WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Патогенетичні основи та принципи ведення хворих на хронічний червоний вовчак з використанням метаболічної терапії (автореферат) - Реферат

Патогенетичні основи та принципи ведення хворих на хронічний червоний вовчак з використанням метаболічної терапії (автореферат) - Реферат

Основним методом діагностики H. pylori вважається морфологічний, який визначений як "золотий стандарт" ідентифікації цього збудника (Л.І. Аруін, 1998). За нашими дослідженнями, наявність H. pylori була визначена в біопсійному матеріалі антрального відділу СОШ у 103 (85,8%) дітей, фундального відділу СОШ – у 61 (50,8%) дитини, що відповідає даним літератури (Л.І. Аруїн, 1998; В.А. Ісаков, 2003). Від'ємні результати за сукупними даними біопсії фундального й антрального відділів СОШ ми отримали лише у 5 (4,17%) дітей основної групи, що свідчить, за даними нашої вибірки, про високу чутливість (~ 96%) цього методу. Крім того, морфологічний метод дослідження дозволяв визначити ступінь обсіменіння H. pylori слизової оболонки, отримати надзвичайно важливу інформацію щодо основних характеристик запального процесу, особливостей інфільтрації СОШ різноманітними клітинами, визначити наявність або відсутність атрофії, метаплазії тощо. Слід зауважити, що у 17 (14,2%) дітей основної групи H. pylori визначили тільки в біоптатах фундального відділу СОШ, що підтверджує необхідність обов'язкового проведення біопсії не тільки в антральному, а й у фундальному відділі шлунка.

Під час цитологічного дослідження мазків-відбитків біоптатів СОШ, які ми брали з ділянок максимальної гіперемії та набряку, позитивна діагностика H. pylori цим методом була відмічена лише у 67 (55,8%) дітей основної групи. Дещо більшою виявилась чутливість уреазного тесту –70,8%. Бактеріологічний метод був застосований у 10 дітей основної групи. Ідентифікувати H. pylori цим методом ми змогли у 6 (60%) дітей.

Метод імуноферментного аналізу RIDASCREEN Helicobacter, за допомогою якого ми визначали наявність антитіл (IgG) проти H. pylori в сироватці венозної крові дитини, показав позитивний результат у 112 (93,3%) дітей з гелікобактеріозом. Експрес-метод одноетапного стрип-тесту для виявлення антитіл до H. pylori в капілярній крові з пальця показав позитивний результат у 110 (91,7%) дітей. Висока інформативність останнього обґрунтовує доцільність його використання у практиці дитячого гастроентеролога, педіатра і сімейного лікаря, а простота і швидкість отримання результату роблять його надзвичайно зручним і корисним.

Для визначення порівняльної ефективності основних схем ерадикаційної терапії 120 дітей із запальними захворюваннями ВВТС, асоційованими з H. pylori, залежно від характеру ерадикаційної терапії були розділені на 4 підгрупи по 30 дітей у кожній. 1 підгрупа – це діти, які отримували де-нол (колоїдний субцитрат бісмуту) + флемоксин-солютаб + кларитроміцин (ДФК). 2 підгрупа – діти, які отримували де-нол + флемоксин-солютаб + фуразолідон (ДФФу). 3 підгрупа – діти, які отримували нексіум + флемоксин-солютаб + кларитромицин (НФК). 4 підгрупа – діти, які отримували де-нол + флемоксин-солютаб + кларитромицин + нексіум (ДФКН) (табл. 1). Під час проведення досліджень ми дотримувалися "сімейного підходу" до діагностики і лікування гелікобактерасоційованих захворювань у дітей. Для цього ми проводили діагностику інфікування H. pylori членів сім'ї хворої дитини (які проживали разом з нею) з використанням неінвазивних імуноферментних методів дослідження H. pylori. За наявності позитивного результату (78,3% сімей), який підтверджував носійство H. pylori, та відповідної клінічної симптоматики, ми консультували їх у спеціалістів кафедри терапії факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького (зав. каф. – проф. В.І.Вдовіченко). За згодою пацієнтів їм проводили додаткові обстеження і ерадикацію збудника. Це дозволяло санувати мікробне оточення дитини і запобігти можливому реінфікуванню дітей після успішно проведеної ерадикації H. pylori.

Сформувавши таким чином групи дітей, ми отримали можливість, по-перше, оцінити ефективність традиційних схем потрійної терапії на основі препаратів бісмуту й інгібіторів протонної помпи, які вважаються альтернативними схемами ерадикації H. pylori, а по-друге –визначити ефективність класичної квадротерапії, яка ще не має широкого поширення в педіатричній гастроентерології. Курс ерадикації тривав 7 днів, дози препаратів були такими: де-нол – 8 мг/кг/добу за 2 прийоми; флемоксин-солютаб – 50 мг/кг/добу за 2 прийоми; кларитроміцин (фромілід) – 15 мг/кг/добу за 2 прийоми; фуразолідон – 8 мг/кг/добу за 3 прийоми; нексіум – 0,5 мг/кг/добу ввечері.

Для визначення ефективності наведених схем ерадикаційної терапії був проведений порівняльний аналіз клініко-параклінічних показників до та після лікування, який виявив ряд суттєвих розбіжностей. У дітей 1-ої підгрупи (ДФК) зменшення больового синдрому спостерігалось у середньому на 5,640,23 день і зникнення його відбувалося в середньому на 7,800,31 день від початку лікування. У дітей 2-ої підгрупи (ДФФу) зменшення і зникнення больового синдрому відбувалося в подібні терміни. У 3-ій підгрупі дітей, які отримували потрійну ерадикаційну терапію на основі нексіуму (НФК), абдомінальний біль зменшувався на 2,720,28 день і зникав на 4,230,11 день, що було достовірно кращим порівняно з попередніми підгрупами. У підгрупі дітей, які отримували квадротерапію (ДФКН), динаміка диспепсичного та больового синдромів була подібною до показників 3-ої підгрупи, проте зникнення больового синдрому спостерігалося достовірно швидше, ніж у попередніх підгрупах.

Loading...

 
 

Цікаве