WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив стану присінку порожнини рота в осіб молодого віку на вибір тактики стоматологічних втручань (автореферат) - Реферат

Вплив стану присінку порожнини рота в осіб молодого віку на вибір тактики стоматологічних втручань (автореферат) - Реферат

Кореляція рівня ІЛ-6 та ТНФα на першу та десяту добу зі збільшенням КДІ протягом 10 діб від розвитку ГІМ

Показники

Крок кореляційного аналізу

1

2

3

K

p

K

p

К

p

ТНФα (1-а доба)

0.050

>0,1

0.086

>0,1

0.081

>0,1

ТНФα (10-а доба)

0.330

0.033

0.273

0.059

0.333

0.033

ІЛ-6 (1-а доба)

-0.014

>0,1

0.024

>0,1

-0.021

>0,1

ІЛ-6 (10-а доба)

-0.113

>0,1

-0.161

>0,1

-0.202

>0,1

Примітки:

  1. коефіцієнт часткової кореляції, враховуючи наявність серцево-судинних захворювань в анамнезі (артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця та серцевої недостатності);

  2. коефіцієнт часткової кореляції, враховуючи фракцію викиду ЛШ в першу добу ГІМ;

  3. коефіцієнт часткової кореляції, враховуючи наявність серцево-судинні захворювання в анамнезі та фракцію викиду ЛШ в першу добу ГІМ;

  4. P – для односпрямованої перевірки гіпотези (1-tailed);

В результаті проведеного дослідження виявлений прямий кореляційний зв'язок між рівнем ТНФα на десяту добу ГІМ та зростом КДІ в динаміці захворювання, що підтверджує припущення відносно значення цього цитокіну у формуванні синдрому серцевої недостатності [F.D.Pagani, 1992]. При цьому не знайдено взаємозв'язку між рівнем ІЛ-6 та збільшенням об'єму порожнини ЛШ в динаміці перших 10 діб захворювання. В тій самій виборці хворих на ГІМ була проведена оцінка можливостей ТНФα при госпіталізації в стаціонар для прогнозу розвитку РПД порожнини ЛШ. Шляхом покрокового аналізу граничного рівня ТНФα в діапазоні двох стандартних відхилень в даній виборці хворих продемонстровано, що найбільші прогностичні властивості відносно виявлення хворих ГІМ з розвитком РПД протягом 10 діб мав рівень ТНФα більший за 31 пг/мл (чутливість - 86%, специфічність - 48%, позитивну передбачувальна цінність - 46% та негативну передбачувальна цінність - 87%, р<0,01). Таким чином, тільки ТНФα на 1-у добу має прогностичне значення для виділення групи хворих ГІМ з підвищеним ризиком розвитку РПД. Разом з тим, збереження високої концентрації СРБ та високий рівень ТНФα на 10 добу ГІМ також асоціюються з розвитком РПД порожнини ЛШ. Це може бути свідоцтвом їх участі в процесах ремоделювання внаслідок реалізації їх кардіотоксичного ефекту. Вплив вихідного рівня СРБ та ІЛ-6 на розвиток РПД може бути зменшено модифікацією перебігу захворювання на фоні лікування, що проводилося. В багаточисельних дослідженнях доведено обмеження зони некрозу та попередження дилатації порожнини ЛШ при застосуванні методів реваскуляризації міокарда (а в даному дослідженні у 66,7% хворих були проведені фібринолітична терапія або первинне інтервенційне втручання), β-адреноблокаторів, ІАПФ, мембранопротекторів, нітропрепаратів, адекватної антикоагулянтної терапії. Модифікація факторів ризику при своєчасному втручанні веде до змін перебігу захворювання і тільки у разі неефективності терапії зберігаються підвищеними рівні СРБ та ТНФα, що і зареєстровано у хворих з дилатацією порожнини ЛШ.

Основною метою патогенетичної терапії при ГІМ є найбільш швидке та повне відкриття ІОКА. Нами була проведена оцінка впливу реваскуляризації міокарда в гострому періоді інфаркту та антикоагулянтної терапії на частоту виникнення РПД порожнини ЛШ. В загальній групі хворих проведено покроковий мультифакторіальний аналіз з використанням регресійної моделі. Проведення ФТ з високою долею вірогідності попереджувало розвиток РПД порожнини ЛШ (p<0,001). Застосування НМГ (надропарина кальцію "Фраксипарина", "Sanofi-synthelabo",Франція, та НФГ (гепарин, "Polfa Warszawa", Польша) при внутрішньовенному введенні вірогідно не впливало на розвиток РПД. В відмінності від ефекту НМГ використання НФГ підшкірно супроводжувалося більш частим розвитком РПД, що співпадає з більшістю мета аналізів по дослідженням де вивчались ефекті гепаринів (p=0,046) (рис. 4).

