WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Патогенетичні основи та принципи ведення хворих на хронічний червоний вовчак з використанням метаболічної терапії (автореферат) - Реферат

Патогенетичні основи та принципи ведення хворих на хронічний червоний вовчак з використанням метаболічної терапії (автореферат) - Реферат

Вперше в Україні запропонований і апробований сімейний підхід до лікування гелікобактеріозу у дітей, складовими частинами якого є одночасне обстеження і лікування гелікобактеріозу в усіх членів родини.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі результатів дослідження обґрунтовано і впроваджено новий підхід до поліпшення ефективності діагностики і лікування дітей з хронічною гастродуоденальною патологією, асоційованою з H. pylori, шляхом застосування скринінг-анкетування, активного огляду дітей у школах, використання сучасних методів діагностики H. pylori і оптимальних схем лікування.

Розроблені оптимальні методи ранньої і скринінгової діагностики гелікобактеріозу із використанням неінвазивних методів, які дозволяють своєчасно діагностувати захворювання без застосування ендоскопічного дослідження дитини. Визначена висока ефективність і толерантність схем ерадикаційної терапії на підставі препаратів бісмуту й інгібіторів протонної помпи у дітей, що дає можливість рекомендувати їх впровадження у практику охорони здоров'я.

Надано практичні рекомендації педіатрам-гастроентерологам щодо сучасних оптимальних принципів ерадикаційної терапії у дітей з гелікобактеріозом залежно від стану слизових оболонок шлунка і дванадцятипалої кишки, продукції кислоти, попереднього лікування із застосуванням потрійної і квадротерапії на підставі антибіотиків (флемоксин-солютаб, кларитроміцин), препаратів бісмуту (де-нол) та ІПП (нексіум), які забезпечують ерадикацію збудника у більше ніж 80% дітей.

Розроблено і впроваджено у роботу дитячих гастроентерологів, педіатрів і сімейних лікарів "сімейний підхід" до діагностики і лікування дітей з гелікобактеріозом, що суттєво поліпшує віддалені результати лікування.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в практику роботи дитячих лікарень Тернопільської, Вінницької, Харківської областей, м. Львова та Івано-Франківська. Матеріали дисертації використовуються в навчально-педагогічному процесі на кафедрі факультетської та шпитальної педіатрії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів. Автором самостійно відібрана і проаналізована наукова література з досліджуваної проблеми, зроблений вибір напрямку, обсягу і методів дослідження, визначена мета і сформульовані завдання. Самостійно проведене клініко-анамнестичне обстеження хворих, порівняльна оцінка ефективності різних методів діагностики і лікування гелікобактеріозу. Розроблена карта первинної документації, анкета для скринінг-анкетування школярів у частині, яка стосується гастроентерологічної патології. Автором особисто проведена статистична обробка результатів, проаналізовані отримані дані і зроблені науково-практичні висновки, написані та оформлені всі розділи дисертації, розроблені практичні рекомендації, підготовлені наукові дані до публікацій.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на 1-му Конгресі Польського Товариства дитячих гастроентерологів і гепатологів (Лодзь, 2000), Міжнародному форумі у Вашингтоні (Georgetown Conference Centre, Washington DC, 2002), на Міжнародній науково-практичній конференції "Здорова дитина: ріст, розвиток та проблеми норми в сучасних умовах" (Чернівці, 2002), на Конгресі педіатрів України "Актуальні проблеми і напрями розвитку педіатрії на сучасному етапі" (Київ, 2003), на 11-му З'їзді педіатрів України (Київ, 2004), на науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми організації медичного забезпечення дітей та підлітків" (Харків, 2002), „Актуальні питання педіатрії і дитячої хірургії" (Львів, 2003), "Сучасна педіатрія: досягнення і перспективи" (Львів, 2004), "Проблеми спеціалізованої медичної допомоги на сучасному етапі" (Львів, 2004),

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 20 публікаціях, серед яких 6 статей надруковані у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 1 – у закордонному журналі, 10 – у тезах конференцій і наукових збірниках, 1 методичні рекомендації (у співавторстві), розділи у посібнику і монографії (у співавторстві).

