WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Теоретико-методичні засади трансформації сучасної шкільної історичної освіти (автореферат) - Реферат

Теоретико-методичні засади трансформації сучасної шкільної історичної освіти (автореферат) - Реферат

Гіпербілірубінемія, яку зафіксували з початку експерименту – 25,8+1,28 ммоль/л (P<0,05), не досягла такого підвищення, як у тварин попередньої серії. Це явище пояснюємо видаленням вогнища інтоксикації. У тварин, які загинули, гіпербілірубінемія мала незворотний характер – 34,6+1,37 ммоль/л (P<0,05).

У цій серії загинули дві тварини від перитоніту, який був викликаний неспроможністю швів ентеро-ентероанастомозу. Всі тварини були розтяті. При патогістологічному дослідженні кишки в ділянках анастомозів виявили: в слизовій оболонці – дистрофія і осередковий некроз з великою кількістю ерозій. У деяких препаратах спостерігалось розповсюдження поверхневих дефектів слизової, що охоплювало значну разом з зоною лейкоцитарної інфільтрації. У м'язовому шарі виявлені судинні розлади у вигляді паралітично розширених судин, стазу, тромбозу. Протоплазма клітин була гомогенною, у ній не можливо було виявити апікальну і основну зону. Межі між окремими клітинами були стерті через лізис протоплазми. Ядра клітин зморщені, вони фарбувались гематоксиліном інтенсивніше.

Таким чином, на підставі отриманих даних можна довести, що загибель тварин була викликана неспроможністю швів анастомозу внаслідок неправильного візуального визначення межі життєздатності кишки при її резекції.

У третій серії дослідів (13 тварин) моделювали ГТКН за нашою методикою і вивчали ефективність способу визначення межі життєздатності кишки при виконанні її резекції.

Через 12 годин починали проводити консервативне лікування аналогічне попередній серії, яке одночасно було і передопераційною підготовкою. Проводили інфузійну терапію аналогічну тій, яку отримували тварини попередньої серії.

Для визначення межі некрозу кишки в латеральну підшкірну вену гомілки вводили 150000-200000 ОД тетрацикліну гідрохлориду на фізіологічному розчині. В асептичних умовах виконували релапаротомію. В рану виводили уражену ділянку кишки. Операційне поле освітлювали чотирма лампами ультрафіолетового світла ОЛД-41 (довжина хвилі 360 нм). Через 10-12 хвилин після введення тетрацикліну гідрохлориду при освітленні джерелом ультрафіолетового світла виявляються нежиттєздатні ділянки тонкої кишки. Життєздатні ділянки визначали по люмінесценції жовто-зеленим кольором. Нежиттєздатні ділянки не люмінісціювали. Резекцію кишки виконували по межі світіння жовто-зеленим кольором. Подальший хід оперативного втручання і ведення післяопераційного періоду нічим не відрізнявся від попередньої серії дослідів. Слід підкреслити, що зона некрозу, яку визначаємо при освітленні операційного поля ультрафіолетовими променями значно більше, ніж при освітленні звичайним світлом.

Стан тварин після втручання був важкий, виражена тахікардія, тахіпное, гіпотонія. Але на відміну від другої серії, гемодинамічні показники цих тварин з третьої доби суттєво не відрізнялися від вихідного рівня Ознаки запалення зберігалися протягом п'яти діб експерименту. Стухання запального процесу наступало раніше, на що вказувала більш швидка нормалізація кількості лейкоцитів і їх паличкоядерних форм.

Кількість залишкового азоту – 26,8+1,47 ммоль/л і сечовини – 6,01+0,28 ммоль/л (P<0,05) лишалось підвищеною протягом трьох діб, креатиніну – п'ять 104,5+3,87 ммоль/л (P<0,05), після чого ці показники повернулися до вихідного рівня. Порушення білкового обміну у тварин цієї серії були менше виражені, найнижчі показники загального білка - 62,1+2,37 г/л (P<0,05), спостерігали протягом п'яти діб, після чого відбувалася нормалізація цього показника. Конвергенція альбумінової - 46,8+1,27% і глобулінової – 53,2+1,17% (P<0,05) фракцій відбувалася протягом трьох післяопераційних діб, в подальших досліджуваних часових проміжках спостерігали нормалізацію цих показників.

Зростання ALT – 1,79+0,21 ОД і AST – 2,77+0,53 ОД (P<0,05) відбувалося з першої післяопераційної доби протягом трьох діб. Після цього до сьомої доби зафіксована нормалізація аланінамінотрансферази. Аспартатамінотрансфераза і на сьому добу була підвищеною.