Рис. 4. Розвиток ранньої дилатації ЛШ при застосуванні фібринолітичної та антикоагулянтної терапії.

Відсутність впливу антикоагулянтної терапії на частоту розвитку РПД можливо обумовлена більшою кількістю хворих, без проведення реваскуляризації. Тоді як проведення ФТ с застосуванням стрептокинази ("Кабікіназа" фірмы " Pharmacia-Upjohn", США) достовірно впливає на розвиток РПД. Тому було проведено дослідження в якому оцінена ефективність фібринолітичної терапії та антикоагулянтної терапії різними гепаринами. Оцінка ефективності застосування антикоагулянтної терапії різними гепаринами в якості ад′ювантної терапії при проведенні ФТ виявила високу ефективність застосування НМГ в профілактиці РПД порожнини ЛШ. Причому позитивний результат отримано, як при використанні НМГ до ФТ (p=0,022), так і за традиційною схемою (p=0,003). НФГ не показав ефективності в профілактиці розвитку РПД порожнини ЛШ при проведенні ФТ (рис. 5).

По терапевтичним впливам найбільш виражений вплив на частоту розвитку РПД у хворих на ГІМ відмічено при проведенні ФТ, що підтверджує теорію відкритої судини, ставить її на перше місця лікування ГІМ. [S. ILiceto, 2001]. Застосування НФГ як ад′ювантної терапії при проведенні ФТ при внутрішньовенному введенні не має впливу на частоту розвитку РПД порожнини ЛШ. Показано переваги застосування НМГ як ад′ювантної терапії при ФТ.

Рис. 5. Розвиток дисфункції ЛШ при застосуванні фібринолітичної та антикоагулянтної терапії

Для підтвердження отриманих даних нами були проведені дослідження по оцінці ефективності різних методів реваскуляризації та ад′ювантної терапії. При аналізі груп хворих що отримували стандартну ФТ стрептокіназою в дозі 1,5 млн. ОД на протязі 30-40 хвилин, та хворих, котрим ФТ не була проведена, отримані вірогідні різниці в частоті реєстрації РПД (Табл. 2.).

Таблиця 2

Частота розвитку РПД порожнини ЛШ та дисфункції ЛШ

Групи

Показники

Група 1

(n=141)

Група 2

(n=83)

P

Рання постінфарктна дилатація

29 (20,6%)

38 (45,7%)

<0,001

Постінфарктна дисфункція ЛШ

17 (12,1%)

30 (36,1%)

<0,001

ФТ, приводячи до відкриття ІОКА, тим самим обмежує зону некрозу міокарда попереджуючи розвиток РПД порожнини ЛШ, дисфункції ЛШ та веде до покращення як короткострокового (госпітального), так і довгострокового прогнозу при ГІМ [M. Galvani, 1993]. В теперішній час ФТ являє собою альтернативу проведення перкутанної коронарної ангіопластики (ПТКА) та коронарного стентування (КС), виходячи з цього ми провели дослідження по порівнянню ефективності проведення ФТ, ангіопластики та коронарного стентування в профілактиці РПД порожнини ЛШ. Необхідно відмітить, що у 44,7% хворих застосовували оптимізований протокол проведення ФТ, з використанням попереднього введення прямих антикоагулянтів до введення стрептокінази: в/в болюсно 5тыс. ОД гепарину або 0,6 мл надропарина кальцію, що за нашими та літературними даними збільшує частоту реканалізації ІОКА [St. John Sutton M. 2002]. При проведенні стентування у 76,2% хворих використовувався блокатор глікопротеінових рецепторів IIb/IIIa (ептіфібатід, "Інтегріллін", "Schering-Plough", Німеччина), що сприяє збереженню коронарного кровотоку та покращенню тканинного кровотоку в місці пошкодження. Під час оцінки частоти розвитку, в досліджуваних групах, РПД на 10 добу ГІМ вірогідну різницю було виявлено тільки у хворих що перенесли стентування ІОКА (p<0,05). При застосуванні ФТ та ангіопластики не мали різниці між собою. По профілактиці дисфункції міокарда ЛШ на 10 добу захворювання вірогідної різниці не помічено (Табл. 3.).

Таблиця 3

Loading...

 
 

Цікаве