WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Аналітичні системи на основі спряжених реакцій окиснення органічних відновників гідроген(ацил)пероксидами та їх застосування у фармацевтичному аналізі - Реферат

Аналітичні системи на основі спряжених реакцій окиснення органічних відновників гідроген(ацил)пероксидами та їх застосування у фармацевтичному аналізі - Реферат

В хронічних і субхронічних експериментах досліджували стан імунної системи щурів за кількістю лейкоцитів і формених елементів крові, активністю лізоциму, титрами ГГА, рівнем ЦІК, функціональною активністю нейтрофілів за методами, зазначеними вище. Функціональну активність Т-лімфоцитів вивчали за реакцією бластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) на дію мітогену фітогемагглютинину (Метод. руководство, 1989). Досліджували коефіцієнти маси тимуса і селезінки, як інтегральні показники імунотоксичної дії ксенобіотиків, та характер змін в їх морфоструктурі (А. Хем, Д. Кормак, 1983). При хронічній дії циклофоса визначали розподіл ізомерів у внутрішніх органах, в тому числі у тимусі і селезінці, газохроматографічним методом, розробленим к.х.н. М.В. Письменною. Для оцінки реактивності імунної системи на додатковий антигенний стимул і встановлення порогових і недіючих рівнів хронічної дії циклофоса та симарпа за їх впливом на імунну систему проводили імунізацію тварин еритроцитами барана, визначали рівень ГГА і ЦІК у сироватці крові, функціональну активність нейтрофілів.

На моделі ФОП вивчали залежність їх токсичності від стану імунної системи інтактних і імунізованих еритроцитами барана щурів. Імунізацію тварин проводили на 1 і 7 добу (0,5 мл суспензії еритроцитів барана, внутрішньочеревинно). В період активного антитілогенезу (на 14 добу) визначали ЛД50, середній час загибелі тварин (ЕТ50) (Г.Н. Красовский та ін., 1982), індекс кумуляції (Ікум) (Б.М. Штабский, Ю.С. Каган, 1974) та клініку гострого отруєння. При надходженні препаратів в організм інтактних і імунізованих щурів в дозах, відповідних 1/2 ЛД50, через добу визначали активність АХЕ еритроцитів і головного мозку, рівень ЦІК у сироватці крові. На прикладі етафоса (при одноразовому пероральному введенні в організм, 1/2 ЛД50), досліджена залежність специфічної дії ФОП від стану НРО інтактних та імунізованих щурів, за методами, зазначеними вище.

З метою з'ясування патогенезу ВНД афоса і ТОКФ через 3 і 7 діб (латентний період), 14 діб (допаралітичний період) і 21 добу (паралітичний період) вивчали стан організму курок і щурів за клінічними, гематологічними та імунологічними показниками. Досліджували морфологічний склад периферичної крові, визначали кількість Т-, В- і 0-лімфоцитів за активністю кислої фосфатази (Н.С. Кисляк, Р.В. Ленская, 1971), Т-хелперів (Тх) і Т-супресорів (Тс) – активністю кислої неспецифічної естерази (J. Mueller et al., 1975), NK-клітин – за їх ультраструктурою. Функціональну активність Т-лімфоцитів вивчали за РБТЛ периферичної крові (И.А. Болотников, Ю.В. Конопатов, 1987), В-лімфоцитів – титром ГГА в реакції Пауля-Бунеля, нейтрофілів – НСТ-тестом. Досліджували рівень ЦІК в сироватці крові та їх дисперсність (П.В. Стручков та ін., 1985). Титри аутоантитіл до антигенів із нервової тканини інтактних курок і з ознаками ВНД та печінки визначали за реакцією пасивної гемагглютинації за Бойденом (Метод. рекомендации, 1980). Тканеві антигени готували за методом Р.Ф. Аверкиної (1967), хімічні антигени – за методом Г.М. Вольнової (1973). Кількість антитілоутворюючих клітин (АУК) в периферичній крові визначали за реакцією Ерне в модифікації Клемпарської (Метод. рекомендации, 1976).

Сенсибілізуючі властивості ТОКФ, афоса і циклофоса вивчали при внутрішньошкірній ін'єкції (О.Г. Алексеева, Л.А. Дуева, 1978) та з повним ад'ювантом Фрейнда (0,5 мл) при введенні в апоневроз лапок. Тестування тварин проводили на 20 добу. Реакцію шкіри оцінювали за п'ятибальною уніфікованою шкалою (Метод. вказівки, 1980), досліджували реакції дегрануляції тучних клітин– РДТК(Метод. руководство, 1989), специфічний лізис лейкоцитів (РСЛЛ), пасивну гемагглютинацію за Бойденом (з хімічним і тканевим антигеном із нервової тканини і печінки). Визначали титри ГГА, рівень ЦІК і проводили їх диференціацію за дисперсністю.

