WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-патогенетичні предиктори формування полінутрієнтної недостатності при хронічному панкреатиті, шляхи оптимізації профілактики та лікування (авт - Реферат

Клініко-патогенетичні предиктори формування полінутрієнтної недостатності при хронічному панкреатиті, шляхи оптимізації профілактики та лікування (авт - Реферат

На першому етапі цієї частини роботи, для отримання уявлень щодо загальної та нозологічної структури, динаміки СПЕ у цивільному процесі за певний період часу та у певному регіоні і для подальшого обґрунтованого відбору груп обстеження, було проведено дослідження та аналіз деяких статистичних показників щодо СПЕ у цивільному процесі за період 1991-1997 рр. у Київському міському Центрі СПЕ. Відповідно отриманим даним, експертиза загальної дієздатності, тобто здатності підекспертного усвідомлювати значення своїх дій та керуватиними на період експертизи та на майбутнє з вирішенням питання про необхідність встановлення опіки, становила 78,6 %, експертиза дієздатності на період юридичної дії в минулому (очна і посмертна), становила 6,8 % и 14,6 % відповідно, від загальної кількості експертиз по цивільним справам.У групі експертизи загальної дієздатності 59,2 % складали підекспертні з діагнозом „шизофренія" та „розумова відсталість"(37,5 % і 21,7 % відповідно); у групі експертизи дієздатності на період юридичної дії такі підекспертні складали лише 6,3 % – з діагнозом „шизофренія" та 1,1 % – з діагнозом „розумова відсталість" (різниця достовірна, p < 0,001). Більшість в цій групі (62,1 %) складали підекспертні з психічними розладами внаслідок судинного ураження головного мозку (в порівнянні з групою експертизи загальної дієздатності, різниця достовірна, р < 0,01).

В групах як посмертної, так і очної експертизи переважали особи жіночої статі. Так у групі посмертної СПЕ вони становили 57,4 % (105 підекспертних), а в групі очної СПЕ – 59,3 % (51 підекспертна). Більшість підекспертних обох груп складали особи віком понад 60 років (88,0 % в групі посмертної СПЕ та 72,1 % в групі очної СПЕ), які вже постійно не працювали і перебували на пенсії за віком.

Основні нозологічні групи при посмертній і очній експертизі складали підекспертні з органічним ураженням головного мозку судинного генезу (61,2 % та 63,9 %, відповідно); порівняльно велику групу створювали також підекспертні з соматогенними психічними розладами, тобто розладами внаслідок несприятливого перебігу, декомпенсації, ускладнень соматичних захворювань, при посмертній СПЕ (19,7 %, 36 спостереження), які були відсутні при очній СПЕ. Випадки з іншими психічними розладами (шизофренія, маячні психози, хронічний алкоголізм, невротичні розлади та розлади особистості, розумова відсталість, тощо) було проаналізовано в межах, які дозволяла чисельність цих спостережень.

За експертними рішеннями, в групі посмертної СПЕ переважали підекспертні, що були визнані недієздатними (53,5 %), в групі очної СПЕ такі підекспертні становили 41,8 %. Підекспертні, що були визнані дієздатними, в групі посмертної СПЕ становили 41,0 %, в групі очної СПЕ – 57,0 %. Експертні питання не були вирішені в групі посмертної СПЕ у 10 випадках (5,5 %), в групі очної СПЕ у одному випадку (1,2 %).

В групі апробовування основні соціально-демографічні та клінічні характеристики не відрізнялися від груп досліджуємого тематичного матеріалу, лише показник повторності експертизи перевищував аналогічні показники у групах тематичного матеріалу (у порівнянні 79,5 % і 38,2 % відповідно при посмертній СПЕ та 60,0 % і 11,7 % відповідно при очній СПЕ – різниця достовірна, р < 0,001, р < 0,05), що свідчить про складність та відповідальність експертиз, які надходили у відділ СПЕ УНДІ ССПН.

Дослідження тематичного матеріалу висвітлило недоліки та труднощі стосовно усіх складових посмертного експертного дослідження, а саме його призначення, виконання, складання акту експертизи, обґрунтування висновків.

