WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Характеристика локального імунітету як критерій прогнозу та імунореабілітації хворих після операції на органах черевної порожнини (автореферат) - Реферат

Характеристика локального імунітету як критерій прогнозу та імунореабілітації хворих після операції на органах черевної порожнини (автореферат) - Реферат

Для виявлення гендерних особливостей залежності результатів терапії ХСН за допомогою ЕМ і МТ від ГФТ з ними пацієнти були розділені на 2 групи пацієнтів – 53 чоловічої та 59 жіночого статі. Для виявлення вікової залежності ефективності терапії ХСН з урахуванням стану ВР усі пацієнти були розділені на три групи. До групи 1 увійшло 32 особи другої половини зрілого віку – від 36 до 60 років, в групу 2 – 49 осіб літнього віку: від 61 до 74 років і в групу 3 – 31 особа старечого віку, тобто пацієнти від 75 років і старіші.

Для вивчення ефективності терапії ХСН з використанням ЕМ і МТ залежно від початкової величини ТР ВСР пацієнти були розділені на підгрупи: підгрупа 1 – з ТР меншою, ніж 450 мсек2, до якої увійшло 42 пацієнти, (37,4% від загальної кількості групи спостереження), підгрупа 2 - з ТР від 450 до 750 мсек2 включно, до якої увійшло 37 пацієнтів, (33,2%), підгрупа 3 – з ТР більшою за 750 мсек2, до якої увійшло 33 пацієнти (29,4%).

За результатами реакції ТР ВСР, одержаними в ГФТ з ЕМ, пацієнти були розподілені на дві порівняні за статтю, ФК ХСН і ступенем важкості АГ підгрупи: група ЕМ+ з позитивною реакцією на ГФТ, що виявлялася збільшенням загальної потужності ТР ВСР і складалася з 53 пацієнтів, і підгрупа ЕМ-, що нараховувала 59 пацієнтів, які мали негативну реакцію, тобто відсутність зміни або зменшення ТР ВСР на ГФТ з ЕМ. Після проведення ГФТ з МТ за таким же принципом було сформовано підгрупи МТ+ (60 пацієнтів) та МТ- (52 пацієнти).

Для виявлення впливу реакції співвідношення LF/HF в ГФТ з ЕМ і МТ на ефективність терапії ХСН цими препаратами після проведення тестів пацієнтів розподіляли на підгрупи з підвищенням (ЕМ+) і зниженням (ЕМ-) співвідношення LF/HF. До підгрупи ЕМ+ увійшло 49 пацієнтів і до підгрупа ЕМ- - 63 пацієнти. За результатами ГФТ з МТ до підгруп МТ+ та МТ-, увійшло 50 та 62 пацієнта відповідно.

Для встановлення взаємозв'язків параметрів клініки, гемодинаміки і ВСР з позитивним і негативним впливом на зміну ЯЖ пацієнтів з ХСН на тлі її терапії ЕМ і МТ проводилися дискримінантний і дисперсійний аналізи за сукупністю клінічних і функціональних показників та параметрів ВСР. Пацієнти були розділені на підгрупи: 1а – 67 пацієнтів з поліпшенням та 1б – 45 пацієнтів з погіршенням ЯЖ на тлі терапії ЕМ; та підгрупи 2а і 2б -пацієнти з поліпшенням (кількістю 69 осіб) та погіршенням (кількістю 43 особи) ЯЖ на тлі терапії з приєднанням МТ. Дисперсійний аналіз включав визначення критерію Фішера (F) за кожною з клінічних і функціональних ознак і на його основі виділення з них статистично значущих. Дискримінантний аналіз включав обчислення діапазону значень дискримінантної функції та визначення коефіцієнтів регресії для кожного статистично значущого показника, що входив до дискримінації. На основі одержаних даних були побудовані дискримінантні функції для можливості прогнозу ефективного впливу терапії пацієнтів ЕМ і МТ на їх ЯЖ.

Для описання вибіркового нормального розподілу кількісних ознак використовували середнє значення ознаки та помилку середнього, медіану та інтерквартильний розмах. Для статистичної оцінки результатів використовувалися параметричні і непараметричні критерії. Вірогідність відмінностей між групами та підгрупами у параметричній статистиці визначалася за допомогою критерію Стьюдента і непараметричної - Т-критерія Вілкоксона. Для дослідження кумулятивного виживання використовували метод Каплана–Мейера. Для виявлення взаємозалежностей між показниками визначали коефіцієнт кореляції.

Результати дослідження. У групі контролю за всіма показниками не було знайдено істотних різниць між особами чоловічої і жіночій статі. При наявності ХСН такі з показників, як САТ, ЧСС достовірно відрізнялися від контрольних, причому за своїми абсолютними значеннями були більшими серед пацієнтів жіночої статі у порівнянні з чоловіками, що обумовлено більшими частотою наявності АГ серед підгрупи жінок проти підгрупи чоловіків (72% проти 65%). Крім того, у жінок групи спостереження ТЗС ЛШ була вищою за такий показник у групі контролю (р=0,048).

