WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стан нейро-імунно-ендокринноп регуляцiї у хворих на ювенільний ревматоїдний артрит на санаторно-курортному етапі реабілітації (автореферат) - Реферат

Стан нейро-імунно-ендокринноп регуляцiї у хворих на ювенільний ревматоїдний артрит на санаторно-курортному етапі реабілітації (автореферат) - Реферат

Підвищення рівня показників початкових та кінцевих продуктів ПОЛ виявлено у хворих всіх груп, однак при поєднаній патології ці зміни вірогідно відрізнялися. Так, кратність показників ДК у хворих на ПДВ в поєднанні з ГХ становила 3,2 рази відносно норми, у хворих на ізольовану ПДВ – 2,2 рази, а у хворих на ГХ – 2,5 рази (Р<0,001). Концентрація кінцевого метаболіту пероксидації ліпідів (МДА) як без ініціації, так й з ініціацією НАДФН2 також була підвищеною у осіб основної групи в порівнянні з контрольною до 10,60,8 мкмоль/л та 18,41,3 мкмоль/л при нормі 7,000,22 мкмоль/л та 8,240,23 мкмоль/л відповідно (Р<0,001). Активація ПОЛ призводила до депресії системи АОЗ. Активність СОД була нижчою за норму як при ПДВ - 1,500,03 активності за 1 хв на 1 г Нb (Р<0,02), так і при ГХ - 1,940,04 активності за 1 хв на 1 г Нb (Р<0,05). Найбільш виразні зсуви були притаманні хворим з поєднаною патологією: 1,240,02 активності за 1 хв на 1 г Нb відповідно, при нормі 2,20,14 од. активності за 1 хв на 1 г Нb (Р <0,001). Одночасно визначено пригнічення активності КТ: у хворих на ПДВ рівень КТ склав 194,510,4 МО мг/Hb, а у хворих на ГХ - 212,418,6 МО мг/Hb. Водночас при поєднаній патології спостерігалось зниження КТ до 169,216,4 МО мг/Hb, при нормі 237,512,4 МО мг/Hb. Визначена зворотна кореляційна залежність ферментної ланки АОС (СОД та КТ) від стадії ГХ. Також було виявлено прямий кореляційний зв'язок фізико-хімічних властивостей крові з показниками ПОЛ: між рівнем МДА та ПН1 (r=0,373), ПН2 (r=0,568), КНК (r= 0,538), КНК2 (r=0,582), Т (r=0,368); між ДК та ПН1 (r=0,583), ПН2 (r=0,531), КНК (r=0,516), КНК2 (r=0,539), Т (r=0,372). Показники ПН3, ПН4, Е мали пряму залежність від активності СОД (r=0,623, r=0,475, r=0,563 відповідно) й каталази (r=0,597, r=0,469, r=0,587 відповідно). Виявлено прямі кореляційні зв'язки між показниками ПОЛ та фізико-хімічними властивостями шлункового соку: між рівнем МДА та ПН1(r=0,564), ПН2(r=0,522), ПН3(r=0,368), ПН4 (r=0,397), КНК(r=0,548), КНК2 (r=0,364), Т(r=0,396); рівнем ДК та ПН1(r=0,573), ПН2(r=0,498), ПН3(r=0,576), ПН4 (r=0,546), КНК (r=0,512), КНК2 (r=0,542), Т (r=0,573). Виявлено кореляційні залежності показника Е шлункового соку від активності СОД (r=0,584), каталази (r=0,526).

У хворих на ПДВ в поєднанні з ГХ відзначено зменшення ФЧ в 1,7 рази та ФІ в 1,5 рази. Виявлено пряму кореляційну залежність ФЧ від активності СОД - r=+0,567 та КТ - r=+0,576; від вмісту МДА - r=-0,378 та ДК - r=-0,514; від ПН3, ПН4, Е крові (r=+0,453, r=+0,574, r=+0,487 та r=+0,532, r=+0,527, r=+0,468 відповідно).

Одночасно у всіх пацієнтів спостерігалося достовірне підвищення С-РБ. Так, у хворих на ізольовану ПДВ даний показник дорівнював 4,80,07 мг/л, а при приєднанні ГХ - 5,30,06 мг/л. Рівень С-РБ у основній групі хворих мав пряму кореляційну залежність з показниками ПОЛ (МДА r=+0,594 і ДК - r=+0,542) та залежав від ступеню обсіменіння СОШ Н.рylori. Виявлена зворотна кореляційна залежність між рівнем С-РБ та ПН3 крові (r=-0,446) та модулем в'язкоеластичності шлункового соку (r=-0,487).