Для замовника СПЕ (тобто судів) воно продемонструвало необізнаність та недостатню інформованість судів у питаннях щодо мотивування призначення експертизи, формулювання питань для експертів, використання можливостей для отримання роз'яснень щодо експертних висновків; відсутність відомостей та знань щодо оцінки отриманого акту експертизи і як слідство цього, призначення повторних СПЕ у випадках, коли не були використані інші можливості, що передбачені чинним законодавством. Так при призначенні посмертної СПЕ (первинної і повторної) аргументоване мотивування мало місце лише у 23,0 % випадків; питання до експертів у 47,5 % формулювались судом недостатньо обгрунтовано, а у 6,0 % – взагалі немотивовано; у 65,8 % випадків призначення повторної експертизи були підстави для проведення додаткової експертизи або ж для виклику експертів у зал судового засідання, отримання їх пояснень, з подальшою судовою оцінкою не кількості наданих експертних заключень, а їх якості та відповідності вимогам закону.

Стосовно самого експертного заключення дослідження виявило низку методичних недоліків щодо складання акту експертизи, аналізу об'єктів СПЕ, обґрунтованості експертних висновків. Так, невідповідність форми та структури, змісту актів експертизи вимогам чинного законодавства, науковим пропозиціям та методичним рекомендаціям спостерігалася у 84,7 % посмертних та у 86,0 % очних СПЕ. Дослідження продемонструвало неспроможність та необізнаність експертів проаналізувати суперечливі дані щодо психічного стану підекспертного, усунути протиріччя, мотивувати своє рішення. Так, лише у 5,5 % випадків посмертної та 3,5 % випадків очної СПЕ суперечливі дані були проаналізовані у повному обсязі.

Типовими недоліками при аналізі об'єктів експертизи (медичної документації і свідчень свідків) були:

а) медична документація – 1) щодо формальної сторони дослідження – відсутність ідентифікації опису та окремого дослідження медичних документів; 2) щодо суттєвої сторони дослідження: аморфне викладення усіх даних з медичних документів, без їх розподілу на первинні та вторинні та без відповідних посилань щодо походження цих даних; підміна опису психічних розладів, що мали місце у підекспертного приведенням лише діагнозів (нозологічних, синдромологічних); вибіркове цитування даних з медичної документації; ігнорування таких даних (усіх чи деяких);

б) свідчення свідків: повне ігнорування свідчень; наведення лише тих з них, які підтверджують діагноз та експертні висновки; піддавання свідчень власній інтерпретації з викривленням їх змісту порівняно з наявними в матеріалах справи; вказування на хибність і невірогідність тих свідчень, які „не вписуються" у висновки експертів; їх "узагальнення", коли в одну групу потрапляють різні за змістом, включаючи суперечливі свідчення.

Недостатня обґрунтованість та необґрунтованість експертних висновків відзначалась при посмертній СПЕ відповідно у 66,7 % та у 8,2 % спостережень, при очній СПЕ – у 62,8 % та у 7,0 % спостережень.

Недостатня обґрунтованість полягала у: 1) відсутності узагаль-нення, співставлення, порівняння та аналізу даних, що підмінялося викладанням досліджувальної частини у скороченому вигляді; 2) використовуванні у якості доказів не лише фактичних даних, що наведені, а і уявлень експерта щодо можливих клінічних проявів та динаміки психічного розладу; 3) відсутності обговорення, аналізу та усунення суперечливих даних щодо психічного стану підекспертного, що наведені у досліджувальній частині акту; 4) недоведеності ступеня виразковості психічних розладів, як таких, що позбавляли усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; 5) формулюванні висновків на недостатній кількості даних (з порушенням принципу повноти дослідження) при відсутності заходів щодо їх отримання.

Необґрунтованість та невірна обґрунтованість полягали у: 1) відсутності обґрунтування взагалі, з наведенням тільки діагностичних та експертних висновків; 2) прийнятті до уваги свідчень тільки однієї сторони, з ігноруванням протилежних; 3) наведенні у заключенні даних, що відсутні у досліджувальній частині, або не співпадають з такими і вони покладені в основу експертного рішення; 4) невідповідності висновків фактичним даним, що наведені у досліджувальній частині акту; 5) трактуванні даних, однозначному та безпідставному, як таких, що свідчать тільки про хворобливий психічний стан (наприклад, суперечливі взаємовідносини, реальний побутовийконфлікт трактується як марення); 6) підміні обґрунтування припущеннями експертів, інколи взагалі безпідставними, з приводу можливого перебігу психічного розладу.

Аналіз випадків, де експерти відмовилися від вирішення експертних питань продемонстрував, що відмова від вирішення експертних питань в першу чергу була пов'язана з труднощами в оцінці суперечливих даних і невмінням, відсутністю відповідних методичних навичок щодо усунення протиріч.

Loading...

 
 

Цікаве