середньодисперсних ЦІК. Оскільки призменшенні функціональної активності нейтрофілів в крові відбувається зменшення загальної кількості ЦІК, це може вказувати на їх осідання на стінках судин, клітинних мембранах або проникнення через тканинні бар'єри.

За дії афоса і ТОКФ виявлена активація гуморальної ланки імунітету. Титр ГГА (lg2) на 21 добу за дії афоса збільшувався на 61% і був на 32% нижчим, ніж у ТОКФ. Спостерігалось збільшення числа АУК до тканевого антигену із головного мозку курок за дії афоса у 3,2, ТОКФ в 1,9 рази (р0,05). Вірогідне збільшення аутоантитіл до антигену із головного мозку інтактних курок виявлено лише за дії афоса. У 8 паралізованих курок із 10 середній титр становив 1:126. Загальна кількість позитивних сироваток склала 33% – до антигену головного мозку інтактних курок і 73% – до антигену із головного мозку курок із клінікою ВНД. Виражені клінічні прояви ВНД спостерігались у курок, в яких виявлено збільшення рівня дрібнодисперсних ЦІК і аутоантитіл до антигену із головного мозку.

Loading...

 
 

Цікаве