WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Iндивідуалізація методів декомпресії жовчних проток при механічній жовтяниці з використанням мініінвазивних оперативних втручань (автореферат) - Реферат

Iндивідуалізація методів декомпресії жовчних проток при механічній жовтяниці з використанням мініінвазивних оперативних втручань (автореферат) - Реферат

Апробація результатів дисертації.Основні положення та результати дисертації регулярно доповідались та обговорювалися на засіданнях кафедри ботаніки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, а також на наукових конференціях: міжнародній – „Онтогенез рослин, біологічна фіксація молекулярного азоту і азотний метаболізм" (Тернопіль, 2001), всеукраїнських: „Актуальні проблеми ботаніки та екології" (смт Зноб-Новгородське, Деснянсько-Старогутський національний природний парк, 2001), „Роль ботанічних садів у формуванні наукового світогляду майбутніх біологів" (Полтава, 2001), „Наукова спадщина академіка М.М. Гришка" (Глухів, 2005) та на щорічних наукових конференціях викладачів, аспірантів та здобувачів НПУ імені М.П. Драгоманова (Київ, 2001-2004).

Публікації.За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 11 праць (з них 8 – одноосібних), у тому числі 6 статей у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації.Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел (230 публікацій, з них 45 іноземною мовою) та 2 додатків. Загальний обсяг роботи складає 190 сторінок (з них 118 основного змісту), рукопис містить 26 рисунків (схеми, фотографії, графіки) та 17 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ РОДУ PAEONIA L.

Вперше P. tenuifolia описав К. Лінней (1762-1765), а P. daurica – H.C. Andrews (1823). Монографом роду вважається F.С. Stern (1946). Комплексне вивчення систематики, хорології, морфології, онтогенезу та культивування видів роду Paeonia флори колишнього СРСР проведене М.С. Успенською (1982), а флори Далекого Сходу – Н.В. Македонською (1976).

Наукові дослідження роду Paeonia L. в Україні почалися наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. Із середини ХХ століття активізуються хорологічні, популяційно-ценотичні, систематичні, морфо-анатомічні, інтродукційні та природоохоронні аспекти ботанічних досліджень видів Paeonia природної флори України. Так, поширення P. tenuifolia та P. daurica в межах усього ареалу в Україні ще з 20-х років почав досліджувати М.І. Котов, із кінця 40-х – разом з Є.Д. Карнаухом, Т.Я. Омельчук, з початку 70-х – із С.С. Морозюк, В.В. Протопоповою, О.М. Дубовик, С.С. Харкевич (1962); у Криму – М.І. Рубцов та Л.А. Привалова (1961), В.М. Косих (1977, 1979), В.М. Голубєв (1983, 1987), Я.П. Дідух та Ю.Р. Шеляг-Сосонко (1980, 1982, 1992), І.Н. Котова (1961). Еколого-фітоценотична характеристика рослинних угруповань із участю Р. tenuifolia та P. daurica в різних частинах їх ареалів в Україні наведено в працях Ю.Р. Шеляга-Сосонка та Я.П. Дідуха, В.С. Ткаченка, В.М. Остапка, В.М. Голубєва та В.В. Новосада.

Детально на популяційному рівні Р. tenuifolia та P. daurica не вивчалися. Проводився облік місцезнаходжень, площ поширення, чисельності популяцій Р. tenuifolia та P. daurica на Південному березі Криму та Кримських нагір'ях (В.М. Косих, В.М. Голубєв, 1983) і на Карадазі (Л.П. Миронова, 1995, 2001). Вплив пасквального навантаження на стратегію популяцій Р. tenuifolia досліджувала О.М. Шевчук (1996) на Південному Сході України.

Біоморфологічні особливості й типи життєвих форм описані С.М. Зиман (1976) і В.М. Голубєвим (1982, 1984); онтоморфогенез сортових півоній та Р. tenuifolia і особливості проростання насіння та культивування дикорослих півоній вивчали Є.Д. Харченко (1971, 1975), В.Ф. Горобець (1976, 1985), В.Г. Собко (1993); анатомічну будову обох видів досліджувала Ю.О. Первова (1961), будову спермодерми як діагностичної ознаки – С.С. Морозюк і Н.З. Софій (1990); зростання Р. tenuifolia в культурі на території його природного ареалу (Донецький ботанічний сад) – В.М. Остапко (1990), а у штучно створених степових екосистемах у НБС імені М.М. Гришка НАН України (В.І. Мельник та ін., 2003).

Наукові основи охорони даних видів як рідкісних і зникаючих розроблялися В.І. Чопиком (1978), на Південному Сході – В.М. Остапком зі співробітниками (1985, 1995), В.М. Голубєвим та В.М. Косих – у Криму (1981, 1983).

СИСТЕМАТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ І ФІЛОГЕНІЯ РОДУ PAEONIA L.

