WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив стану присінку порожнини рота в осіб молодого віку на вибір тактики стоматологічних втручань (автореферат) - Реферат

Вплив стану присінку порожнини рота в осіб молодого віку на вибір тактики стоматологічних втручань (автореферат) - Реферат

Частота розвитку РПД порожнини ЛШ та дисфункції ЛШ

Групи

Показники

1.ФТ

(n=141)

2. ПТКА

(n=66)

3. КС

(n=21)

P 1-2

P 1-3

P 2-3

Рання постінфарктна дилатація

29(20,6%)

17(25,8%)

1(4,7%)

НД

<0,05

<0,05

Постінфарктна дисфункція ЛШ

17(12,1%)

10(15,2%)

1(4,7%)

НД

<0,1

<0,1

За результатами дослідження ФТ та ПТКА мали однаковий вплив на динаміку параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих на ГІМ, а також процеси раннього ремоделювання порожнини ЛШ, тоді як ургентне стентування коронарних артерій з використанням блокаторів глікопротеінових рецепторів IIb/IIIa тромбоцитів більш суттєво попереджало розвиток РПД порожнини ЛШ. Відсутність будь яких відмінностей в групах дослідження, як за клінічним перебігом ГІМ, так і по впливу на кардіогемодинаміку та процеси ремоделювання порожнини ЛШ можуть бути пояснені однакової ефективністю проводимих втручань. ФТ була ефективна у 64,5% хворих (91 пацієнт), тоді як ефективність ургентної ПТКА склала 68,1% (45 пацієнтів), P>0,1. Отримані дані свідчать, що серед методів реваскуляризації міокарда найбільш ефективно попереджає розвиток РПД порожнини ЛШ та покращує перебіг ГІМ ургентне стентування коронарних артерій. Цей метод найкращим чином дозволяє проводити реваскуляризацию та зберігати стабільний кровотік в басейні ІОКА. Проведення реканалізації ІОКА як механічним шляхом, так і фармакологічним, однаково впливають на процес ремоделювання ЛШ і тільки при проведенні стентування ІОКА можливо більш ефективно попереджувати РПД.

За результатами проспективного дослідження показана перевага застосування НМГ перед НФГ щодо профілактики РПД та раннього ремоделювання порожнини ЛШ та попередження клінічних ускладнень у хворих на ГІМ. У хворих ГІМ, які отримували НМГ, розвиток РПД ЛШ було зареєстровано в 19,2 % випадків, тоді як при застосуванні НФГ цей показник склав - 38,4 % (р<0,01). НМГ також сприяли профілактиці постінфарктної дисфункції ЛШ, р<0,05 (Табл. 4.).

Таблиця 4

Частота розвитку РПД порожнини ЛШ та дисфункції ЛШ

Групи

Показники

НМГ

(n=73)

НФГ

(n=177)

P

Рання постінфарктна дилатація

4 (19,2 %)

68 (38,4 %)

<0,01

Постінфарктна дисфункція ЛШ

12 (16,4 %)

50 (28,2 %)

<0,05

Таким чином, при застосуванні НМГ надропарина, на відміну від терапії НФГ, спостерігався більш виразний ефект щодо профілактики РПД та дисфункції ЛШ. Пояснення цих даних полягає у більш стабільному та контрольованому ефекті надропарину, що реалізується у стійкому збереженні кровотоку в ІОКА та обмеженні зони пошкодження міокарда.

Окремо проаналізована ефективність використання гепаринів (НМГ та НФГ) до проведення ФТ та їх роль у профілактиці РПД порожнини ЛШ. Призначення антикоагулянтної терапії до введення стрептокінази забезпечувало більш часте відкриття ІОКА. Це пояснює стабілізацію показників КДІ та КСІ, зростання ФВ. При порівнянні частоти розвитку РПД виявлено, що при ранньому призначенні гепаринів вона реєструвалася у 16,7% хворих, тоді як при використанні звичайної схеми супутньої антикоагулянтної терапії - у 32,7 % хворих (р<0,01). У хворих зі стандартним призначенням антикоагулянтів також майже в 2 рази частіше діагностували розвиток постінфарктної дисфункції ЛШ до 10-ї доби захворювання (25,7 % випадків проти 13,6 % випадків в досліджуємой групі, р<0,05) (Табл. 5.).

