WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Аналітичні системи на основі спряжених реакцій окиснення органічних відновників гідроген(ацил)пероксидами та їх застосування у фармацевтичному аналізі - Реферат

Аналітичні системи на основі спряжених реакцій окиснення органічних відновників гідроген(ацил)пероксидами та їх застосування у фармацевтичному аналізі - Реферат

Порушення біохімічних процесів нервових тканин. Синтез білку de novo

Порушення аутоімунних процесів

Пошкодження клітин і тканин нервової системи: розвиток процесу демієлінізації периферичної і центральної нервової системи, виникнення парезів і паралічів

Рис. 6. Схема розвитку віддалених нейротоксичних ефектів за дії фосфорорганічних сполук

ТОКФ, введений інтактним куркам (250 мг/кг), викликав виражену клініку ВНД. Перші ознаки ВНД з'являлись на 10 добу. На 21 добу м'язова слабкість збільшувалась, відмічались парези ніг. Паралічі не розвивались. За дії ТОКФ на фоні циклофосфана клінічні ознаки спостерігались на 14 діб пізніше і були виражені в меншій мірі, ніж у курок, які отримували тільки ТОКФ. Слабкі парези розвивались у 2 із 6 курок на 42 добу досліджень.

Вплив на імунну систему курок за дії циклофосфана (доза і схема наведені в матеріалах і методах досліджень) характеризувався помірним лейкоцитозом, нейтрофільозом, моноцитозом, лімфоцитопенією, збільшенням відносної кількості Т-лімфоцитів на 17% (р0,05), зменшенням відносної і абсолютної кількості В-лімфоцитів на 63 і 65% відповідно. Виявлена тенденція до зменшення кількості Тх, Тс, NK-клітин. Функціональна активність Т- і В-лімфоцитів була знижена на 87 і 79% відповідно. Результати досліджень свідчать, що циклофосфан чинить помірний імунодепресивний ефект.

Афос у дозі 200 мг/кг на фоні циклофосфана викликав незначний нейтрофільоз і абсолютний моноцитоз, зменшував відносну кількість Тх на 20% і збільшував кількість Тс на 41% (р0,05). Співвідношення Тх/Тс становило 1,16. Функціональна активність Т- і В-лімфоцитів була знижена відносно фонових показників на 53% і 28%, по відношенню до циклофосфана вона збільшувалась на 268% та 234% відповідно.

ТОКФ в дозі 250 мг/кг на фоні циклофосфана не викликав значимих змін морфологічного складу периферичної крові курок. Спостерігалось вірогідне відносне і абсолютне зменшення кількості NК-клітин на 44% і 48% відповідно, відносне збільшення Т-лімфоцитів на 7%, Тх – на 15% і зменшення Тс на 31%. Функціональна активність Т-лімфоцитів була вірогідно зменшена по відношенню до контролю на 41%, В-лімфоцитів – на 67%. Співвідношення Тх/Тс становило 3,8, що вказує на розвиток аутоімунного процесу.

Таким чином, циклофосфан послаблює перебіг патологічного процесу, який обумовлений нейропаралітичними речовинами. Ефективність циклофосфану залежала від дози нейротоксиканта.

З метою профілактики ускладнень ВНД куркам, отруєним афосом в дозі 200 мг/кг, проведена гемокарбоперфузія. Встановлено, що до перфузії (на 10-14 день після введення афоса) у курок спостерігався (р0,05) лейкоцитоз і нейтрофільоз, зменшувалась відносна кількість NK-клітин на 37%, метаболічна активність нейтрофілів – на 50%. Виявлено підвищення абсолютної кількості Т- і 0-лімфоцитів на 56% і 69% відповідно, абсолютної кількості Тх – на 67%; зниження відносної кількості Тс – на 19% та РБТЛ – на 46%. Співвідношення Тх/Тс становило 2,8 проти контролю – 2,27. Рівень ЦІК вірогідно підвищувався на 64%, Кд/в становив 1,29, у деяких тварин – 1,44-1,5, що свідчить про накопичення в організмі середньо- і дрібнодисперсних ЦІК. Після гемоперфузії у курок (по відношенню до контролю) спостерігалось зменшення загальної кількості лейкоцитів, нейтрофілів, еозинофілів (р0,05). Зміни кількісного складу периферичної крові курок можна пояснити за рахунок часткової їх сорбції на сорбенті, а також лізисом внаслідок механічного ушкодження під час гемосорбції. Після гемоперфузії відбувались позитивні зміни імунологічних показників – збільшення числа диформазан-позитивних нейтрофілів, але їх метаболічна активність залишалась на тому ж рівні, що і до перфузії. Абсолютна кількість Т- і 0-лімфоцитів збільшувалась на 27-40%, але в меншому ступені (в 2 рази), ніж до перфузії. Відносна кількість В-лімфоцитів і субпопуляцій Т-лімфоцитів залишалась на тому ж рівні. РБТЛ була зниженою на 33% по відношенню до контролю і на 26% по відношенню до висхідного рівня. Рівень ЦІК і ГГА у сироватці крові після перфузії не відрізнявся від контролю. На 14 день після гемоперфузії виявлено відносний нейтрофільоз, відносну і абсолютну моноцитопенію, збільшення метаболічної активності нейтрофілів, але їх загальна кількість була на 24% нижче, ніж у контролі. Кількість 0-лімфоцитів була зменшеною на 31% по відношенню до контролю.

