WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Експериментальне обгрунтування можливості використання нової комбінованої мазі для ліку-вання тромбофлебіту (автореферат) - Реферат

Експериментальне обгрунтування можливості використання нової комбінованої мазі для ліку-вання тромбофлебіту (автореферат) - Реферат

Розглядаючи динаміку реакції опори після педагогічного експерименту, слід відмітити, що у групі К1, яка займалася за стандартною програмою фізичної реабілітації, максимум переднього поштовху збільшився на 3,4% від вихідного рівня (P>0,05), у групі К2, яка також займалася за стандартною методикою, - на 5,2% (P<0,05). В основній групі, що займалася за розробленою методикою, - на 8,4 % (P<0,05). Максимум заднього поштовху у групі К1 збільшився на 4,75% (P<0,05), у групі К2 - на 5,7% (P<0,05), в основній групі - на 7,9% (P<0,05). Міжпоштовховий мінімум у групі К1 знизився на 3,4% (P<0,05), у групі К2 - на 3,25% (P<0,05), а в основній групі - на 7,45% (P<0,05). У групі К1 загальний опорний час зменшився на 14,8% (P<0,05), у групі К2 - на 10% (P>0,05), а в основній групі - на 25% (P<0,05). Різниця між показниками основної та контрольних груп після проведення реабілітації була статистично достовірна (P<0,05).

Під час дослідження біодинамічних показників у хворих групи К1 статистично достовірно змінилися лише два показники – збільшилася сила м'язів згиначів (на 23,4%) та розгиначів (на 22,4%) тулуба (P<0,05); у хворих групи К2 - сила м'язів згиначів (на 6,5%) та розгиначів (на 11,4%) стопи (P<0,05). Водночас у хворих основної групи спостерігалися статистично достовірні зміни (P<0,05) в усіх вимірюваних показниках - сила м'язів-згиначів стопи збільшилася на 33,65%, розгиначів - на 30,25%, згиначів тулуба - на 42,9%, розгиначів - на 52,5% (рис. 2).

Показники вертикальної стійкості тіла (рис. 3) хворих у динаміці відновного лікування також дозволяють позитивно оцінити нашу програму реабілітації. В основній групі значніше знизилася амплітуда коливань ЗЦМ тіла (в сагітальній площині - на 36,4%, в фронтальній - на 44,4%) та збільшилася частота коливань ЗЦМ тіла (в сагітальній площині - у 2,5 раза, в фронтальній - у 2 рази) (P<0,05) порівняно з групами К1 (амплітуда коливань ЗЦМ тіла в сагітальній площині зменшилася на 28,9%, в фронтальній - на 23,3%; частота коливань ЗЦМ тіла збільшилася в сагітальній площині - на 66,7%, в фронтальній - на 50%) та К2 (амплітуда коливань ЗЦМ тіла в сагітальній площині зменшилася на 19%, в фронтальній - на 25%, частота коливань ЗЦМ тіла збільшилася в сагітальній площині на 66,7%, в фронтальній - на 50%) (P<0,05).

Відмінності вимірюваних показників основної та контрольних груп після проведення реабілітації були статистично достовірними (P<0,05).

Аналізуючи термографічні показники, слід відмітити, що у хворих основної групи було відмічено значніші зміни стану терморегуляції. Так, температура поперекового відділу знизилася на 3° (8,4%; P<0,05), температура стоп піднялася на 4° (16,6%; P<0,05). Водночас у випробовуваних групи К1 достовірність відмінностей після проведення експерименту відмічалася лише у поперековому відділі хребта - температура знизилася на 2° (P0,05), а у групі К2 – тільки у нижніх кінцівках - температура стоп підвищилася на 2,1° (P<0,05) (табл. 2).

Результати проведення реабілітаційного лікування свідчать про достовірну (P<0,05) динаміку змін показників візуальної аналогової шкали болю у бік зменшення.

Таблиця 2

Динаміка показників термографії (х m), град.

Група хворих

Р*

Поперековий відділ хребта, t°

Стопи, t°

перед лікуванням

після лікування

перед лікуванням

після лікування

основна

Р

К1

Р

К2

<0,05

38,90,07

35,90,17

24,20,25

28,20,35

<0,05

<0,05

38,60,13

36,60,2

24,30,58

26,10,5

<0,05

>0,05

39,00,32

38,00,28

24,50,32

26,60,3

Р

>0,05

<0,05

Примітки: Р – достовірність відмінностей перед та після курсу реабілітації; Р* - достовірність відмінностей між основною та контрольними групами

Так, в основній групі хворих ці показники знизилися на 38,42,8%, у групі К1 - на 31,63,5%, у групі К2 - на 27,73,2%. Зменшення прояву больового синдрому спостерігалося в усіх хворих основної групи, водночас у хворих двох інших груп спостерігалися не тільки менш виражені зміни, але й у чотирьох пацієнтів інтенсивність болю збільшилася.

