WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Патогенетичні основи та принципи ведення хворих на хронічний червоний вовчак з використанням метаболічної терапії (автореферат) - Реферат

Патогенетичні основи та принципи ведення хворих на хронічний червоний вовчак з використанням метаболічної терапії (автореферат) - Реферат

Діагностика H. рylori проводилась інвазивними і неінвазивними методами з використанням ендоскопічних критеріїв, цитологічного методу в мазках-відбитках за методикою Л.І. Аруіна (1998), уреазного методу за допомогою наборів реактивів „Де-нол тест" фірми Яманучі, гістологічного методу з фарбуванням біопсійних зразків за Грамом або Романовським-Гімзи, бактеріологічного методу з використанням спеціальних транспортних середовищ і проведенням досліджень на кафедрі мікробіології Львівського національного медичного університету (зав. каф. проф. В.В. Данілейченко), методу експрес-діагностики антитіл до H. рylori в капілярній крові пальця з використанням наборів QuikStrip OneStep H. pylori Test фірми HumaN GmbH (Німеччина), методу імуноферментного аналізу (ІФА) антитіл до H. рylori в сироватці крові RIDASCREEN Helicobacter фірми R-Biopharm GmbH (Німеччина).

Контроль ерадикаційної терапії проводили через 1,5–6–12 міс після закінчення лікування за допомогою визначення антигенів H. рylori у випорожненнях дитини методом ІФА з використанням набору „FemtoLab H. Pylori Cnx" фірми Connex GmbH (Німеччина).

За згодою батьків, проводилось одночасне обстеження на наявність інфекції H. рylori членів родини, які проживають з хворою дитиною, за допомогою імуноферментних методів.

Обробку даних проводили різними математичними методами, вибір яких визначався в кожному конкретному випадку: описової, варіаційної статистики, кореляційного, факторного, регресійного аналізу (Л.С. Камінський, 1964). Статистична обробка результатів дослідження здійснювалась на комп'ютері ІВМ РС з використанням програм Microsoft Excel та прикладного пакету програм „ Statistica 5,0 for Windows" (Stat Soft Inc. 1995).

Результати власних досліджень та їх обговорення. Під час аналізу найбільш типових скарг дітей ми визначили, що за даними анкетування 71,0% школярів скаржаться на болі в животі (60,7% - рідко, 9,4% - часто, 0,9% - постійно). Незначне збільшення поширеності цих скарг було у дітей 3-5 класів. 12,5% усіх школярів скаржаться на печію (11% – рідко, 1,3% – часто, 0,2% – постійно), яка у 2,7% дітей має нічний характер і порушує сон. Поширеність цих скарг достовірно збільшується з віком школярів. У середньому у 13,3% дітей періодично виникає відчуття, що їжа проковтується важко, майже 2/3 (67,9%) школярів мають звичку запивати їжу водою, компотом, соком, а 16,9% школярів роблять це постійно.

Майже половина (40,1%) школярів скаржаться на порушення апетиту, 48,7% неохоче їдять зранку. Кількість дітей з порушеним апетитом удвічі зменшується у старших класах (р<0,001). У значної кількості школярів відмічені інші розлади моторики ВВТС. У 52% школярів періодично відмічається відрижка повітрям (рідко – 45,0%, часто – 6%, постійно – 1%), у 7,8% – їжею, у 4,1% – скарги на гіркий і у 3% – на кислий присмак у роті. 46,5% школярів скаржаться на періодичну нудоту (42,4% - рідко, 3,9% - часто, 0,2% - постійно), з достовірним зростанням її частоти у дітей 3-6 класів, 25,7% школярів – на блювання (25,1% - рідко, 0,5% - часто, 0,1% - постійно) з помірним зменшенням поширеності у школярів старших класів. У 26,2% школярів спостерігаються закрепи (рідко – 22,4%, часто – 3,0%, постійно – 0,8%), у 21,8% – нестійкі випорожнення (рідко – 21% дітей, часто – 0,7%, постійно – 0,1% дітей). Доволі часто у школярів зустрічаються скарги, характерні для астено-вегетативного синдрому: біль голови (69%), підвищена втомлюваність (45,8%), пітливість під час хвилювання (31,9%), запаморочення (23,1%).

