WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Характеристика локального імунітету як критерій прогнозу та імунореабілітації хворих після операції на органах черевної порожнини (автореферат) - Реферат

Характеристика локального імунітету як критерій прогнозу та імунореабілітації хворих після операції на органах черевної порожнини (автореферат) - Реферат

До етапу терапії у підгрупах з різною початковою ТР ВСР відсотковий внесок частотних параметрів в її структуру був приблизно однаковим, а співвідношення LF/HF, було більшим в підгрупі 2 (р<0,05). У відповідь на ГФТ з ЕМ в підгрупі 1 мало місце недостовірне зростання ТР ВСР з помітним збільшенням всіх його складових доменів і зменшенням співвідношення LF/HF, а в підгрупах 2 і 3 рівень ТР значно зменшувався. В підгрупі 2 це проходило при зменшенні LF домену, тоді як в підгрупі 3 він мав тенденцію до збільшення. В кінці етапу терапії ЕМ серед пацієнтів помітною стала спадковість реакції ТР ВСР, виявлена в ГФТ. Значення ТР ВСР у підгрупі 1 по завершенню етапу терапії ЕМ практично не змінилось. В його структурі спостерігався перерозподіл у бік збільшення відсоткового внеску VLF і зменшення участі LF і НF. Співвідношення LF/HF залишилося на рівні, відзначеному до початку терапії. В підгрупі 2 спостерігалося достовірне зниження ТР ВСР. Потужність всіх його доменів зменшувалася, як і в ГФТ з ЕМ. При цьому можна відзначити, що співвідношення LF/HF зменшувалося. В підгрупі 3 ТР ВСР порівняно з початковою зменшилася в 2 рази, що проходило за рахунок зниження участі домену LF і, в більшій мірі, домену НF та призвело до збільшення співвідношення LF/HF.

В ГФТ з МТ в підгрупах 1 і 2 помітним було достовірне зростання ТР ВСР за рахунок всіх його складових, тоді як в підгрупі 3 відмічалася тенденція до її збільшення з підвищенням активності домену VLF. При цьому у всіх підгрупах пацієнтів помітним було зниження співвідношення LF/HF. Дані, отримані через 3 місяці спостереження за терапією пацієнтів ЕМ і МТ, довели, що в усіх підгрупах мало місце зростання ТР порівняно з величинами, що були зафіксовані до приєднання МТ до неї (р<0,05). Але, при порівнянні з початковими показниками, можна відзначити, що ТР в підгрупах 1 і 2 зазнала майже двократного збільшення, при цьому потужність її складових доменів в підгрупі 1 також зросла в 2 рази. В підгрупі 2 її зростання відмічалось більшою мірою за рахунок VLF і НF. В підгрупі 3 ТР ВСР, хоча й підросла на 37% у порівнянні із попереднім етапом терапії, але виявилась трохи меншою, ніж початкова за рахунок зниження участі в регуляції доменів VLF і LF. Під впливом МТ співвідношення LF/HF нормалізувалося в усіх підгрупах пацієнтів. Тобто, тісної кореляції між покращенням клініко-гемодинимічних показників, параметрів ВСР та початковою ТР виявлено не було.

Подальші отримані нами результати показали більший ступінь зниження ТР ВСР, а, отже, і сильніше порушення стану ВР, спостерігається серед пацієнтів з більш високим ФК ХСН (r=0,705). Незалежно від ФК ХСН серед пацієнтів мали місце різноспрямовані реакції ТР ВСР у відповідь на ГФТ з ЕМ та МТ. На етапах терапії пацієнтів з ХСН було помічено, що її клініко-гемодинамічну ефективність на тлі терапії ЕМ та МТ можна передбачити, виходячи з показників, отриманих у ГФТ з ними і цей зв'язок є більш тісним, ніж з початковим станом ТР ВСР та ФК ХСН. При цьому, моделюючий вплив МТ на стан ВР за даними аналізу показників ВСР виявився вищим, ніж у ЕМ.

До початку терапії пацієнти підгруп з різноспрямованими реакціями ТР ВСР на ГФТ з ЕМ не відрізнялися за середнім ФК ХСН, (у підгрупі ЕМ+ він становив 2,58, а у ЕМ- - 2,44), та мали практично однакову TP ВСР. Серед відмінностей у структурі ТР відмічалось, що в підгрупі ЕМ+ на VLF доводилося 54% TP і в підгрупі ЕМ- - 71%. Співвідношення LF/HF в обох групах були однаковими. В підгрупі ЕМ+ з двократним зростанням ТР під впливом терапії ЕМ відбулося пропорційне збільшення потужностей всіх його складових доменів, а співвідношення LF/HF, не зазнало змін. В підгрупі ЕМ- півтора кратне падіння ТР відбувалося в більшості за рахунок VLF і HF, а LF домен майже не змінювався, внаслідок чого співвідношення LF/HF збільшилося. За підсумками терапії ЕМ в підгрупі ЕМ+ порівняно з підгрупою ЕМ- достовірно покращився ФК ХСН. Гемодинамічні показники покращилися, причому в підгрупі ЕМ+ зниження САТ було достовірно більшим.

