WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-патогенетична характеристика та лікування холестерозу жовчного міхура в поєднанні з ожирінням (автореферат) - Реферат

Клініко-патогенетична характеристика та лікування холестерозу жовчного міхура в поєднанні з ожирінням (автореферат) - Реферат

Практичне значення одержаних результатів.

  • Для клінічної практики мають значення розроблені на основі результатів дослідження комплексна діагностика, система хірургічного лікування і запропонована тактика ведення хворих з інтраопераційними ускладненнями, що дають змогу досягти максимально стійкого функціонального ефекту і підвищити рівень реабілітації хворих на катаракту.

  • Розроблений алгоритм жорсткої послідовності дій офтальмохірурга при виникненні раптових тяжких ускладнень під час операції факоемульсифікації, а також при проведенні вторинної імплантації в очах з безкапсульною афакією і структурними змінами райдужки і склоподібного тіла озброює лікаря ефективною методикою з досить прогнозованим результатом. Алгоритм оптимального виходу із серйозних інтраопераційних ускладнень при імплантації інтраокулярної лінзи може бути рекомендованим для застосування в роботі офтальмологічних хірургічних лікарень.

  • Розроблені методи імплантації ІОЛ забезпечують зниження травматичності операції і зменшують ризик операційних і післяопераційних ускладнень, що дало змогу розширити показання до інтраокулярної корекції.

  • Розроблені цанговий пінцетний інструмент і спеціальний гачок забезпечують проведення інтраокулярної корекції афакії при неспроможності капсули кришталика.

  • Запропоновані способи хірургічного лікування катаракти дозволяють статистично значно знизити частоту несприятливих післяоперайційних результатів. Простота і доступність розробленого методу лікування дозволяють застосовувати його не тільки в стаціонарі, але й при амбулаторній хірургії катаракти.

Впровадження в практику. Результати дослідження впроваджено в практику очного відділення Центральної міської клінічної лікарні м. Києва, науково-практичного медичного центру (НПМЦ) "Ексимер" у м. Києві, офтальмологічного відділення вітреоретинальної хірургії Київської клінічної офтальмологічної лікарні "Центр мікрохірургії ока", а також у педагогічний процес на кафедрі очних хвороб НМУ ім. О.О. Богомольця і кафедрі очних хвороб Луганського медичного університету.

Особистий внесок здобувача. В опублікованих за темою дисертації працях із співавторами дисертантом виконана хірургічна частина: проведено всі операції по екстракції кришталика, імплантації інтраокулярної лінзи, дослідження, оцінка і наукова інтерпретація одержаних результатів оперативного втручання. Під час усіх операцій автор використовував розроблений ним алгоритм дій при ускладнених ситуаціях.

Апробація матеріалів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи автор доповідав і їх було обговорено на IV міжнародній конференції офтальмологів (Київ, 1998); VII з'їзді офтальмологів Росії (Москва, 2000); ІІ симпозіумі секції катарактальної і рефракційної хірургії "Сучасна хірургія катаракти в Україні" (Київ, 2001); ХІІ міжнародному симпозіумі офтальмологів (Одеса–Генуя, 2001); І науково-практичній конференції офтальмологів країн Причорноморського узбережжя (Тбілісі, 2002); ХХ конгресі Європейського товариства хірургів-катарактологів і рефрактологів (Ніцца, 2002); науково-практичному семінарі "Сучасна хірургія катаракти" (Київ, 2003); ІІІ симпозіумі катарактальної і рефракційної хірургії України (Київ, 2003); ІІ міжнародній конференції офтальмологів Причорномор'я (Одеса, 2004); 102 Німецькому офтальмологічному з'їзді (Берлін, 2004); VII конгресі Європейського товариства глаукоматологів (Флоренція, 2004); ХХІІ конгресі Європейського товариства хірургів-катарактологів і рефрактологів (Париж, 2004); V міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні технології хірургії катаракти"; на науково-практичній конференції з міжнародною участю "Хірургічне лікування та реабілітація хворих з офтальмологічною патологією" (Київ, 2004); науково-практичній конференції лікарів-офтальмологів України "Запобігання сліпоти у дітей в Україні в рамках виконання програми ВООЗ "Зір-2020"" (Київ, 2005).

