WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Характеристика локального імунітету як критерій прогнозу та імунореабілітації хворих після операції на органах черевної порожнини (автореферат) - Реферат

Характеристика локального імунітету як критерій прогнозу та імунореабілітації хворих після операції на органах черевної порожнини (автореферат) - Реферат

Наступний розділ присвячений визначенню клініко-інструментальних предикторів покращення ЯЖ пацієнтів на тлі терапії ЕМ та МТ з метою розробки методу індивідуального прогнозування її покращення. Порівняльний аналіз клініко-гемодинамічних ознак і показників ВСР у підгрупах 1а та 1б пацієнтів за критерієм Фішера (F) показав існування розходжень між ними, серед яких статистично значущими були тривалість ХСН, початкова потужність LF ВСР, напрямок та величина змін доменів LF та HF та ДАТ в ГФТ з ЕМ, а, при наявності АГ, – ступінь її важкості.

Дискримінантна функція, що дозволяє провести розмежування обох підгруп пацієнтів з ХСН і може бути використана для прогнозування поліпшення їхньої ЯЖ на тлі терапії ЕМ, має вигляд:

де ДФ - значення дискримінантної функції; D - тривалість ХСН в роках, С - ступінь важкості артеріальної гіпертензії; ДАТ – діастолічний артеріальний тиск; LF та НF – низько - та високочастотний домени ТР ВСР; Д - зміна показника в ГФТ з ЕМ. Значення ДФ для підгрупи 1а є меншим, а для підгрупи 1б – більшім за 0,539. При чому коефіцієнт кореляції прогнозу спрямованості змін ЯЖ з реальними її показниками є високим (r=0,893).

Порівняльний аналіз клініко-гемодинамічних ознак і показників ВСР у групах 2а та 2б пацієнтів показав існування статистично значущих розходжень між ними. Пацієнти, групи 2а мали меншу тривалість перебігу ХСН, відрізнялися більш високими початковими показниками LF та НF. В ГФТ з ЕМ у підгрупі 2а ТР підвищувалася, а співвідношення LF/HF знижувалося більш істотно, ніж у підгрупі 2б. На тлі проведеної ГФТ з МТ у підгрупі 2а відбувалося більш помітне зниження ЧСС та ДАТ у порівнянні з пацієнтами підгрупи 1б. Відповідно до порівняння даних за критерієм Фішера (F) найбільш статистично значущими в розходженні підгруп були тривалість ХСН, початкове значення потужності домену LF і ступінь зниження ЧСС та співвідношення LF/HF в ГФТ з МТ.

Дискримінантна функція, що дозволяє провести розмежування обох підгруп пацієнтів з ХСН і може бути використана для прогнозування поліпшення їхній ЯЖ на тлі комбінованої терапії ЕМ і МТ, має вигляд:

,

де ДФ - значення дискримінантної функції, D – тривалість ХСН в роках; LF - потужність низькочастотного домену ВСР; ЧСС - частота серцевих скорочень; LF/HF - співвідношення низько- та високочастотних доменів ВСР; а  - зміна показників в ГФТ з МТ. Значення ДФ для підгрупи 2а повинні бути менші, а для підгрупи 2б – вищі за 0,088. При чому коефіцієнт кореляції прогнозу спрямованості змін ЯЖ з фактичними її показниками виявився досить високим (r=0,729).

Встановлена у попередніх частинах роботи залежність результатів лікування пацієнтів з ХСН від типу реакції ТР ВСР в гострих фармакологічних тестах дала можливість вважати, що останні також спроможні бути предикторами виживання. Для виявлення можливості цієї залежності використовували статистичний аналіз за методом Каплана-Мейера, який показав, що в осіб з підвищенням і зниженням ТР ВСР в ГФТ з ЕМ і МТ кумулятивне виживання розрізнялося (рис.1) та було вірогідно (р0,05) вищим серед пацієнтів підгруп ЕМ+МТ+, ЕМ+МТ-, ЕМ-МТ+ у порівнянні з пацієнтами підгрупи ЕМ-МТ- та не відрізнялося при порівнянні даних перших трьох груп між собою. Чутливість ймовірного прогнозу летального кінця за цими розрахунками становить 70,21%.

Рис. 3 Криві виживання (за методом Каплана–Мейера) хворих з ХСН залежно від реакції ТР в гострих фармакологічних тестах з еналаприла малеатом та метопрололом та від спрямованості її змін (підвищення чи зниження) у відповідь на лікування цими препаратами.

Отриманий нами факт, що результати терапії ХСН є вищими, коли вони супроводжуються подальшим підвищенням ТР на тлі лікування, сприяв вивченню виживання в підгрупах з різноспрямованими змінами цього показника під впливом терапії у порівнянні з початковими. Як свідчать дані, що базуються на статистичному аналізі даних за методикою Каплана-Мейера, серед пацієнтів зі зниженням ТР ВСР у відповідь на проведену нами терапію ХСН за допомогою ЕМ та МТ виживання є достовірно (р=0,026) нижчим, незалежно від клінічного статусу (рис.1). При цьому чутливість ймовірного прогнозу летального кінця становить 76,63%.

