WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Теоретико-методичні засади трансформації сучасної шкільної історичної освіти (автореферат) - Реферат

Теоретико-методичні засади трансформації сучасної шкільної історичної освіти (автореферат) - Реферат

При вивченні протеінограми з першої доби зафіксовано конвергенцію альбумінових і глобулінових фракцій. Альбумін/глобуліновий індекс становив – 1,23+0,11(P>0,05). Гіпоальбумінемія в першій групі спостерігали протягом п'яти діб – 55,1+1,23% (P<0,05) , в другій – трьох – 56,9+1,51% (P<0,05). Гіперглобулінемія відбувалася за рахунок підвищення -глобулінових фракцій, в першій групі з першої доби – 22,1+0,71% (P<0,05) з нормалізацією до сьомої. В другій групі зафіксовано одноразове підвищення в першу післяопераційну добу – 23,8+0,61% (P<0,05).

В групі хворих, яким була видалена некротизована ділянка кишки, порушення білкового обміну були значніше вираженими. Так в обох групах гіпопротеінемія була зафіксована вже при надходженні – 61,9+1,69 г/л (P<0,05). Найбільш низькі показники загального білка в групі першого періоду відмічалися на третю-п'яту добу – 55,1+2,17 г/л (P<0,05) з поступовим підвищенням, але й на сьому – цей показник був зниженим – 61,2+1,74 г/л (P<0,05). В групі хворих оперованих з використанням інтраопераційного способу визначення межі життєздатності порушення були виражені не так яскраво. З першої доби, коли загальний білок становив 57,7+1,87 г/л (P<0,05) відмічається зростання цього показника і до сьомої він становив 68,2+1,69 г/л (P>0,05). Конвергенція альбумінових і глобулінових фракцій відбувалась інтенсивніше і швидше, так вже через добу альбумін/глобуліновий індекс в першій групі становив – 1,02+0,21, другій – 1,0+0,18 (P>0,05). У першій групі зниження зафіксовано і на сьому добу, в другій – протягом п'яти, з нормалізацією до сьомої. Порушення глобулінових фракцій відрізнялись від показників хворих, які не зазнали резекції кишки. Відмічено зростання з першої доби α1-глобулінів, з максимумом на третю-п'яту добу – 10,6+0,71% (P>0,05). Менш значне підвищення в ці часові проміжки зафіксовано і в другій групі – 9,1+0,61% (P>0,05), на сьому добу до вихідних цифр вони не повернулись в обох групах.

Гіпергамаглобулінемію спостерігали з першої доби, якщо в першій групі пік цього показника відбувався на третю-п'яту добу – 25,4+1,97% (P>0,05) і залишався підвищеним і на сьому, то в другій – на третю – 22,5+1,71% (P>0,05) з нормалізацією до п'ятої.

Гіпоальбумінемію ми пояснюємо тим, що альбуміни в першу чергу залишають судинне русло внаслідок збільшення проникності судин і порушення ниркового фільтру, а синтезуються вони виключно в печінці. Крім того, альбуміни являються депо пластичного матеріалу для організму. Зміна складу глобулінових фракцій пов'язана в першу чергу з їх участю в реакціях запалення і імунітету.

Гіпопротеінемія та гіпоальбумінемія обтяжує прогноз захворювання, про що свідчить їх вираженість у померлих хворих. Це стало обґрунтуванням для широкого застосування нами білкових препаратів у хворих з ГТКН, особливо альбумінів.

На нашу думку, зміни вмісту білка і його фракцій, що виявлені у хворих, не можуть повною мірою відобразити динаміку цих показників при ГТКН у зв'язку з тим, що дослідження проводяться на тлі лікування з застосуванням різних білкових препаратів. Саме тому без лікування зміни протеїнограми носять ще більш виражений характер, що підтверджують наші експериментальні дослідження.

Печінкова недостатність при ГТКН відмічається досить часто. Характерно те, що при ГТКН відмічалося підвищення як прямого, так і непрямого білірубіну. Така картина характерна тільки для печінкових типів жовтяниць, коли процес характеризується ураженням печінкових клітин на клітинному та субклітинному рівнях. Так, підвищення кон'югованого білірубіну обумовлено зміною полярності гепатоциту, коли поєднання білірубіну з глюкуроновою кислотою виводиться не у напрямку кровоносних судин. Механізм гіпербілірубінемії складний, він складається з процесів парахолії, порушення захоплення і глюкуронізації білірубіну, а також під впливом інтоксикації. Очевидно, при ГТКН превалює останній механізм.

Кількість загального білірубіну була підвищеною в обох групах одноразово, у хворих, хірургічне втручання у яких закінчилось без резекції кишки вона становила на третю добу – 27,3+1,31 ммоль/л (P>0,05) у хворих першої групи. У другій групі, кількість загального білірубіну була не вищою верхніх меж норми – 21,4+1,31 ммоль/л (P>0,05). Характерно, що при ГТКН відмічали підвищення як прямого, так і непрямого білірубіну. Вірогідне підвищення прямої 11,4+0,69 ммоль/л і непрямої 15,9+0,71 ммоль/л (P>0,05) фракцій зафіксовано в обох групах одноразово на третю добу, більш значне підвищення спостерігали в першій групі хворих.

