WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості антиоксидантного захисту дріжджів saccharomyces cerevisiae на різних фазах росту культури (автореферат) - Реферат

Особливості антиоксидантного захисту дріжджів saccharomyces cerevisiae на різних фазах росту культури (автореферат) - Реферат

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 12 наукових працях, з яких 6 статей (5 - в наукових спеціалізованих журналах, рекомендованих ВАК України), 4 роботи у вигляді тез доповідей наукових конференцій і 2 патенти України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 5 розділів (огляд літератури, 3 розділи власних досліджень, аналіз й узагальнення результатів роботи), висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел і викладена на 228 сторінках (з них 78 цілком зайняті таблицями, малюнками, бібліографією), містить 23 таблиці, 24 малюнка, 377 використаних літературних джерел, серед яких 85 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Аналітичний огляд літератури свідчить про те, що найважливішими патогенетичними ознаками захворювань пародонту є порушення мікроциркуляції крові, тканинного обміну, окислювально-відновновлювальних процесів, які приводять до порушень процесів регенерації, розвитку запально-дистрофічних і деструктивних процесів. У цьому зв'язку, основними напрямками в комплексній терапії захворювань пародонту для корекції патогенетичних відхилень можуть бути вибрані лікарські препарати і фізичні фактори, лікувальна дія яких пов'язана із протизапальними, вазотропними, знеболюючими, стимулюючими, імунокоригуючими ефектами. Обґрунтуванням до застосування є відповідність їх механізму дії патогенезу запальних захворювань пародонту.

Базовими передумовами для обґрунтування мети роботи були наявність високої поширеності захворювань пародонту, їх часте рецидивування після лікування. Це свідчить про недостатню ефективність традиційних методів терапії та необхідність пошуку більш загальних й універсальних методів впливу.

Як основна ідея роботи нами була запропонована диференційна і спрямована корекція зниженої неспецифічної резистентності на тлі традиційної терапії, у результаті чого підвищується резистентність тканин пародонту.

Матеріали та методи дослідження.В роботі використані епідеміологічні, клінічні і клініко-лабораторні (біохімічні, біофізичні, спектроколориметричні та імунологічні) методи досліджень.

В епідеміологічних дослідженнях брала участь 501 дитина 15-літнього віку 12 населених пунктів України, з яких 124 дитини м. Одеси.

У клінічнихі клініко-лабораторних дослідженнях брали участь 280 осіб із хронічним катаральним гінгівітом на тлі зниженої неспецифічної резистентності. Із загального числа хворих було 130 дорослих пацієнтів віком 20-30 років і 150 дітей 15 років. Діагноз ХКГ ставили на підставі скарг, візуального та інструментального обстеження тканин пародонту, показників пародонтальних проб й індексів, на підставі клініко-лабораторних методів дослідження.

На першому етапі із загального числа дорослих пацієнтів було сформовано 4 групи (по 20 осіб у кожній), з яких перша є загальною контрольною для двох етапів роботи. Метою першого етапу було дослідження дії на тканини пародонту трьох різних фізичних факторів: УЗВ-терапії, СМХ-терапії, ФС відповідно та вибір найбільш ефективного з них.

Пацієнтам всіх груп дослідження проводився базовий курс лікування, що складався із зняття зубних відкладень, зрошення ясен 0,02 % розчином фурациліну, 0,05 % розчином хлоргексидину. У першій (контрольній) групі проводили тільки базову терапію протягом 10 днів. У дослідних групах після базової терапії проводили сеанси фізіотерапевтичних процедур.

Ультразвукова терапія (УЗВ-терапія) проводилася за допомогою ультразвукового стоматологічного апарату "УЗТ-102.C". Інтенсивність ультразвуку становила 0,6-0,8 Вт/см2, режим постійний, методика лабільна, експозиція 10-15 хвилин, на курс 10-12 процедур через день. Випромінювач ультразвуку площею 1 см2 накладали на слизову оболонку альвеолярного відростка, на яку попередньо наносили гліцерин.

Сантиметровохвильову терапію (СМХ-терапія) проводили за допомогою апарату "Луч-2", використовуючи наступні параметри: циліндричний випромінювач із керамічним заповненням діаметром 20 мм розташовували контактно на шкірі в проекції альвеолярного відростка верхньої та нижньої щелепи, слаботеплова доза  2-3 Вт, час проведення процедури  20 хвилин, на курс  10 процедур через день.

Вплив флюктуюючого струму (ФС) проводили за допомогою апарату АСБ-2, використовуючи струм № 1 (двополюсний симетричний) інтенсивністю до 2 мА/см2, експозицію 10 хвилин, курс лікування - 10 процедур через день.

На другому етапі роботи з числа дорослих пацієнтів було сформовано 3 групи дослідження (по 20 осіб в 1-й і 2-й групах, 30 осіб  в 3-й групі). Перша група  контрольна, де проводилася тільки базова терапія. У другій групі після базової терапії застосовували аплікації катомасу на слизову оболонку ясен по 10-15 хвилин протягом 12-15 днів щодня. У третій групі після базової терапії проводили курс ультрафонофорезу (УФФ) катомасу за допомогою апарату "УЗТ-102.С" і еластичної насадки до випромінювача, розробленої нами та запропонованої для проведення УФФ. Катомас для УФФ використовували у вигляді 10 % мазі на вазеліні.