Виявлено достовірні зміни в концентраціях прозапальних цитокінів (ФНП-α та ІЛ-1β) по відношенню до норми. Так, у хворих на ПДВ в поєднанні з ГХ величина ІЛ-1β дорівнювала 352,622,3 нг/л, при нормі 23,21,14 нг/л, а у хворих з ізольованою ПДВ - 212,721,9 нг/л. Величина ФНП-α у 13,2 рази перевищувала контрольні результати при поєднаній патології та 8,5 рази при ізольованому перебігу ПДВ. Виявлено прямий кореляційний зв'язок з показниками ПОЛ: так ФНП-α співвідносився з МДА як r=+0,536 та з ДК - r=+0,612, а ІЛ-1β - як r=+0,543 та r=+0,592 відповідно. Також виявлено зв'язок між рівнями прозапальних цитокінів та показниками системи АОЗ: залежність між ФНП-α та показником КТ склала r=-0,584, а ІЛ-1β - r=-0,537; СОД відповідно - r=-0,523 та r=-0,549. Було виявлено кореляційні зв'язки між фізико-хімічними властивостями крові та рівнем прозапальних цитокінів: ФНП-α корелював з ПН1 (r=+0,521), ПН2 (r=+0,576), КНК (r= +0,592), КНК2 (r= +0,573), Т (r= +0,528), а ІЛ-1β - з ПН1 (r= +0,348), ПН2 (r= +0,358), КНК (r= +0,573), КНК2 (r= +0,594), Т (r= +0,372). Також виявлено прямі кореляційні зв'язки між рівнем ФНП-α і ІЛ-1β та фізико-хімічними властивостями шлункового соку: ПН1(r=0,547 та (r=0,367 відповідно), ПН2 (r=0,609 та r=0,364 відповідно), ПН3 (r=0,488 та r=0,495 відповідно), ПН4 (r=0,539 та r=0,541 відповідно), КНК (r=0,397 та r=0,459 відповідно), КНК2 (r=0,538 та r=0,591 відповідно), Т (r=0,581 та r=0,492 відповідно).

Таким чином визначено, що при поєднанні ПДВ з ГХ спостерігається взаємообтяжливий перебіг хвороб, що підтверджується результатами проведеного дослідження. З метою корекції виявлених порушень всі хворі були розподілені на дві групи: 1-у (основну - 37 хворих) та 2-у (порівняння – 32 особи). Обидві групи не відрізнялися між собою за віком, статтю, тривалістю захворювання. Це дозволило співставити результати лікування. В оцінці ефективності проведеної терапії враховувалася терміни зникнення основних клінічних симптомів, ерадикації Н.pylori, дані фізико-хімічних, імунологічних та біохімічних показників.

Пацієнти обох груп отримували антихелікобактерну терапію першої лінії (за рекомендаціями Маахстрихського консенсусу ІІ-2000): рабепразол (парієт) 20 мг 2 рази на добу, амоксіцилін (оспамокс) 1000 мг 2 рази на добу, орнідазол (мератин) 500 мг 2 рази на добу на протязі 7 діб, в подальшому дозу рабепразолу було знижено до 10 мг на добу впродовж 3 тижнів. Окрім того всі хворі отримували лактовіт форте 2 капсули 2 рази на добу протягом 4 тижнів. Основна група хворих додатково приймала потенційний донор оксиду азоту - глутаргін (L-аргініну L-глутамат) по 2 таблетки 2 рази на день протягом 4 тижнів. Корекцію АТ проводили антагоністами кальцію (коринфар ретард в дозі 20-40 мг на добу) та інгібіторами АПФ (еналаприл в дозі 5-20 мг на добу).

Аналіз клінічних симптомів у хворих на ПДВ у поєднанні з ГХ після лікування показав, що позитивний клінічний ефект в основній групі хворих було досягнуто в 97,2% випадків, в групі порівняння – 87,5% відповідно.

Так, зникнення больового синдрому в обох групах спостерігалось на 2,10,5 добу від початку лікування; регресія диспепсичного синдрому відбувалася на 4,60,7 добу. Прояви астено-невротичного синдрому спостерігались у пацієнтів обох груп як до, так і після лікування, але позитивна динаміка цих проявів у основній групі відзначена на 7,40,8 добу раніше, ніж в групі співставлення. Дані клінічних спостережень підтверджувались результатами динамічного дослідження лабораторних показників. Визначені позитивні зміни в показниках міжфазної тензіометрії та реометрії. Так, спостерігалося зменшення показників ПН1 та ПН2 (до 71,080,42 та до 68,40,38 відповідно); кут нахилу кривої зменшувався до 13,250,50 (в групі порівняння складав - 16,30,14), підвищувалася в'язкоеластичність крові до 32,620,91 (проти 26,30,78 – в групі порівняння). В той же час, достовірного покращення показників ПН4 и Т крові у хворих основної групи не відбувалося. У осіб контрольної групи суттєво знижувався та досягав норми тільки ПН1 крові, вірогідно підвищувалося ПН3. Інші показники тензіометрії та реометрії здобували лише невірогідні зміни.

Призначення запропонованої терапії позитивно впливало на фізико-хімічні властивості шлункового соку. У хворих основної групи в динаміці лікування вірогідно знижувався ПН1, ПН2, ПН3, КНК, Т шлункового соку в порівнянні з вихідними даними; причому ці параметри практично досягали норми. Окрім того, вірогідно збільшувалися показники КНК2 и Е шлункового соку. В групі співставлення суттєво знижувався і досягав норми тільки ПН1 шлункового соку та вірогідно підвищувалося ПН4.

Loading...

 
 

Цікаве