Одержані результати педагогічного експерименту свідчать про те, що використання розробленої програми фізичної реабілітації для хворих на статичну форму плоскостопості та поперековий остеохондроз хребта дозволило поліпшити показники сили м'язів, терморегуляції, параметрів ходьби, стійкість тіла у просторі, а також знизити інтенсивність больового синдрому. Усе викладене вище дозволяє говорити про перевагу оригінальної методики у порівнянні зі стандартними програмами реабілітації для осіб з патологією ОРА.

У шостому розділі"Обговорення результатів дослідження" охарактеризовано повноту розв'язання завдань дослідження. У процесі дисертаційного дослідження було одержано три групи даних: підтверджуючих, доповнюючих та абсолютно нових результатів з проблеми дослідження. Підтверджуючими є одержані нами дані про лікувальний та відновний вплив засобів фізичної культури на організм людини (Л.А. Богачова, Г.М. Ушаков, А.М. Вахлаков, 1998; А.М. Бєлова, 2000). Доповнюючими - нечисленні дані літератури про існування тісного взаємозв'язку між розвитком плоскостопості та поперекового остеохондрозу (В.П. Веселовський, 1989; Я.Ю. Попелянський, 1997), а також доповнення та обґрунтування даних багатьох авторів, що характеризують особливості застосування засобів і методів фізичної реабілітації в ортопедичних хворих (С. Бретмен, 1997; В.М. Єрин, Г.Є. Іванова, 1997; О.А. Жиляєв, М.В. Паришкова, 2000). Обґрунтування технології корекції функціонального стану хворих зі сполученою патологією (остеохондроз та плоскостопість) і створення програми реабілітаційного лікування є новими даними. Аналіз результатів педагогічного експерименту свідчить про те, що у групі хворих, які пройшли курс відновної терапії за пропонованою нами методикою, позитивні результати кінезитерапії були більш вражаючими, що підтверджувалося і під час математичної обробки одержаних даних.

ВИСНОВКИ

1. Результати аналізу даних літературних джерел дозволили зробити висновок про те, що у наукових дослідженнях стосовно профілактики та відновного лікування хворих на остеохондроз та плоскостопість важливу роль відіграє визначення морфофункціональних порушень стану ОРА, м'язово-зв'язкового апарату, нервової системи, системи кровообігу. Не менш важливою є розробка диференційованої методики одночасного відновлення функцій хребта і стопи, що включає спеціальні фізичні вправи, масаж, гідрокінезитерапію, ортопедичні засоби, фізіотерапевтичні засоби, а також альтернативні засоби реабілітації, що не відображено у досліджуваних літературних джерелах.

2. Аналіз анамнестичних даних, клінічної картини та результатів інструментальних досліджень 40 хворих на остеохондроз і плоскостопість, 16 хворих на "чистий" остеохондроз і 16 хворих на "чисту" плоскостопість дозволяє зробити висновок про взаємозв'язок цих деформацій. Так, у 71,4% пацієнтів, які зверталися з приводу болю у хребті було виявлено і плоскостопість, у 19% із хворих на "чисту" плоскостопість, за якими велось спостереження, простежено розвиток синдромів поперекового остеохондрозу. У 34,6% осіб, хворих на остеохондроз, виявлено м'язово-тонічні та нейродистрофічні порушення в ділянці нижніх кінцівок, 39,1% хворих на остеохондроз відчували ознаки функціональної недостатності стоп.

3. Під час визначення функціонального стану осіб із сполученою патологією, осіб з "чистими" остеохондрозом та плоскостопістю було встановлено, що всі показники (сила м'язів, стан терморегуляції, параметри ходьби, стійкості тіла у просторі), які вивчалися, є значно нижчими у групі осіб, котрі мають сполучену патологію і деякі з них мають тенденцію до достовірності.

Так, результати досліджень опорних реакцій у хворих на остеохондроз та плоскостопість свідчать про збільшення загального опорного часу (1,2 с), яке супроводжувалося збільшенням часу переднього поштовху (31,10,67%), міжпоштовхового періоду (50,60,96%) та зниженням часу заднього поштовху (18,30,64%). Під час аналізу статодинамічної стійкості тіла ми встановили, що у групі хворих на остеохондроз та плоскостопість коливання ЗЦМ тіла відбуваються з більшою амплітудою (4,40,2 мм) та меншою частотою (0,20,01 Гц), ніж у групах хворих на "чисті" остеохондроз та плоскостопість. Сила м'язів стопи (121,75,5 Н), спини (107,04,95 Н) та живота (108,46,81 Н), а також температура поперекового відділу хребта (38,70,05°) та стоп (24,10,17°) значно нижчі за аналогічні показники у групах з неускладненими патологіями.

Loading...

 
 

Цікаве