Найбільш вагомим наслідком гемосорбції було видалення дрібнодисперсних ЦІК, нормалізація функції нейтрофілів, співвідношення Тх/Тс за рахунок зменшення числа Тх. Отже, після гемоперфузії відбувається корекція найважливіших показників імунної системи, які відповідають за аутоімунний процес в організмі. Оскільки під впливом гемосорбції гальмується розвиток аутоімунних порушень в організмі, то наслідком цього є послаблення перебігу ВНД. За період експерименту позитивний ефект виявлено у всіх тварин. У 2 із 8 курок (25%) спостерігались парези, але вони з'являлись на 1-3 тижні пізніше і були менш виражені, ніж у контрольних тварин, у 6 із 8 курок (75%) парези і паралічі не розвивались, інші ознаки ВНД не прогресували.

Таким чином, на прикладі афоса доведена висока ефективність гемокарбоперфузії для попередження парезів і паралічів. На основі результатів досліджень розроблено і запропоновано спосіб профілактики ускладнень нейропатій, викликаних отруєнням ФОП, який може бути застосований в комплексній терапії ВНД (Патент України №38876 А від 15.05.2001 р.).

ВИСНОВКИ

У роботі наведено експериментально-теоретичне узагальнення і нове вирішення нагальної проблеми токсикології щодо ролі імунної системи і неспецифічних факторів захисту організму в токсичній дії фосфорорганічних пестицидів і синтетичних регуляторів росту рослин. З'ясовано характер імунних порушень і їх місце в патогенезі віддаленої нейротоксичної дії фосфорорганічних сполук, обґрунтовано підходи щодо профілактики віддалених нейропатій і регламентування пестицидів в об'єктах навколишнього середовища за імунологічними критеріями шкідливої дії.

1. За умов гострої пероральної дії (1/2 ЛД50, одноразово) фосфорорганічні пестициди і синтетичні регулятори росту рослин у токсикогенній стадії інгібують активність монооксигеназної системи печінки щурів, що проявляється зниженням N-деметилазної активності на 36-84%, п-гідроксилазної активності на 30-67%, вмісту цитохрому Р-450 – на 30-66% (р0,05). В подальшому спостерігається відновлення цих ферментативних активностей або їх індукція.

2. Фосфорорганічні пестициди (циклофос, його тіоновий ізомер, етафос, ЄШ-7) і регулятор росту рослин ресин, введені перорально в дозі 1/5 ЛД50, трьохразово, в токсикогенній стадії викликають індукцію N-деметилазної і п-гідроксилазної активностей на 21-80%, збільшення вмісту цитохрому Р-450 – на 17-48% і вільних радикалів – на 10-51% (р0,05).Індукція ферментів МОГС призводить до активації метаболізму зазначених ФОП, про що свідчить збільшення їх антихолінестеразної дії. За умов хронічної дії циклофос в дозі 6,3 мг/кг, симарп – 23 мг/кг, упродовж 6 місяців та івін – 130 мг/кг, упродовж 2 місяців, чинять нестійкий інгібуючий ефект на інтенсивність процесів деметилювання в печінці щурів, відповідно на 29%, 38% і 76% (р0,05).

3. Реакція організму щурів на вплив фосфорорганічних речовин і регуляторів росту рослин (за умов гострої і підгострої дії) характеризується збільшенням вмісту великодисперсних циркулюючих імунних комплексів на 56-260%, функціональної активності нейтрофілів на 55-156% та лімфоцитів на 50-225%. Активація клітин макрофагальної системи сприяє елімінації імунних комплексів. Між показниками імунної і монооксигеназної систем реципрокний функціональний зв'язок більш чітко проявляється в токсикогенній стадії.

4. Характерним для хронічної дії циклофоса і симарпа є імунодепресивний ефект за Т-типом, на що вказує зниження функціональної активності Т-лімфоцитів на 33-27% (р0,05), маси тимуса – на 11-16% (р0,05), а також наявність морфологічних порушень в імунокомпетентних органах (дистрофія, мікронекрози, зменшення кількості лімфоцитів у корі тимуса). Зміни функціональної активності В-лімфоцитів та нейтрофілів носять фазовий характер. Імунізація еритроцитами барана щурів, яким упродовж 6 місяців вводили циклофос і симарп (1/100 ЛД50), призводить до зниження реактивності імунної системи, зокрема, функціональної активності нейтрофілів на 43 і 37% (р0,05), титру гетерофільних гемагглютининів – на 24% і 37% (р0,05) і рівня циркулюючих імунних комплексів – на 44% і 19% (р0,05) відповідно.

Loading...

 
 

Цікаве