Таблиця 5

Частота розвитку РПД порожнини ЛШ та дисфункції ЛШ у хворих з різними режимами застосування гепаринів

Групи

Показники

Раннє призначення

(n= 66)

Стандартний режим

(n= 161)

P

Рання постінфарктна дилатація

11 (16,7 %)

53 (32,7 %)

<0,01

Постінфарктна дисфункція ЛШ

9 (13,6 %)

41 (25,7 %)

<0,05

Отримані клінічні та гемодинамічні розбіжності між групами порівняння пояснюються розбіжностями у частоті, швидкості та ступені відкриття ІОКА та реперфузії міокарда. Так, за неінвазивними маркерами реперфузії ІОКА в групі раннього призначення НМГ вона відбулася у 72,3 % випадків, в той час як в групі стандартного режиму використання гепарину – у 51,1 % (р<0,05). Подібні розбіжності виявлено також при аналізі часу досягнення піків та часу нормалізації рівня кардіоспецифічних ферментів, що вказує на кращий кровотік у ІОКА, та відповідно, кращу перфузію пошкодженого міокарда при ранньому призначенні гепаринів.

Отримані дані свідчать на користь раннього використання прямих антикоагулянтів (НФГ або НМГ) при проведенні ФТ. Що дозволяє значно покращити результати лікування. Збільшення частоти реперфузії ІОКА призводить до покращення клінічного перебігу ГІМ та показників кардіогемодинаміки. Схема проведення ФТ, що використовувалася, значною мірою сприяла профілактиці РПД та дисфункції ЛШ.

Наступним етапом роботи було проведення оцінки ефективності використання препаратів, які впливають на РААС, для профілактики розвитку РПД порожнини ЛШ. Методом покрокового багатофакторного аналізу з використанням регресивної моделі оцінювали ефективність застосування ІАПФ, БРА II 1-го типу та їх комбінації у хворих ГІМ. Доведено, що препарати, які впливають на РААС, попереджають розвиток РПД порожнини ЛШ, p=0,046. Відзначено більш суттєвий вплив на частоту її розвитку БРА II 1-го типу, p=0,012. Ефективність ІАПФ була менш значущою, але також залишалась вірогідною, p=0,023. Застосування комбінації ІАПФ та БРА II 1-го типу показало тільки тенденцію у профілактиці РПД, p=0,056 (рис. 6.).

Менша ефективність застосування комбінації двох груп препаратів була також показана в дослідженні VALIANT при ГІМ та в дослідженні CHARM у хворих з хронічною серцевою недостатністю. Це може бути обумовлено більш вираженим гіпотензивним ефектом при використанні комбінації двох препаратів, які активно впливають на гемодинаміку, що унеможливило досягнення необхідної терапевтичної дози для кожного з препаратів. Одним з пояснень зниження ефективності БРА II 1-го типу при додаванні ІАПФ може бути зниження рівня ангіотензину II, що призводить до зменшення стимуляції рецепторів до ангіотензину ІІ 2-го типу.

Рис. 6. Розвиток ранньої дилатації ЛШ при використанні препаратів, які впливають на РААС.

Для оцінки ефективності використання ІАПФ, БРА II 1-го типу та їх комбінованого призначення окремо зроблено аналіз впливу препаратів даних груп на розвиток РПД у хворих ОИМ при передньої та задньої локалізації інфаркту. Після розподілу груп хворих за локалізацією інфаркту міокарда була отримана відповідь на питання про відсутність вірогідного впливу передньої локалізації інфаркту на розвиток РПД в даному дослідженні. Хворим з передньою локалізацією інфаркту вірогідно частіше призначали препарати, що впливають на РААС (p<0,01). Наступною причиною було те, що ІАПФ та БРА II 1-го типу вірогідно більше перешкоджають розвитку РПД порожнини ЛШ у хворих з передньою локалізацією інфаркту (p=0,01) та практично не впливають на РПД при задній локалізації інфаркту міокарда (p=0,25) (рис. 7.).

(Mantel-Haenszel χ2-тести )

Loading...

 
 

Цікаве