WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Невротичні, особистісні і сексуальні розлади в овдовілих чоловіків без партнерки та їх психотерапевтична корек-ція (автореферат) - Реферат

Невротичні, особистісні і сексуальні розлади в овдовілих чоловіків без партнерки та їх психотерапевтична корек-ція (автореферат) - Реферат

Для мікробіологічного обстеження використовували бактеріоскопічний і бактеріологічний методи. Визначення мікрофлори піхви, цервікального каналу та уретри виконували шляхом мікроскопії мазків, отриманих з цих відділів і фарбованих по Граму. Кількісний аналіз мікрофлори проводили відповідно наказу МОЗ України № 4 від 05.01 1996р. Хламідії і мікоплазми визначались класичним імунофлюоресцентним методом із використанням тест-систем фірми "Хламіскан" (Росія), і "Флюороскрин" для виявлення М. hominis. Для ідентифікації збудників вірусних інфекцій (вірусів простого герпесу І і ІІ типів, цитомегаловірусу) застосовували цитологічний, серологічний і молекулярно-біологічний методи дослідження. Для правильної етіологічної верифікації клінічного діагнозу застосовували два і більше діагностичних тестів. Діагностику цитомегаловірусної інфекції (ЦМВІ) проводили шляхом застосування розповсюдженого та найбільш доступного цитоскопічного методу. Для виявлення гострої фази ЦМВІ в сироватці крові визначали анти CMV IgM за допомогою імуноферментної тест-системи НПК "Препарат" (Росія), а також імуноферментної системи "ЦМВ-діагност" (БТК "Біосервіс", Москва), яка дозволяє виявити анти CMV IgG з низькою авідністю. Ці імуноглобуліни з'являються на початку імунної відповіді при розмноженні вірусу в організмі і зберігаються протягом 1-2 місяців. Аналогічні імуноферментні реакції для виявлення IgM чи IgG з низькою авідністю застосовували також з метою встановлення первинної і рецидивуючої герпесвірусної інфекції з використанням тест-систем фірм "Біосервіс" (Москва) і ЗАО "Вектор-Бест" (Росія). Антиген вірусу простого герпеса в крові та в іншому клінічному матеріалі виявляли за допомогою імуноферментної тест-системи "Герпес-Скрин" ЗАО "Нармедик плюс", Москва. Визначення антитіл до токсоплазмозу проводилось за допомогою флюоресцентного методу (токсоплазмений діагностикум "ЛЯРИФ", Одеса). Діагностично значущим вважали титр антитіл 1:8, а критерієм інфікованості сероконверсію при спостереженні в динаміці у 3 рази. Використовувалось дослідження сироватки крові за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з праймерами для визначення ДНК збудника, підтвердження чи виключення персистуючої інфекції.

Ультразвукове соматогенетичне дослідження з пренатальним синдромологічним аналізом проводилось за схемою, запропонованою О. Я. Гречаніною (1990) на ультразвукових апаратах фірми Alokа SSD-630, Aloka SSD-260-1 (Японія), Комплекс УЗД ІІІ ТU628А. Використовувались регіональні номограми плода, розраховані О.А.Яковенко (1994). Для оцінки провізорних органів плода нами була розроблена система, яка враховувала кількісні та якісні ультразвукові характеристики хоріальної та базальної пластинки, ворсинчатого хоріону, навколоплідної рідини, пуповини. При ультразвуковому обстеженні обов'язково проводилась ехографія нирок вагітної. Для оцінки стану плода за показниками використовувалась допплерографія. Проводилось дослідження плодово-плацентарного кровотоку та кровообігу в середній мозковій артерії плода. Обстеження виконувалось за допомогою ультразвукового апарату AU4IDEA ESAOTE BIOMFDICA (Італія). Для обстеження дітей в постнатальному періоді застосовувалась нейросонографія, ультразвукове дослідження внутрішніх органів (печінки, нирок, серця). При нейросонографії сканування виконувалось в коронарній та сагітальній площинах послідовно в 10 стандартних перерізах.

Цитогенетичне дослідження проводилось методом культивування лімфоцитів периферійної крові за загальноприйнятими методиками, які включають культивування клітин in vitro, виготовлення препаратів метафазних хромосом із використанням рутинного та диференційного фарбування (G и С-методів), а також аналізу каріотипу методом світлової мікроскопії. При диференційному фарбуванні проводився аналіз мінімум 13-20 метафаз при нормальному каріотипі, при мозаїцизмі число клітин збільшувалося в залежності від кількості знайдених порушень. Препарати метафазних хромосом аналізувались за допомогою комп'ютерних діагностичних систем "аналіз-зображення" CIRES з програмним забезпеченням Cromovidas та Metasystem з програмним забезпеченням ICAROS (Germany). Проводилось врахування аберацій. Від кожного обстежуваного аналізували не менше 200 метафаз. Враховували всі аберації хромосомного (аномальні моноцентрики, дицентрики, парні ацентричні фрагменти) та хроматидного (поодинокі ацентричні фрагменти, хроматидні обміни) типів.