Таким чином, статистично достовірно кращий прогноз виживання протягом 3 років спостереження виявляється серед пацієнтів з початковою високою ТР ВСР, з підвищенням ТР ВСР в ГФТ з еналаприла малеатом та/або з метопрололом та при підвищенні ТР ВСР за підсумками терапії цими препаратами. Тобто, з метою покращення прогнозу відносно трьохрічного виживання пацієнтів з ХСН необхідно проводити лікування, що спрямоване на підвищення загальної потужності ВСР.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розроблені пропозиції щодо удосконалення підходів до діагностики, прогнозування перебігу та підвищення ефективності терапії ХСН еналаприла малеатом та метопрололом у амбулаторних умовах на підставі дослідження вегетативної регуляції методом варіабельності серцевого ритму та встановлення її взаємозв'язків з якістю життя, демографічними, клінічними та гемодинамічними показниками.

1. У пацієнтів з ХСН на етапах терапії еналаприла малеатом та метопрололом виявлено два типи реакції вегетативної регуляції серцевого ритму: підвищення або зниження загальної потужності спектру ВСР. Зазначені реакції спостерігаються вже після одноразового прийому 2,5 мг еналаприла малеату або 6,25 мг метопрололу і зберігаються протягом всього періоду лікування.

2. Більш істотні покращення якості життя, зменшення функціонального класу ХСН та артеріального тиску із достовірним збільшенням загальної потужності ВСР та зниженням співвідношення LF/HF під впливом терапії еналаприла малеатом спостерігаються у жінок, ніж у чоловіків. Приєднання до терапії метопрололу призводить до подальшого покращення означених показників, більш значного у чоловіків, завдяки чому статеві розбіжності якості життя, клініко-гемодинамічних показників та параметрів ВСР після 3 місяців комбінованої терапії зникають.

3. Погіршення вегетативної регуляції серця, що спостерігається з віком, збільшується при наявності ХСН. Лікування еналаприла малеатом призводить до достовірно більш високого клініко-гемодинамічного ефекту із покращенням якості життя та показників ВСР у пацієнтів зрілого на відміну від літнього та старечого віку. Приєднання до терапії метопрололу сприяє достовірному підвищенню якості життя, зменшенню функціонального класу ХСН, зниженню артеріального тиску та ЧСС серед усіх вікових груп пацієнтів. Достовірне зростання загальної потужності ВСР та нормалізація співвідношення LF/HF на цьому етапі терапії спостерігаються в усіх вікових групах, але є найбільш значними серед осіб старечого віку.

4. Серед пацієнтів з ІІІ ФК у порівнянні з ІІ ФК ХСН достовірно гіршою (р=0,032) виявляється якість життя, меншою (р=0,036) загальна потужність ВСР та вищим (р=0,041) співвідношення LF/HF. Найбільша ефективність терапії еналаприла малеатом та метопрололом спостерігається у пацієнтів з підвищенням, ніж із зниженням, загальної потужності ВСР в гострому фармакологічному тесті.

5. У пацієнтів з ХСН у гострих фармакологічних тестах з еналаприла малеатом та метопрололом спостерігаються два типи реакції співвідношення LF/HF: підвищення та зниження. Лікування еналаприла малеатом виявляється більш ефективним (достовірне зменшення функціонального класу ХСН (р=0,036), артеріального тиску (р<0,03) та ЧСС (р=0,048), підвищення якості життя (р=0,031) і загальної потужності ВСР (р=0,029) при підвищенні співвідношення LF/HF. Доповнення терапії метопрололом більш вагомо впливає на функціональний клас ХСН, артеріальний тиск, ЧСС та якість життя у пацієнтів із зниженням співвідношення LF/HF в гострому фармакологічному тесті. Показники ВСР після приєднання метопрололу покращуються незалежно від реакції співвідношення LF/HF.

6. Інформативними предикторами прогнозу якості життя пацієнтів з ХСН на етапі лікування еналаприла малеатом є тривалість її перебігу, початковий рівень LF ВСР, ступінь та напрямок змін LF, HF та діастолічного артеріального тиску у гострому фармакологічному тесті з цим препаратом, а, при наявності артеріальної гіпертензії, – ще й ступінь її важкості. На етапі приєднання до терапії метопрололу найбільш вагомий влив на якість життя мають тривалість перебігу ХСН, початковий рівень домену LF ВСР, ступінь та напрямок змін ЧСС і співвідношення LF/HF в гострому фармакологічному тесті з цим препаратом. Використання побудованих дискримінантних функцій дозволяє прогнозувати напрямок зміни якості життя пацієнтів з ХСН при лікуванні еналаприла малеатом і метопрололом.

Loading...

 
 

Цікаве