Адоптивний перенос ВНД інтактним куркам проводили за допомогою сенсибілізованих (in vitro та in vivo) лімфоцитів. В умовах in vitro лейкоцити курок сенсибілізували афосом або ТОКФ (0,01%) упродовж 2-х годин при 39С в середовищі 199 з ембріональною телячою сироваткою і глютаміном (Т.А. Кулакова, Н.В. Рудаков, 1980). Після інкубації лейкоцити центрифугували, відмивали, підраховували їх кількість і життєздатність за поглинанням 0,02% розчину трипанового синього. Сенсибілізовані лейкоцити вводили куркам в кількості 6,0 млн. (для афоса) і 5,4 млн. (для ТОКФ) в 0,5 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно 4 рази з інтервалом 7 діб. Реєстрували клінічні ознаки ВНД, масу та приріст маси тіла тварин, досліджували рівень ЦІК і титр ГГА у сироватці крові,кількість лейкоцитів, Тх та Тс, гемограму крові. В умовах in vivo у сенсибілізованих курок забирали кров із вени, виділяли лейкоцити, розводили фізіологічним розчином і визначали їх життєздатність. Сенсибілізовані лейкоцити (14,5 млн. в 0,5 мл фізіологічного розчину) вводили внутрішньовенно 4 рази з інтервалом 7 діб. Досліджували приріст маси тіла курок, поведінку, клінічні ознаки ВНД.

Для профілактики нейропатій у курок використовували імунодепресант циклофосфан. Вибір циклофосфану базується на тому, що він, пригнічує активність всіх клонів імунокомпетентних клітин, зокрема Тх (Ю.К. Наполов, К.Б. Борисов, 1991) і є ефективним при лікуванні демієлінізуючих захворювань (розсіяного склерозу). Циклофосфан вводили куркам внутрішньом'язово в дозі 20 мг/кг упродовж 4 діб. На 4 добу вводили афос в дозі 100 мг/кг або 200 мг/кг, ТОКФ – 250 мг/кг. Через 3 дні після введення ФОП знову вводили циклофосфан (20 мг/кг упродовж 3 діб). Реєстрували клінічні ознаки інтоксикації, приріст маси тіла, досліджували кількість Тх і Тс, функціональну активність Т- і В-лімфоцитів, гемограму крові.

Для попередження виникнення парезів і паралічів при отруєннях нейропаралітичними ФОП використовували гемокарбоперфузію для елімінації патогенних ЦІК, аутоантитіл та корекції порушень імунної системи. ВНД викликали афосом при пероральному введенні в організм курок в дозі 200 мг/кг. Гемокарбоперфузію проводили на 10-14 добу після отруєння. Для гемосорбції використано твердофазний пористий вуглецевий гемосорбент марки СКН-2к, який має високі сорбційні властивості. (В.Г. Николаев, 1984; V.V. Strelko et al., 1994). Об'єм перфузії становив 2-3 об'єму циркулюючої крові. До гемокарбоперфузії, під час гемокарбоперфузії та на 21 день після отруєння (14 день після гемокарбоперфузії) досліджували кількість лейкоцитів, гемограму крові, імунологічні показники: кількість NK-клітин, функціональну активність нейтрофілів, кількість Т-, 0- і Т-лімфоцитів, Тх і Тс, функціональну активність Т-лімфоцитів і В-лімфоцитів, рівень ЦІК у сироватці крові за вищевказаними методами. Реєстрували клінічні ознаки ВНД.

Результати досліджень оброблені методами параметричної статистики за спеціальними програмами (А.М. Шевченко та ін., 1987). З'ясування взаємозв'язків між дослідженими показниками проводили за допомогою кореляційного та дисперсійного аналізу (О.П. Минцер та ін., 1982; С.Н. Лапач та ін., 2002). Для аналізу всієї сукупності взаємопов'язаних властивостей досліджуваних параметрів, з урахуванням характеру їх зв'язків, використовували метод головних компонент (К. Иберла, 1972; Г. Харман, 1972).

Результати досліджень та їх обговорення.Дослідження ролі монооксигеназної і імунної систем організму в токсичній дії фосфорорганічних пестицидів і синтетичних регуляторів росту рослин. Встановлено, що за умов гострої пероральної дії (1/2 ЛД50) ФОП: гетерофос, етафос, циклофос і його тіоловий ізомер, ЄШ-7 через 3-24 год. інгібують активність АХЕ еритроцитів щурів на 86-100%. Відновлення активності АХЕ відбувалось на 7-15 добу, за винятком етафоса, який в кінці досліджень інгібував активність АХЕ на 23%. В період виражених холінергічних ознак інтоксикації (1 доба) спостерігалось найбільш значиме зниження активності N-деметилази печінки: за дії циклофоса – на 84%, інших речовин – 41-60%. Вміст цитохрому Р-450 та ЗСБ знижувався в меншій мірі (р0,05), ніж активність N-деметилази печінки. Відновлення активності N-деметилази печінки відбувалось (приміром в 2 рази) швидше, ніж АХЕ. Вплив ФОП на НРО характеризувався фазовими змінами. Збільшення активності лізоциму превалювало над інгібуванням і в порівнянні з контролем через 1 і 3 доби становило 11-34% (р0,05), через 7 діб – 33-104% (р0,05). Оскільки лізоцим інтенсивно виділяється нейтрофілами (Р.А. Томпсон, 1983; П.Ф. Забродский, 2002), то даний факт може бути пов'язаний з активацією метаболічних процесів в нейтрофілах крові. Спостерігалась тенденція до збільшення титру ГГА в сироватці крові. Найбільший рівень ЦІК виявлений у токсикогенній фазі (на 45-199%) і на 7 добу досліджень (86-193%) – в момент відновлення активності АХЕ і МОГС.

Loading...

 
 

Цікаве