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, розділу з описом матеріалу і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, рекомендацій щодо наукового і практичного впровадження результатів, списку використаної літератури. Дисертацію викладено на 151 сторінці друкованого тексту, ілюстровано 9 таблицями, 23 рисунками та одною схемою. Список літератури містить 197 джерел вітчизняних і зарубіжних авторів.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 31 наукову працю, у тому числі 6 статей – у наукових фахових виданнях, 23 – у матеріалах з'їздів і конференцій, одержано 2 патенти України на винахід. Є заявка на декларативний патент, на яку одержано позитивне рішення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням перебував 551 пацієнт з патологією кришталика. Серед них у 340 хворих, які склали основну групу, катаракта і афакія поєднувалися з неспроможністю капсули кришталика. У 221 пацієнта мали місце вікова катаракта і неускладнена артифакія. Цю групу обстежено як контрольну. 53,8% пацієнтів становили хворі з катарактою, ускладненою підвивихом кришталика, у 21,5% – відмічено наслідки травми. 43 хворим з катарактою раніше було зроблено гіпотензивну операцію з приводу глаукоми. Більшість становили пацієнти віком від 70 до 83 років.

Відновлювальне хірургічне лікування пацієнтів з наслідками травми проводилося не раніше як через рік після травми і в два етапи: 1) профілактична кріопексія сітківки або, за можливістю, периферична лазеркоагуляція сітківки; 2) через 2 тижні - 1 місяць – реконструктивна операція. Пацієнтам з післяопераційною афакією імплантацію проводили не раніше як через рік після екстракції катаракти.

Офтальмологічне дослідження складалося з аналізу офтальмологічного анамнезу; зовнішнього огляду ока, його придатків; визначення гостроти зору, бінокулярного зору (за модифікованою нами методикою); периметрії; біомікроскопії, офтальмоскопії, гоніоскопії, офтальмометрії, ехобіометрії; тонометрії, електронної тонографії та флюоресцентної ангіографії очного дна. Всі дослідження проводилися у хворих основної і контрольної груп.

Результати клініко-функціональних досліджень показали, що гострота зору у 292 хворих (85,8%) була: від світловідчуття до 0,3; у інших (14,2%) вона перевищувала 0,3, але тільки з максимальною корекцією окулярами.

Поле зору досліджуваних було в межах вікової норми, окрім хворих з розвиненою глаукомою, поле зору яких відповідало стадії глаукомного процесу. Гідродинамічні показники були в межах норми, а у хворих з ускладненою катарактою на тлі глаукоми вони були патологічні.

При біомікроскопії 1 ступінь дистрофії райдужки за класифікацією О.В. Сутягіної (1984) виявлено у 56 пацієнтів (16,4%) основної і 35 (15,8%) – контрольної груп, 2 ступінь – у 42 (12,3%) і 3 ступінь – у 37 хворих (10,8%) тільки основної групи. Псевдоексфоліативний синдром, діагностований у 41 пацієнта (12,0%), як правило, поєднувався зі слабкістю волокон війкової зв'язки. У 32 хворих (9,4%) було виявлено перезрілу катаракту, у 13 (3,8%) – зрілу катаракту. Явні ознаки тремтіння райдужки і кришталика виявлено у 73 хворих (21,5%) основної групи (у 32 пацієнтів (9,4%) з перезрілою сенільною і ускладненою катарактами, у 36 (10,6%) – з травматичною катарактою та у 31 (9,1%) – з синдромом Морфана). Непрямі ознаки слабкості зв'язочного апарату кришталика (псевдоексфоліативний синдром, грубі дистрофічні зміни пігментної кайми і строми райдужки, перезрівання катаракти, вік понад 80 років) були відмічені практично у всіх хворих основної групи.

При гоніоскопії у 33 хворих (9,7%) кут передньої камери був закритий, відкритий кут відмічено у 74 пацієнтів (21,4%). Офтальмоскопія була утруднена в усіх хворих на катарактальних очах, у 243 (71,5%) хворих огляд очного дна був неможливим через високий ступінь помутніння кришталика.

При дослідженні контузійних зміщень кришталика використовували їх динамічну класифікацію, розроблену в Санкт-Петербурзькій медичній академії післядипломної освіти (1994), за якою всі дислокації кришталика поділяються на зміщення у передню камеру і зміщення у склоподібне тіло.

Loading...

 
 

Цікаве