На тлі терапії в різних за статтю пацієнтів групи спостереження відбувалося помітне зниження АТ (р<0,05 на обох етапах терапії) і ЧСС (р<0,05 на етапі терапії з приєднанням МТ). При цьому під впливом ЕМ гемодинамічні показники значно в більшому ступені покращилися серед пацієнтів жіночої статі (зниження САТ на 12,6% (р=0,038), ДАТ на 7,1% (р=0,042) та ЧСС на 4,1% проти 6,6%, 2,1% та 2,2% у чоловіків відповідно). Етап лікування з приєднанням МТ призвів до достовірного (р<0,05) в обох групах по усіх показниках, але більш значного (р<0,05 при порівнянні ступені зниження показників поміж групами) позитивного гемодинамічного ефекту у чоловіків, в яких спостерігалося зниження САТ на 16,1%, ДАТ на 15,0% та ЧСС на 18,6% проти 11,1%, 9,0% та 13,2% у жінок відповідно. В цілому комбінована терапія ЕМ та МТ підвищувала ФВ ЛШ та знижувала його ТЗС ЛШ серед обох підгруп. Незважаючи на відсутність різниць між показниками ФВ ЛШ між підгрупами наприкінці спостереження, приріст, хоча й знаходився у рамках відхилення від середнього, виявився більшим (р=0,046) у підгрупі пацієнтів чоловічої статі проти жінок (4,9% та 3,9%).

Усі з показників ВСР, окрім співвідношення LF/HF, незалежно від статі вірогідно були більш високими в групі контролю (р<0,05). Статеві різниці в них в осіб контрольної групи складалися в більш високому внеску HF та VLF у ТР у жінок і в більш високому (р=0,032) рівні співвідношення LF/HF у чоловіків. До початку терапії в підгрупах пацієнтів із ХСН ТР та її структурні домени достовірно не розрізнялися. У структурі ТР більша її частка (приблизно 66%), незалежно від статі, приходилась на частотні компоненти VLF, а співвідношення LF/HF було підвищеним, причому у чоловіків це було виражене у достовірно (р=0,038) більшому ступені.

На тлі терапії ЕМ у підгрупі жінок відбулося достовірне (р=0,022) збільшення ТР до середнього показника 849 мсек2 шляхом посилення впливу всіх доменів в однаковій мірі з одночасним наближенням співвідношення LF/HF до контрольного. У підгрупі чоловіків відмічалася незначна (р=0,058) тенденція до зниження ТР до 527 мсек2 за рахунок доменів VLF та НF з одночасним відносним ростом домену LF, а співвідношення LF/HF у них мало тенденцію до зниження (р>0,05).

Результати, отримані на тлі комбінованої терапії ЕМ і МТ, показали, що в підгрупі жінок на ряду з підвищенням загального рівня ТР на 58% від початку терапії (р=0,028) та на 17% з приєднанням МТ (р=0,04) значним чином підвищився показник НF (р=0,046), який на цьому етапі став займати 16% у структурі ТР, тоді як на попередніх не перевищував 9%, що призвело до значного зменшення (р=0,039) співвідношення LF/HF. У чоловіків спостерігалося більш істотне підвищення (р=0,022) ТР у порівнянні з попередніми даними (на 69%) , яке досягло на цьому етапі того ж рівня, що серед жінок на тлі терапії ЕМ. Ці зміни відбувалися, у своїй більшості, за рахунок потужностей доменів VLF та НF, а потужність LF залишалася на попередньому рівні. Завдяки цьому, величина співвідношення LF/HF зменшилася (р<0,05) в обох групах пацієнтів в однаковій мірі.

На основі порівняння показників ВСР груп контролю та спостереження показано, що у пацієнтів з ХСН з віком розлади у ВР виявляються більш значущими, ніж у осіб з тією ж самою патологією, але без ознак ХСН. Що стосується вікових відмінностей в початкових значеннях даних показників між пацієнтами з ХСН, від підгрупи пацієнтів зрілого віку до підгрупи старечого знижувалась ТР (r=0,711) і зростало співвідношення LF/HF (r=0,649). З віком підвищувався парціальний внесок домену VLF в структурі ТР (r=0,789). Так, в підгрупі зрілого віку він складав 47 %, серед літніх пацієнтів – 58%, а у старечому віці – 81%. На етапі терапії ЕМ тільки в підгрупі пацієнтів зрілого віку відбувалося достовірне (р=0,039) зростання ТР. В підгрупах пацієнтів зрілого та літнього віку відмічалось зниження співвідношення LF/НF, тоді як в підгрупі пацієнтів старечого віку воно збільшилося у 1,3 рази (р=0,043). При цьому ступінь виразності гемодинамічного покращення стану пацієнтів був більш вираженим в наймолодшій підгрупі, що супроводжувалося зниженням САТ на 8,1%, ДАТ на 4,3% та ЧСС на 7,7%. На тлі лікування ЕМ та МТ серед пацієнтів усіх підгруп спостерігалося збільшення ТР ВСР, але, якщо серед зрілої вікової категорії збільшення відбулося лише на 12%, то серед літніх пацієнтів це збільшення відбулося на 66%, а серед старечих - на 81%. При цьому, незалежно від вікової категорії пацієнтів, пропорційно зросли потужності всіх доменів ТР і знизилося співвідношення LF/HF. Гемодинамічний ефект від приєднання МТ найвиразнішим виявився серед старечої підгрупи пацієнтів, тоді як за загальними підсумками терапії ФВ ЛШ достовірно (р=0,032) підвищилася тільки серед пацієнтів зрілого віку.

Loading...

 
 

Цікаве