З числа досліджених дітей 15 років було сформовано 5 груп (по 30 дітей у кожній). Усім дітям проводилася базова терапія, після чого в другій групі застосовували курс УФФ біотриту (розчин в ампулах), у третій групі  УФФ бальзаму "Вікторія", у четвертій  аплікації розчину біотриту на слизову оболонку ясен з наступним сеансом НВЧ-терапії, а в п'ятій  аплікації бальзаму "Вікторія" на слизову оболонку ясен, після чого проводились 10-хвилинні сеанси електромагнітних хвиль надвисокої частоти (НВЧ-терапія), потужністю 0,5 мвт/см2 протягом 10 днів за допомогою апарату "Эмиттер-ОНС". В усіх групах діти протягом 1 місяця приймали "Біотрит-С" по 1 табл. 3 рази на день і проводили полоскання розчином зубного еліксиру "Біодент-2" 2 рази на день з розрахунку 1 чайна ложка на скл. води.

Крім того, у четвертій і п'ятій групах діти приймали соєвий білково-жировий збагачувач (СБЖЗ) з розрахунку 50 г на добу протягом місяця, двічі на рік  навесні та восени.

Клінічні дослідження проводили в стандартних умовах стоматологічного кабінету. Стан гігієни порожнини рота оцінювався за допомогою індексу Федорова-Володкіної у дорослих пацієнтів і за допомогою індексу Гріна-Вермільона (Г-В) у дітей. Стан тканин пародонту оцінювався за допомогою індексів CPITN, РМА (%), кровоточивості, проби Ш-П. Крім того, у дорослих пацієнтів проводилася вакуумна проба за Кулаженком за допомогою апарату "АЛП-02".

На підставі даних клінічного обстеження діагноз ставили відповідно до класифікації захворювань пародонту Данілевського М.Ф. (1994).

Біохімічними методами дослідження в рідкій частині ротової рідини визначали вміст білка за методом Лоурі (1951), активність еластази (Visser L., Blouf E.R., 1972), активність кислої фосфатази (Bessey у модифікації Левицького А.П.), вміст малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активність каталази (Королюк М.А. с соавт.., 1988), супероксиддисмутази (СОД) (Чевари С. с соавт., 1985).

Біофізичним методом (Деньга О.В. с соавт., 2003) оцінювався рівень адаптаційних реакцій у порожнині рота дітей за зарядовим станом клітин букального епітелію.

Спектроколориметричними методами (Деньга О.В. с соавт., 2001) in vivo оцінювалась за гіперемією слизової оболонки ясен на регламентоване жувальне навантаження зміна функціонального стану мікрокапілярного русла під дією застосовуваної комплексної терапії, а також ступеня запальних процесів у слизовій оболонці порожнини рота.

Імунологічні методи включали оцінку вмісту сироваткових імуноглобулінів (А, М і G класів) і секреторного імуноглобуліну А в ротовій рідині (Mancini G. et al., 1965), вмісту лізоциму в ротовій рідині (Дорофейчук В.Г., 1968), оцінку рівня циркулюючих імунних комплексів (М-ЦИК) (Гашкова В. та ін., 1973) і вмісту комплементу в сироватці крові (Караулов А.В., 1999).

Статистичними методами оброблені всі результати для оцінки похибок результатів і достовірності їхніх відмінностей.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені дослідження показали високий рівень поширеності запальних захворювань пародонту у підлітків 15 років різних регіонів України (55,04 %), що, на наш погляд, пов'язано з віковими особливостями дитячого організму та незадовільним рівнем гігієни порожнини рота. Тому дані патологічні зміни можуть розглядатися як самостійні захворювання пародонту й, у більшості випадків, як локалізований або генералізований хронічний катаральний гінгівіт різного ступеня тяжкості, що вимагає широкого застосування в комплексній терапії лікувальних заходів, що сприяють поліпшенню імунодинаміки, підвищенню обміну речовин, реактивності тканин пародонту і організму в цілому.

При порівнянні даних про поширеність захворювань пародонту у дітей 15 років у Одеській області у 1958 році, наданих Лехмантом А.М., та наших даних за 2003 рік слід відмітити значне зростання показника - від 31,7% до 65,8%. Така ж тенденція визначається і в м. Одеса - від 35,1% (Сініцин Р.Г., 1961) до 68,2% за нашими даними у 2003 року.

У 15-річних дітей м. Київ у 1958 році, за даними Вишняк Г.М., поширеність запальних захворювань пародонту становила 20,6 %, а в 2003 р. тільки у 26,7% обстежених дітей цього віку відмічали наявність інтактного пародонту. Тобто в цілому розповсюдженість захворювань пародонту становила 73,3%, що в 3 рази перевищує даний показник за 1958 рік (рис. 1).

На підставі проведеного кореляційного аналізу показників, що характеризують стан тканин пародонта у дітей 15 років м. Одеси та області, з показниками мінерального складу питних вод та індексу сумарного ризику для здоров'я, які були представлені кафедрою комунальної гігієни Одеського державного медичного університету, встановлена кореляційна залежність захворюваності тканин пародонту від загального рівня мінералізації води, концентрації Cl, SO4, Cu, Mn, Co та індексу сумарного ризику для здоров'я.

Loading...

 
 

Цікаве