WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Патогенетичні основи та принципи ведення хворих на хронічний червоний вовчак з використанням метаболічної терапії (автореферат) - Реферат

Патогенетичні основи та принципи ведення хворих на хронічний червоний вовчак з використанням метаболічної терапії (автореферат) - Реферат

Таблиця 3

Ефективність ерадикаційної терапії у дітей залежно від схем лікування

Підгрупи

Схеми препаратів

Ефективність, %

1

Де-нол+Флемоксин+Кларитроміцин

86,7

2

Де-нол+Флемоксин+Фуразолідон

80

3

Нексіум+Флемоксин+ Кларитроміцин

86,7

4

Де-нол+ Флемоксин+Кларитроміцин+ Нексіум

93,3

Після ерадикаційної терапії всі діти протягом 3 тижнів отримували комплекс відновної терапії, який мав на меті нормалізувати моторику ВВТС, зменшити дисбіоз кишок і поліпшити вітамінне забезпечення дитини. З цією метою призначався прокінетик мотиліум (по 0,25 мг/кг тричі на добу), пробіотик лактовіт-форте (по 1 капс. 2 рази на добу) в комбінації з пребіотиком хілак-форте (по 20-30 кр. 3 рази на добу) та вітамінно-мінеральний комплекс „мультитабс"(по 1 табл. 1 раз на добу).

За даними катамнестичних спостережень, через 6 міс після закінчення ерадикаційної терапії від'ємні результати на наявність H. pylori були отримані в усіх дітей з успішною ерадикацією, хоча відновлення клінічної симптоматики у вигляді помірних розладів моторики ВВТС (печія, відрижка повітрям, зниження апетиту, раннє насичення їжею) ми спостерігали у 6-10% дітей. Через 12 міс відсоток дітей з розладами моторики суттєво не змінився, проте в кожній з підгруп ми виявили дітей з позитивною реакцією на антиген H. pylori у випорожненнях. У 1-й підгрупі – у 2 дітей (7,7% від успішної ерадикації), у 2-й – 3 (12,5%) дітей, у 3-й – 2 (7,7%) дітей, у 4-й – 1 (3,6%) дитина. Враховуючи час появи антигенів у калі, можна припустити повторне інфікування дітей. Усі ці діти були з сімей, члени яких відмовились від проведення обстеження і санаційного лікування, незважаючи на наявність у них скарг, характерних для хронічних захворювань ВВТС.

Таким чином, проведені дослідження довели доцільність використання селективного скринінгу школярів для формування групи ризику розвитку хронічної гастродуоденальної патології, з подальшим клініко-інструментальним обстеженням із застосуванням неінвазивних методів діагностики гелікобактеріозу, диференційованого підходу до використання схем ерадикаційної терапії, залежно від клініко-морфологічних особливостей і тривалості хвороби.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі сучасної педіатрії, що полягає в підвищенні ефективності діагностики та лікування дітей з хронічною гастродуоденальною патологією, асоційованою з H. pylori, на підставі раннього виявлення дітей із захворюваннями ВВТС методом скринінг-анкетування, застосування сучасних методів неінвазивної діагностики H. pylori і ефективних схем ерадикаційної терапії.

  1. Анкетування школярів з формуванням комп'ютерної бази даних дозволяє провести масовий селективний скринінг для відбору дітей з факторами ризику розвитку гастродуоденальних захворювань, функціональними і хронічними захворюваннями ВВТС для їх подальшого спостереження, діагностики і лікування верифікованої патології.

  2. У сім'ях дітей з хронічними захворюваннями ВВТС, асоційованими з H. pylori, істотно частіше (81,7%) зустрічаються захворювання гастродуоденальної зони в інших її членів, які проживають разом із хворими дітьми, порівняно зі сім'ями дітей (30%), в яких хронічні захворювання ВВТС не були асоційовані з H. pylori. За даними ІФА обстеження сімей дітей з гелікобактеріозом, H. pylori в інших їх членів був виявлений у 78,3% випадків, що свідчить про наявність „сімейного вогнища інфекції". На це вказує і достовірний (р<0,05) кореляційний зв'язок гелікобактеріозу дітей з частотою захворювань ВВТС у членів сім'ї (r = + 0,42).

  3. Для дітей з гелікобактеріозом характерними є більша інтенсивність больового, диспепсичного й астеновегетативного синдромів, наявність ерозивних і виразкових дефектів СО шлунка і дванадцятипалої кишки, більший ступінь активності запального процесу, масивна клітинна інфільтрація СО, метаплазія покрівно-ямкового епітелію. Вираженість ендоскопічних і морфологічних змін корелює зі ступенем обсіменіння слизової оболонки H. pylori. Клінічна симптоматика захворювань ВВТС у дітей, візуальні дані ендоскопічного дослідження не дозволяють з абсолютною достовірністю визначити етіологічний чинник захворювання.

  4. Для первинної і скринінгової діагностики гелікобактерної етіології захворювань ВВТС у дітей слід застосовувати неінвазивні імуноферментні методи досліджень, чутливість яких становить для ІФА (сироватка крові) 93,3%, для експрес-методу (капілярна кров з пальця) – 91,7%, що наближається до показників чутливості "золотого стандарту" морфологічного дослідження (96%).