Щодо особливостей харчування, то, на думку самих дітей і їх батьків, 13,3% дітей харчуються нерегулярно. Нами відмічено підвищення частоти нерегулярного харчування з 8,9% у школярів перших класів до 18,5% у школярів випускних класів (р<0,001). Незадовільним за якісним складом своє харчування вважало 17,7% дітей. 13,9% дітей нічого не їдять у школі. Цей показник має достовірну тенденцію до збільшення серед дітей старших класів: 7% – в перших класах, 10,9% – серед дітей 4-х класів, 18,6% – 8-х класів, 30,9% – випускних класів. 25,5% дітей перших класів користуються шкільними обідами, а дітей випускних класів – тільки 3,9%. Найбільш популярною стравою серед 70,1% школярів виявилися бутерброди, які приносили до школи з дому. В середньому 45,6% школярів їдять безпосередньо перед сном. Такий тип харчування не може задовольняти функціональні потреби дитячого організму і є вагомим фактором ризику розвитку захворювань гастродуоденальної зони. Нами визначено, що, незважаючи на навчання дітей у школі, кількість школярів, які не миють руки перед їдою, збільшується з 5,9% у перших класах до 9,0% у старших. Певною мірою це може свідчити про недостатню ефективність санітарної освіти у школі і наявність дієвого резерву зменшення ризику інфікування дітей H. pylori.

За даними анкетування, в середньому 13% школярів живуть у неповних сім'ях (з істотним їх збільшенням у старших класах: з 9,9% до 14,7%, р<0,001), 8,6% – у гуртожитку. 14,6% дітей і їх батьки вважають свої матеріально-побутові умови незадовільними. Про це свідчить і те, що 55,4% школярів не мають окремої кімнати, 18,5% – окремого столу для занять, 14,2% – окремого ліжка. 16,8% школярів мають вдома собаку, 23,3% – кота, які можуть бути потенційним джерелом H. pylori і гельмінтів. Найчастіше (32,6%) у родинах школярів зустрічаються хронічні захворювання ВВТС порівняно з частотою захворювань бронхолегеневої (32%), серцево-судинної (28,7%, р<0,01), сечовидільної систем (24,3%, р<0,001).

Важливим фактором, який впливає на здоров'я дитини, є адекватний відпочинок і нормальна фізична активність дитини. Менше однієї години вільного часу на добу мають 9,7% дітей (5,9% дітей перших класів і 12,2% дітей старших класів, р<0,001), менше 2 годин вільного часу на добу мають 13,4% дітей (3,5% дітей перших класів і 14,1% дітей випускних класів, р<0,001), серед яких майже удвічі переважають дівчата. 53,5% школярів знаходяться на свіжому повітрі менше 2 годин на добу, проте перед телевізором 44,2% дітей проводять близько 3 годин щодня. 15,4% дітей мають вдома персональний комп'ютер (11,5% дітей перших класів і 21,9% дітей старших класів), за яким 11,3% школярів проводять більше 2 годин на добу. 4,4% дітей з різноманітних причин не відвідують уроки фізичного виховання.

Провівши анкетування школярів і отримавши деякі їх соціальні та побутові характеристики, ми порівняли їх з аналогічними показниками дітей, які мали хронічні запальні захворювання ВВТС, асоційовані з H. pylori (основна група), і показниками дітей, які мали хронічні запальні захворювання ВВТС іншої етіології. Аналізуючи умови проживання, ми визначили, що у дітей основної групи, порівняно з даними анкетування, достовірно частіше зустрічалися незадовільні побутові умови (26,7%, р<0,001), проживання в гуртожитку (10%, р<0,01) або в умовах неповної сім'ї (22,5%, р<0,01). Достовірно частіше у групах хворих дітей спостерігали порушення режиму харчування та гігієнічних навичок. Істотно частіше (81,7%,) в основній групі зустрічалися хронічні захворювання ВВТС в інших членів родини, на відміну від дітей групи порівняння (30%, р<0,01) і даних анкетування (32,6%, р<0,001), що може свідчити про „сімейний характер" поширеності гелікобактеріозу. Це підтверджує і наявний достовірний (р<0,05) кореляційний зв'язок між частотою гелікобактеріозу дітей і наявністю захворювань ВВТС у членів родини (r = + 0,42). За даними ІФА-обстеження родин дітей з гелікобактеріозом, наявність H. pylori в інших членів їх сімей було установлено в 78,3% випадків, що підтверджує наявність „сімейного вогнища інфекції".

Серед дітей основної групи 52,5% консультовані дитячим гастроентерологом, 20,8% знаходились під його спостереженням, переважно з функціональними розладами шлунка. В той же час, незважаючи на наявність достатньо типових для абдомінального синдрому скарг (біль, важкість в епігастрії, печія, відрижка, нудота і порушення апетиту), ЕФГДС була проведена тільки 13 дітям (10,8%). При цьому в жодному випадку не були зроблені прицільна біопсія СО і дослідження на наявність H. pylori. Подібна ситуація була і серед дітей групи порівняння.