Порушення електролітного обміну у тварин цієї групи були не такими вираженими, як у попередній серії. Гіпокаліємію – 3,54+0,23 ммоль/л і гіпонатріємію – 119,2+3,7 ммоль/л (P<0,05) спостерігали на першу післяопераційну добу, гіпохлоремія – 90,1+2,67 ммоль/л (P<0,05) з'явилась ще раніше – через 12 годин після втручання. Цей процес тривав три доби - з п'ятої доби вірогідних змін ми не зафіксували.

Кількість загального білірубіну була збільшеною з першої післяопераційної доби і залишалась підвищеною три доби – 31,3+1,63 ммоль/л (P<0,05). У наступних часових проміжках суттєвих коливань ми не зареєстрували. Підвищення загального білірубіну відбувалося за рахунок підвищення як непрямої, так і прямої фракцій. В цій серії дослідів одужали всі тварини.

Морфологічне дослідження ділянки кишки в місці анастомозу виявило набряк підслизового і м'язового шару, лейкоцитарну інфільтрацію, поодинокі крововиливи. Кишка видалена в межах життєздатності.

Таким чином, на підставі проведених експериментальних досліджень доведено, що використання способу інтраопераційної діагностики межі життєздатності кишки при виконанні її резекції дозволило суттєво знизити післяопераційну летальність за рахунок попередження неспроможності швів анастомозу. Це дозволило впровадити цей спосіб в клініці.

Під нашим спостереженням знаходились 137 хворих з ГТКН у віці від 18 до 91 року. Важливо підкреслити, що 74% хворих складали вікову групу від 20 до 60 років – найбільш працездатний вік. У всіх хворих в анамнезі були раніше перенесені хірургічні втручання. Виникнення ГТКН після останнього оперативного втручання відбувалось в термін від 3 місяців до 37 років.

Головним симптомом ГТКН був біль у 51,8% хворих, який носив постійний характер, у 48,2% - біль був переймоподібний. Нудота турбувала практично всіх – 95,6% хворих, 34,4% – блювоти не спостерігали. Здуття живота виявлено у 54% хворих, не виявлено у 46% хворих. Вільна рідина в кишечнику, виявлена у 31,4% хворих. Посилену перистальтику вислуховували у 56,2%, ослаблену у 24,1%, незмінену у 19,7% хворих.

Локальні симптоми подразнення очеревини виявлені у 45,9%, розповсюджені у 19,7%, не виявлено у 34,4% випадків. Затримку стулу відмічали у 35,1%, газів у 56,9% хворих.

Усі хворі були поділені на чотири клінічні групи (табл. 2).Перший період спостережень: першу клінічну групу склали хворі, яким під час операції було виконано роз'єднання злук + інтубація кишечнику (50 хворих). В другу групу включили (17 хворих), яким виконано роз'єднання злук + резекція некротизованої ділянки кишки + інтубація кишечнику.

Другий період спостережень включав: першу групу (52 хворих), яким під час операції було виконано роз'єднання злук + інтубація кишечнику. У другу групу цього періоду включили (18 хворих), яким виконано роз'єднання злук + резекція некротизованої ділянки кишки + інтубація кишечнику, але всім хворим виконали передопераційну підготовку, яка була направлена на виведення хворого із шокового стану, поповнення зниженого об'єму циркулюючої крові. Проводилась дезінтоксикаційна, гормональна, антикоагулянтна, антиоксидантна терапія і антибіотикопрофілактика, призначались інгібітори протеолізу, та вводились блокатори кальцієвих каналів (Патент України № 62507 А). Хворим, яким виконали резекцію кишки межу життєздатності визначали за нашим "Способом інтраопераційної діагностики межі життєздатності кишки при кишковій непрохідності"(Патент України № 3616). Після інтубації кишки використовували запропонований нами "Спосіб хірургічної корекції моторно-евакуаторних розладів шлунково-кишкового тракту при гострій тонкокишковій непрохідності" (Патент України № 62510 А), при якому в післяопераційному періоді проводили кишковий лаваж фізіологічним розчином 4-6 раз на добу в об'ємі 2 л на процедуру з евакуацією вмісту і подальшим введенням в просвіт кишечнику через зонд 5-10 г – 5% ентеродезу, 200,0 – 5% ЕАКК, 100,0 – 0,25% новокаїну, 0,04 пепдину, 10,0 димексиду, 5,0 верапамілу, 200,0 фізрозчину та 100,0 поляризуючої суміші з експозицією до наступного сеансу лаважу.

Loading...

 
 

Цікаве