В обох групах хворих, де було виконана резекція некротизованої ділянки кишки, підвищення було виражено більше. Через добу у хворих першої групи кількість загального білірубіну становила 25,6+1,71 ммоль/л, в другій групі – 24,5+1,37 ммоль/л (P>0,05). В подальших часових проміжках в першій групі зафіксовано підвищення цього показника на третю добу – 29,1+1,93 ммоль/л (P>0,05) з поступовим зниженням, але й до сьомої доби кількість загального білірубіну була підвищеною – 24,9+1,91 ммоль/л. В другій групі з п'ятої доби зафіксовано нормалізацію загального білірубіну – 13,5+1,23 ммоль/л (P>0,05).

Пряма фракція в першій групі досягла максимуму на третю добу – 11,6+1,41 ммоль/л, непряма – на п'яту – 18,3+1,17 ммоль/л (P>0,05), в другій групі максимальне підвищення цих показників відбувалося протягом трьох післяопераційних діб, але цифри були на порядок меншими.

Велике значення при гіпербілірубінемії при ГТКН належить крім кількісної реакції на білірубін, визначенню вмісту ALT, одного з типів трансфераз. Збільшення АLТ у сироватці крові хворих ГТКН відбувається за рахунок некрозу тканин печінки, який викликаний інтоксикацією.

Щодо другого типу трансамінази, а саме AST, то встановлено ступінь зв'язку між її активністю і деструктивними процесами в черевній порожнині. Це вказує на те, що збільшення активності АSТ у сироватці крові хворих з ГТКН пов'язано з ішемізацією або некрозом ділянки кишки, в результаті чого АSТ виходить в системний кровообіг. Тому ступінь збільшення активності цього ферменту може свідчить про ураження тканин кишки.

Вірогідних коливань трансаміназ в обох групах хворих, у яких не виконували резекцію кишки суттєвих змін не зареєстровано. У групах хворих, яким виконали резекцію некротизованої ділянки кишки, збільшення обох типів трансаміназ виявлено з моменту надходження хворих до стаціонару. Максимальне підвищення ALT і AST в першій групі відбувалося протягом перших трьох діб – 2,64+0,67 ОД і 3,87+0,59 ОД (P>0,05) відповідно. На сьому добу AST повернулася до вихідного рівня, показники ALT залишалися підвищеними відносно контролю.

У групі хворих, де видалення виконували з використанням інтраопераційного способу визначення життєздатності кишки, результати були іншими. Максимальне підвищення ALT i AST відбувалося протягом першої післяопераційної доби – 2,16+0,76 ОД і 3,91+0,65 ОД (P<0,05) відповідно, але з моменту повного видалення вогнища запалення зафіксовано різке зниження цих показників вже на третю добу. З п'ятої доби показники АLT, а з сьомої АST повернулися до вихідного рівня.

Велике значення у перебігу ГТКН має вивчення проміжного і кінцевого стану обміну білків, так як накопичення в організмі токсичних продуктів обміну – одна з багатьох причин інтоксикації і смерті у хворих. У першій групі пацієнтів, де оперативне втручання закінчилось без резекції кишки підвищення залишкового азоту відмічено протягом третьої-п'ятої доби – 26,4+1,37 ммоль/л (P<0,05), сечовини протягом п'яти діб – 6,21+0,29 ммоль/л (P<0,05). На сьому добу ці показники були в межах норми. Вміст креатиніну був підвищеним вже при надходженні – 85,1+2,01 ммоль/л (P<0,05), підвищення цього показника спостерігали протягом семи діб – 89,1+1,64 ммоль/л (P<0,05). В другій групі вірогідних коливань вмісту залишкового азоту і сечовини в досліджуваних часових проміжках не зареєстровано. Підвищення вмісту креатиніну відбувалося протягом трьох діб – 85,9+1,71 (P<0,05) ммоль/л з послідуючою нормалізацією.

Більш суттєві зміни ми спостерігали в групах хворих, яким було виконано видалення нежиттєздатної ділянки кишки. Так, у першій групі підвищення залишкового азоту зареєстровано з першої доби і досягало максимальних цифр на третю-п'яту – 34,5+1,98 ммоль/л (P<0,05), на сьому добу цей показник залишався підвищеним. Підвищення вмісту сечовини спостерігали перші три доби – 7,2+0,29 ммоль/л (P<0,05), з поверненням до контролю на сьому добу. Показники креатиніну були підвищеними з моменту надходження – 85,9+2,17 ммоль/л, досягли максимуму на третю – 110,6+2,77 ммоль/л (P<0,05). На сьому добу цей показник був значно вище норми.

У другій групі, де застосували інтраопераційний спосіб при проведенні резекції кишки, підвищення загального азоту відбувалося не так значно і в менші строки – перші три доби – 31,6+2,13 ммоль/л (P<0,05), до п'ятої доби відмічено повернення до норми. Підвищення сечовини відбувалося протягом трьох діб – 6,9+0,29 ммоль/л (P<0,05). Вміст креатиніну з моменту надходження був підвищеним, з максимумом на перші три доби – 94,5+1,71 ммоль/л (P<0,05), до контролю повернення відбулося на сьому добу.

Нами вивчені причини летальності хворих з ГТКН. З 50 хворих в перший період, яким було виконано роз'єднання злук + інтубація кишечнику – загинули два, летальність в цій групі становила 4%. Патогістологічне дослідження виявило, що причиною летального кінця у одного хворого була тромбоемболія легеневої артерії, у другого хворого – гостра серцево-судинна недостатність. Хворі, які загинули були похилого і старечого віку.

Loading...

 
 

Цікаве