  5. Найбільш ефективною схемою ерадикації H. pylori є квадротерапія (ДФКН), використання якої у 93,3% випадків сприяло повному знищенню збудника. Ефективність потрійної терапії на основі препарату субколоїдного бісмуту цитрату і двох антибіотиків, а також інгібіторів протонної помпи і двох антибіотиків становить 86,7%, що є прийнятним для проведення ерадикації. Ефективність потрійної терапії зі включенням фуразолідону становить 80% і є недостатньою для її практичного застосування.

  6. У разі первинної ерадикації у дітей з хронічними захворюваннями ВВТС, асоційованими з H. pylori, найбільш доцільно використовувати потрійну терапію на основі препаратів бісмуту і двох антибіотиків, яка є оптимальною за співвідношенням ефективності/кількості побічних явищ, а також ціни. Застосування потрійних схем на основі ІПП слід проводити у разі первинної ерадикації у дітей з ерозивним гастродуоденітом або виразкою шлунка, дванадцятипалої кишки. У випадках тривалого перебігу захворювання, повторної ерадикації збудника слід використовувати квадротерапію.

  7. Обов'язковою умовою лікування хворої дитини є одночасне обстеження всіх членів сім'ї, які проживають з дитиною, та їх лікування у разі підтвердження носійства H. pylori. У сім'ях, які не пройшли відповідної санації, існує значний ризик реінфікування дитини H. pylori.

  8. Застосування комплексу адекватних медико-організаційних заходів, спрямованих на вивчення основних факторів ризику розвитку гастродуоденальних захворювань, своєчасне формування груп подальшого спостереження, обстеження із застосуванням сучасних методів інвазивної та неінвазивної діагностики є адекватною мірою профілактики органічної патології шлунка та дванадцятипалої кишки у дітей.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  1. Для своєчасного визначення функціональних порушень і хронічних захворювань ВВТС у школярів рекомендується використовувати масове скринінг-анкетування, яке дозволяє сформувати групи високого ризику формування гастродуоденальної патології для їх подальшого обстеження і лікування. Підчас анкетування школярів необхідно визначити наявність скарг і типових симптомів хвороб шлунка та дванадцятипалої кишки, умови проживання і характер харчування дітей, наявність хронічних захворювань ВВТС у членів сім'ї, які проживають разом з дитиною.

  2. За наявності у дітей типових скарг, характерних для захворювання ВВТС (порушення апетиту, абдомінальний біль, який пов'язаний чи не пов'язаний з прийманням їжі, симптомів дискоординації гастродуоденальної зони (нудота, печія, відрижка повітрям, кислим, їжею), рекомендується проводити експрес-аналіз визначення антитіл до H. pylori в капілярній крові з пальця. У разі наявності позитивної реакції на H. pylori дитині доцільно проводити ерадикаційну терапію без застосування ендоскопічних методів діагностики. У разі вираженої клінічної симптоматики, тривалого рецидивуючого перебігу захворювання, утримання клінічних симптомів після проведеного лікування слід проводити ЕГДФС з прицільною біопсією СО антрального і фундального відділів шлунка і морфологічним дослідження біоптатів СО.

  3. Для первинної ерадикації збудника у дитини з гелікобактеріозом рекомендується застосування потрійної терапії з використанням де-нолу (8 мг/кг/добу за 2 прийоми), флемоксину-солютабу (50 мг/кг/добу за 2 прийоми) і кларитроміцину (15 мг/кг/добу за 2 прийоми). За наявності у дитини документованих ерозій або виразкових дефектів СО шлунка чи дванадцятипалої кишки, високої продукції кислоти слід застосовувати потрійну терапія з включенням ІПП, а саме: нексіум (0,5 мг/кг/добу, ввечері), флемоксин-солютаб (50 мг/кг/добу за 2 прийоми) і кларитроміцин (15 мг/кг/добу за 2 прийоми) або квадротерапію, з додаванням до цієї схеми де-нолу (8 мг/кг/добу за 2 прийоми). Якщо в анамнезі хворої дитини були курси ерадикаційної терапії, попередня невдала ерадикація збудника, рекомендується відразу використовувати зазначену вище квадротерапію. Курс ерадикаційної терапії має тривати 7 днів.

  4. Контроль ерадикаційної терапії слід здійснювати за допомогою визначення антигенів H. pylori у випорожненнях дитини через 6 тижнів після закінчення ерадикаційної терапії.

  5. Після закінчення ерадикації H. pylori необхідно проводити відновну терапію з використанням прокінетиків (мотиліум), пре- і пробіотиків (хілак-форте+лактовіт-форте), вітамінно-мінерального комплексу (мультитабс) протягом 3 тижнів у вікових дозах.

  6. За наявності гелікобактеріозу у дитини слід проводити обстеження членів її сім'ї на наявність H. pylori неінвазивними методами діагностики. У разі підтвердження інфікування H. pylori у членів сім'ї доцільно провести їм санаційну ерадикацію збудника з метою ліквідації "сімейного джерела" інфікування і зменшення ризику його реінфікування дитини.

Loading...

 
 

Цікаве