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 150 сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 5 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який містить 353 першоджерела (з них 204 іноземні), викладених на 32 сторінках. Робота ілюстрована 20 таблицями та 24 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Виконання роботи проводилось у декілька етапів: первинний скринінг школярів для виявлення дітей зі скаргами, які характерні для захворювань ВВТС; поглиблений огляд цих дітей у школі для визначення об'єктивних симптомів, які б підтверджували захворювання ВВТС; обстеження відібраних дітей за допомогою інструментальних і лабораторних методів для підтвердження діагнозу хронічного захворювання ВВТС і його етіологічного фактору, з паралельним використанням різних методів діагностики гелікобактеріозу та подальшим розподілом дітей з хронічними захворюваннями ВВТС на асоційовані і неасоційовані з H. рylori; визначення клінічних, ендоскопічних і морфологічних відмінностей хронічних захворювань ВВТС залежно від їх етіологічного фактору і дослідження ефективності різних схем ерадикаційної терапії у дітей з хронічними захворюваннями ВВТС, асоційованими з H. рylori.

На першому етапі дослідження було проведено анкетування 17420 школярів м. Львова з першого по одинадцятий класи включно з наступним формуванням комп'ютерної бази даних. Серед опитаних було 8596 (49,3%) хлопців і 8824 (50,7%) дівчат. Значна увага приділялась скаргам дитини, особливостям їх побуту і харчування, відпочинку, стану здоров'я родичів, які проживали разом з дитиною. Таке анкетування дозволило провести своєрідний скринінг для відбору дітей з імовірною гастродуоденальною патологією, визначити вікову поширеність основних скарг школярів, характерних для гастродуоденальної патології, відібрати дітей для подальшого їх огляду у школах і, за наявності об'єктивної симптоматики, провести додаткове обстеження і лікування. Результати анкетування заносилися у спеціально створену комп'ютерну базу даних.

У подальшому, на підставі даних анкетування, поглибленого огляду дітей у школах та проведеного клініко-інструментального обстеження було сформовано 2 групи дітей. Основну групу склали 120 дітей (середній вік – 12,521,83 років) із запальними захворюваннями ВВТС, асоційованими з H. рylori. Структура захворювань цієї групи була представлена хронічним дифузним гастродуоденітом із підвищеною секреторною функцією у стадії загострення – 78 (65,0%) дітей і хронічним вогнищевим гастродуоденітом – 42 (35%) дитини, на фоні яких у 13 (10,8%) дітей ендоскопічно діагностовано виразку дванадцятипалої кишки, у 16 (13,3%) дітей – ерозивний гастродуоденіт. Ці захворювання супроводжувалися функціональною недостатністю кардії (ФНК) у 106 (88,3%) дітей, пептичним дистальним рефлюкс-езофагітом у 94 (78,3%) дітей, дуоденогастральним рефлюксом 1-3 ст. у 58 (48,3%) дітей, гастроезофагальним пролапсом (ГЕП) – у 11 (9,2%) дітей.

Групу порівняння становили 30 дітей (середній вік – 12,40 2,06 років) з клініко-ендоскопічними ознаками хронічних захворювань ВВТС, які не були асоційовані з H. рylori. Структура захворювань у цій групі за основними діагнозами була такою: хронічний дифузний гастродуоденіт із підвищеною секреторною функцією у стадії загострення – 21 (70%) дитина, хронічний вогнищевий гастродуоденіт – 9 (30%) дітей. Ці захворювання супроводжувалися функціональною недостатністю кардії у 27 (90%) дітей, пептичним дистальним рефлюкс-езофагітом у 21 (70%) дитини, дуоденогастральним рефлюксом 1-3 ст. – у 19 (63,3%) дітей, гастроезофагальним пролапсом у 1 (3,3%) дитини.

Верифікація клінічного діагнозу проводилась у відповідно до „Сіднейської системи" (1990) та Української уніфікованої класифікації захворювань органів травлення (1998). У всіх дітей обох груп вивчали анамнез життя і захворювання, визначали характер і інтенсивність скарг, особливості спостереження за дитиною педіатром і гастроентерологом, уточнювали особливості попереднього лікування, сприймання препаратів і викликані ними ускладнення, проводили езофагогастродуоденофіброскопію (ЕГДФС) за допомогою фіброскопа фірми „Olympus" (Японія) з прицільною біопсією слизової оболонки (СО) антрального і фундального відділів шлунка з одночасним проведенням інтрагастральної рН-метрії з використанням вітчизняного комплексу фірми „Оримед" (Вінниця) за методикою В.М. Чорнобрового (1990).

Loading...

 
 

Цікаве