У своїх дослідженнях ми виявили, що у дітей з гелікобактеріозом, порівняно з групою дітей, у яких він не виявлений, достовірно частіше зустрічався поганий апетит (65,0% і 43,3% відповідно, р<0,05), приступоподібний біль (45,8% і 20,0% відповідно, р<0,05), симптоми порушеної моторики ВВТС: відрижка кислим (87,5% і 66,7% відповідно, р<0,01), печія (43,3% і 16,7% відповідно, р<0,05), раннє насичення їжею (53,3% і 26,7% відповідно, р<0,05), важкість в епігастрії (52,5% і 10,0% відповідно р<0,001), вурчання та здуття живота (60,0% і 33,3% відповідно, р<0,01). Характерним для дітей обох груп були ознаки астеновегетативного синдрому: біль голови, підвищена стомлюваність, збудливість тощо. Під час об'єктивного огляду у дітей з гелікобактеріозом істотно частіше зустрічалися неприємний запах з рота (відповідно 77,5% і 46,7%, р<0,01), помірна сухість шкіри (відповідно 38,3% і 16,7%, р<0,05), м'язовий захист передньої стінки живота під час пальпації (відповідно 55,8% і 33,3%, р<0,05).

Усім дітям основної і групи порівняння була проведена ЕГДФС зі взяттям біопсійного матеріалу з антрального і фундального відділів, одночасним проведенням інтрагастральної рН-метрії, що дало можливість вивчити ендоскопічні і морфологічні особливості перебігу хронічних захворювань ВВТС, асоційованих з H. pylori у дітей, порівняно з подібними захворюваннями, які не були асоційовані з H. pylori. За ендоскопічними даними в обох групах дітей ми отримали подібну візуальну картину, яка характеризувалася розладами моторики (зміна скоротливості, наявність рефлюксів, ФНК, ГЕП, зміна зубчастої лінії, не повністю зімкнутий воротар), запальними змінами (гіперемія СО, збільшення вмісту секрету, слизу). Достовірно частіше у дітей групи порівняння відмічалось збільшення вмісту секрету у стравоході (відповідно 50,0% і 26,7%, р<0,05),тоді як в основній групі істотно частіше відмічалось збільшення кількості слизу у шлунку (94,2% і 66,7%, р<0,001). Деструктивні зміни СО шлунка і дванадцятипалої кишки (ерозії, виразки) ми зустрічали тільки у дітей основної групи (р<0,05).

При морфологічному дослідженні біоптатів СОШ антрального відділу шлунка в усіх дітей основної групи виявлено запальні ознаки, тоді як у групі порівняння їх не було у 46, 7% дітей (р<0,001). Ступінь запального процесу був істотно вищим у дітей з гелікобактеріозом. Достовірно частіше в основній групі спостерігалась інфільтрація СО лімфоцитами (80,0% і 26,7%, р<0,001), нейтрофілами (60,8% і 10,0%, р<0,001), поліморфноклітинна (25,0% і 6,7%, р<0,05) і круглоклітинна інфільтрація (відповідно 28,3% і 6,7%, р<0,05). У частини дітей відмічався змішаний, вогнищевий характер інфільтрації СО. У 4 дітей основної групи ми спостерігали формування лімфоїдних фолікулів з гермінативними центрами, що є характерним для гелікобактеріозу у дорослих (Л.І. Аруїн, 1998). Частота решти змін СО антрального відділу шлунка: вогнищева атрофія залоз, поліпозоподібні зміни СО, вогнищева кишкова метаплазія покривно-ямкового епітелію, повнокрів'я судин не відрізнялась у дітей груп основної і порівняння.

У біоптатах СО фундального відділу шлунка у дітей основної групи, порівняно з дітьми групи порівняння, істотно частіше ми зустрічали більш виражений ступінь активності запального процесу. У дітей з гелікобактеріозом достовірно частіше зустрічалась лімфоїдна (59,2% і 20,0% відповідно, р<0,01) та нейтрофільна (51,7% і 10,0% відповідно, р<0,001) інфільтрація, вогнищева кишкова метаплазія покривно-ямкового епітелію (16,7% і 0,0% відповідно, р<0,05). Удвічі рідше, ніж в антральному відділі, у дітей основної групи і у 3 рази рідше у групі порівняння визначалась вогнищева атрофія залоз СО фундального відділу шлунка, яка мала місце у 28 (23,3%) і 5 (16,7%) дітей відповідно. Решта морфологічних показників СО фундального відділу шлунка у групах дітей істотно не відрізнялась.

На сьогоднішній день діагностика H. pylori у дітей може здійснюватися різноманітними методами, які різняться ступенем інвазивності, необхідною апаратурою, часом, потрібним для проведення визначення, специфічністю і чутливістю (П.Л. Щербаков та співавт., 2003; А.А. Косуньський та співавт., 2002; О.М.Руднєв, 2001). Однозначних рекомендацій, які б базувалися на практичному досвіді їх використання, у вітчизняній педіатрії ще немає. З метою порівняльної оцінки ефективності діагностики гелікобактеріозу всім дітям основної групи були паралельно застосовані різні методи.

Loading...

 
 

Цікаве