У різні часи було розроблено декілька систем роду Paeonia L. (A. Jussieu (1789), G.A. Anderson (1816), A. De Candolle (1824), A. Barthling та Y. Rudolphi (1830), Н.В. Шипчинський (1921), J. Hutchinson (1926, 1969), В.Л. Комаров (1937), F.С. Stern (1946), P.T. Nakai (1949), W.H. Camp (1950), G.H. Lawrence (1951); Л.М. Кемуларія-Натадзе (1961), хоча одностайної думки про обсяг роду та його систему немає і досі. Ми дотримуємося синтетичної системи, розробленої вказаними авторами з урахуванням таксономічних змін і доповнень, запропонованих А.Л. Тахтаджяном, Н.В. Македонською, М.С. Успенською та розглядаємо рід Paeonia у ранзі монотипної родини Paeoniaсеае однойменного порядку Paeoniales, до якої включається 5 секцій: Moutan DC., Onaepia Lindley, Albiflora Salm-Dyck emend. Uspensk., Paeonia Kem.-Nath. (Paeon DC.), Palaearcticae Huth. emend. Uspenskaуа. P. daurica належить до підсекції Foliolatae Sternсекції Palaearcticae, а P. tenuifolia,який ми розглядаємо в широкому розумінні, до підсекції Dissectifoliae Stern секції Paeonia.

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Спостереження за видами в їх природних місцезростаннях проводилися з використанням маршрутних та напівстаціонарних методів переважно на заповідних територіях Донецької та Луганської областей, а також АР Крим (південь, схід, Керченський півострів), куди було здійснено 12 експедиційних виїздів, та в культурі у Ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна КНУ ім. Тараса Шевченка (сектор інтродукції трав'янистих рослин), НБС імені М.М. Гришка НАНУ (відділ природної флори) та НПУ імені М.П. Драгоманова (біостанція "Татарка"). За загальноприйнятими методиками досліджували ценотичні особливості зростання P. daurica і P. tenuifolia та їх екологію (Т.О. Работнов, 1978; Я.П. Дідух, 1994, 1998; І.М. Григора та В.А. Соломаха, 2000), сезонний розвиток („Методика фенологических наблюдений...", 1975; Г.Н. Зайцев, 1978; Г.Е. Шульц, 1981), морфологічні параметри вікових груп та життєвий стан особин у складі популяцій (В.М. Голубєв та В.М. Косих, 1980, 1982; Ю.А. Злобін, 1989), особливості насінного та вегетативного розмноження, насінну продуктивність (М.С. Шалит, 1960; В.М. Голубєв і Є.Ф. Молчанов, 1978; І.В. Вайнагій, 1974). Під час дослідження популяцій у природних умовах і на заповідних територіях зокрема враховувалася специфіка роботи з рідкісними видами (Программа и методика ..., 1986).

Статистична обробка експериментальних даних здійснювалась прикладними комп'ютерними програмами та Excel for Windows 98, Windows ХР.

ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ Р. DAURICA І P. TENUIFOLIA

В УКРАЇНІ ТА ЇХ ЕКОЛОГО-ЦЕНОТИЧНА ПРИУРОЧЕНІСТЬ

Ареал роду Paeonia L. й особливості поширення P. daurica та P. tenuifolia в Україні. Ареал роду Paeonia L. – євразійсько-західно-північноамериканський; його представники поширені переважно між 30-60° північної широти.

У флорі України P. daurica поширений в усіх гірських районах Криму; за територіально-адміністративним устроєм це Бахчисарайський, Кіровський, Севастопольський, Сімферопольський, Судацький райони і територїї, підпорядковані Ялтинській, Алуштинській та Феодосійській міськрадам. Тип ареалу P. daurica – давньосередземноморський, клас – середземноморський, ареалогічна група – кримсько-кавказька; кримсько-новоросійський ендемік.

P. tenuifolia зростає у Малій Азії, на північному заході Ірану, на Кавказі, в Криму, у Центральній Європі, на півдні Східноєвропейської рівнини, в Румунії і на Балканському півострові. В Україні поширений у межах лісостепової та степової зон, а також у степових та гірських районах Криму, тобто його ареал фактично складається з двох частин, зосереджених на Південному Сході (за адміністративним устроєм це Харківська, Дніпропетровська, Луганська, Донецька області) і в Криму. Тип ареалу P. tenuifolia – євразійський степовий; клас – понтичний (понтично-казахстанський), група – понтично-паннонсько-казахстанська. В Україні вид знаходиться на північній межі свого ареалу.

Еколого-фітоценотична характеристика P. daurica та P. tenuifolia. За еколого-ценотичною структурою P. daurica – типовий неморальний сильвант, P. tenuifolia – типовий степант. Щодо їх фітоценотичної ролі дані види належать до різних фітоценотипів. Р. daurica – автохтонний асектатор соснових і дубових лісів до верхнього гірського поясу; P. tenuifolia, згідно із класифікацією фітоценотипів для лучних фітоценозів (Т.О. Работнов, 1978) – тимчасовий домінант або співдомінант, належить до категорії ценофлюктуентів (переважає у весняних синузіях угруповань протягом короткого періоду, під час цвітіння, коли утворює аспект і проективне покриття збільшується у декілька разів).

Loading...

 
 

Цікаве