Під впливом терапії комбінацією ЕМ і МТ у пацієнтів підгруп МТ+ та МТ- більш достовірно виражений клінічний ефект, що супроводжувався більш істотним достовірним зниженням ФК ХСН та підвищенням ЯЖ, виявився у підгрупі пацієнтів з позитивною реакцією ТР в ГФТ. В підгрупі МТ+ показник ТР подвоївся, що супроводжувалося зниженням VLF та підвищенням HF. Співвідношення LF/HF в підгрупі МТ- тільки знижувалося, тоді як в підгрупі МТ+ воно нормалізувалося. Різний за ступенем вплив МТ на показники ВСР при ХСН в групах пацієнтів з позитивною і негативною реакцією ТР ВСР вимагає, щоб результати ГФТ враховувалися у виборі найбільш відповідного для пацієнта БАБ. Порівняння змін в клінічних даних, показниках гемодинаміки і ВСР під впливом терапії ЕМ та МТ на обох етапах показало, що вони за всіма характеристиками істотно покращилися в підгрупах пацієнтів з підвищенням потужності ТР ВСР у ГФТ. При чому кореляція між клінічною ефективністю лікування, оціненою за динамікою покращення ФК ХСН, та спрямованістю зміни ТР ВСР у ГФТ була на обох етапах досить високою (r=0,771 та r=0,793).

Наступним етапом нашого дослідження була спроба виявити закономірності між змінами показників клініки, гемодинаміки, ЯЖ і ВСР залежно від реакції співвідношення LF/HF ВСР в ГФТ з ЕМ та МТ. До початку терапії пацієнтів підгрупи ЕМ+ (ті пацієнти, в яких на ГФТ з ЕМ співвідношення LF/HF збільшувалося) відрізняли недостовірно більш висока ТР ВСР і більш низьке співвідношення LF/HF. Структура складових доменів ТР в підгрупах істотно не відрізнялася. ГФТ з ЕМ в підгрупі пацієнтів ЕМ+ призвів до збільшення ТР ВСР, при цьому величина потужності домену LF не змінилася, а доменів VLF і НF - достовірно зменшилися. В підгрупі ЕМ - в ГФТ недостовірно зменшилася ТР, що відбувалося на тлі незначного підвищення НF. Дані, отримані на етапі терапії ЕМ, показали, що в підгрупі ЕМ+, як і в результаті ГФТ, відбулося достовірне зростання ТР із зниженням потужності спектрального домену VLF. При цьому домени LF та НF змінювалися таким чином, що співвідношення LF/HF мало невелику тенденцію до зниження у порівнянні з початковими даними. Зростання ТР супроводжувалося нормалізацією співвідношення LF/HF. В підгрупі ЕМ- ТР залишалася на рівні, що спостерігався до початку терапії, але деяке падіння LF і зростання HF зумовили нормалізацію співвідношення LF/HF. До початку терапії ЕМ за виразністю клінічних проявів і сукупністю гемодинамічних показників пацієнти двох підгруп істотно не відрізнялися. На тлі терапії ЕМ відбулося зниження ФК ХСН в обох підгрупах, більш помітне в підгрупі ЕМ+. Гемодинамічні показники змінилися в обох підгрупах однаковою мірою.

До приєднання до терапії МТ достовірних розбіжностей між показниками ВСР виявлено не було: абсолютні показники ВСР і відсоткове співвідношення його складових в порівнюваних групах практично не відрізнялися. ГФТ з МТ призвів до достовірного підвищення ТР у підгрупі МТ- за рахунок усіх складових, але, в більшій мірі, потужності домену HF, та незначного зменшення TP серед пацієнтів підгрупи МТ+, що супроводжувалося підвищенням домену LF. Під впливом терапії комбінацією ЕМ і МТ у пацієнтів обох груп відбулося збільшення ТР, більш значне та достовірне (р=0,032) в групі МТ-, що відбувалося на тлі зниження VLF і збільшення LF та HF. Співвідношення LF/HF в групі МТ- в значній мірі (р=0,029) зменшилося та прийняло нормальні для цієї вікової категорії осіб значення, тоді як в групі МТ+ воно знизилося незначною мірою (р=0,056). До приєднання до терапії МТ за виразністю клінічних проявів і сукупністю гемодинамічних показників пацієнти двох підгруп істотно не відрізнялися, але, на тлі терапії з МТ відбулось зниження ФК ХСН в обох підгрупах, більш істотне в підгрупі МТ-. Серед даних, що свідчать про покращення гемодинамічних показників, лише ФВ ЛШ в підгрупі МТ – достовірно (р=0,043) зростала, тоді як в підгрупі МТ+ не змінювалась (р=0,058).

Loading...

 
 

Цікаве