За показниками застосовувались інвазивні методи пренатальної діагностики: амніоцентез, біопсія хоріону, дослідження пуповинної крові плода. Амніоцентез виконувався трансабдомінальною пункціонною голкою 20 G з мандреном у термінах 18-26 тижнів вагітності. Біопсія хоріону проводилась у першому триместрі вагітності аспіраційним методом. Пункцію пуповини проводили у другому триместрі вагітності трансабдомінальною голкою 22 G з мандреном. Всі інвазивні маніпуляції виконувалися під контролем ультразвукового дослідження (Аlоkа SSD-260-1, Японія). Цитогенетичне дослідження хоріону проводилося прямим і непрямим методами, навколоплідна рідина вивчалась за допомогою короткотермінової методики культивування амніоцитів.

Оцінка стану метаболізму сполучної тканини здійснювалася шляхом визначення екскреції оксипроліну у добовій сечі. До 1 мл сечі добавляли 3 мл 7N HCl, запаювали в ампулі і ставили на гідроліз в термостат на 18 годин при 1000 С. Вміст ампули виливали у центрифужну пробірку і центрифугували 10-15 хвилин. До 1мл центрифугата додавали 3 мл 1,75N NaOH, гідролізат нейтралізували соляною кислотою. Проби витримували на водяній бані 20 хвилин, охолоджували холодною водою, визначали оптичну щільність на ФЕК.

Постнатальна морфологічна верифікація діагнозу у випадку елімінації плода при визначенні летальних змін проводилась на базі міського перинатального центру за обов'язковою участю у розтинах лікаря-генетика. Морфологічне дослідження плацент проводили безпосередньо після пологів. Матеріал фіксували в 10% нейтральному формаліні, заливали в целлоідин-парафін, після спиртової проводки виготовляли зрізи товщиною 5-6 мкм. Зрізи фарбували гістологічними методами: гематоксиліном і еозином, пірофуксином по ван-Гізону, по Маллорі; гістохімічними – мукополісахариди ідентифікували PAS-реакцією з контролем амілазою, РНК визначали реакцією Браше (контроль з кристалічною рибонуклеазою), ДНК - реакцією Фельгена-Россенбека (контроль - гідроліз з HCl). Імуноморфологічне дослідження здійснювали на парафінових зрізах, товщиною 5-6 мкм непрямим методом Кунса по методиці Brosman. Імунні клітини диференціювали за допомогою моноклональних антитіл (МКА) до різних типів клітин фірми "Chemicon", США. Використовували LT8(CD8), LT4(CD4), LT3(CD3), LT22(CD22), LNK16(CD16), LD18(CD18). Колагени типували моноклональними антитілами (МКА) до колагенів I, III, IV типів. У якості люмінесцентної мітки застосовували F (ab)-2 – фрагменти кролячих антитіл проти імуноглобулінів миші, мічених ФІТЦ. Клітини-носії IgM, A, G визначали прямим методом Кунса з люмінесцентними антисироватками (виробництва НДІ ім. Гамалеї, м. Москва). Препарати вивчали у люмінесцентному мікроскопі МЛ-2 з використанням світлофільтрів: ФС-1-2, СЗС-24, БС-8-2, УФС-6-3. Морфометрія виконувалась на серійних зрізах плаценти, фарбованих гематоксиліном і еозином, на мікроскопі "Olimpus". При цьому визначались відносні об'єми основних структурних компонентів плаценти.

Проведено аналіз наслідків вагітності і станів новонароджених за даними генетичних карт групи порівняння (155 вагітних з внутрішньоутробними інфекціями: 57 – 36,8% бактеріальної, 29 – 18,7% вірусної, 69 – 44,5% бактеріально-вірусної етіології).

Отримані в результаті обстеження дані оброблені методами параметричного і непараметричного аналізів за статистичними програмами на персональному комп'ютері типу IВМ РС за допомогою дискримінантного аналізу, який в медицині використовується для рішення діагностичних, прогностичних, експертних завдань. Спочатку формувалась навчаюча інформація за результатами обстеження вагітних, яка характеризувалась великою кількістю симптомів та достовірно встановленим фактом належності до одного зі станів. Віднесення вагітної до окремого класу виконувалось за набором її симптомів на основі розрахунку лінійних дискримінантних функцій (ЛДФ). Ознаки, включені в матрицю спостережень, були як кількісні, так і якісні, але при цьому оцінювались кількісно чи в балах. Вироблялись вирішальні правила та давалась оцінка їх інформативності. Інформативність симптомів оцінювалась по критерію Фішера. В модель включались симптоми, для яких рівень значущості за критерєм Фішера <0,05. Модуль Discriminant Analysis ППП Statistica забезпечував покроковий відбір інформативних ознак та отримання вирішальних правил у вигляді лінійних класифікаційних функцій (ЛКФ) і канонічних лінійних дискримінантних функцій (КЛДФ). Для оцінки емпірично отриманих розподілів враховувався критерій достовірності, запропонований Пірсоном (ХІ) та критерій Стьюдента. Статистичний аналіз проведено за допомогою стандартного пакету програм Statgraphics.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Loading...

 
 

Цікаве