WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Соціально-педагогічна робота з юними матерями у США та Великій Британії (автореферат) - Реферат

Соціально-педагогічна робота з юними матерями у США та Великій Британії (автореферат) - Реферат

Стан вмісту клітин периферичної крові (кількість лейкоцитів, відносне число кількості нейтрофілів, лімфоцитів) покращився значно швидше у хворих із основної групи (Р<0,05, <0,01,<0,001).

Бактеріологічне дослідження ранових виділень проводилось після розтину флегмон у 80 хворих. Було встановлено, що у мікробному пейзажі спостерігалась перевага грампозитивної флори. Більшість ідентифікованих мікроорганізмів складали стафілококи, серед яких найчастіше виділявся S.aureus (45%) та S. еpidermitidis (2%), а також S. pyogenes (20%), грамнегативні бактерії були представлені E. coli (20%), Ps. aeroginosa (8%), P.vulgaris у 5% випадків. В асоціаціях було виділено 10% мікроорганізмів (S.aureus +S. pyogenes, S. aureus +E. coli, S. pyogenes+ E. coli).

Дослідження чутливості мікроорганізмів до 13 антибіотиків показали, що мікроорганізми, виділені із ран, були чутливі до бета-лактамних антибіотиків (ампіциліну-71,22%, оксациліну –54,01%, а також до лінкозамідів –лінкоміцину-60,96%).

В обох групах до початку лікування мікробне число біоптату ран було майже однаковим і знаходилось у межах 105. У контрольній групі хворих кількість колонійутворювальних одиниць знаходилась у межах 103 лише на 5 добу лікування, тоді як в основній групі відмічалась така кількість мікроорганізмів в 1 г тканини вже на 3 добу лікування. На 5-6 добу лікування у хворих із основної групи мікробне число біоптату ран знижувалось і досягло рівня 102, тоді як у хворих із контрольної групи в цей період лікування даний показник становив лише 103.

У хворих, яким лікування флегмон проводилось комбінацією антибіотиків та амізону, у цитограмах відмічалась поява фібробластів уже на 3 добу лікування, тоді як у контрольній групі фібробласти в цитограмах з'являлись лише на 5 добу лікування. Також відмічалось зменшення кількості лейкоцитів, що дегенерують (Р<0,01), помітне зменшення нейтрофільних лейкоцитів (Р<0,05), особливо на 3 добу лікування, збільшення макрофагів було значнішим, порівняно з контрольною групою хворих (Р<0,001), з поступовим їх зменшенням у кінці лікування (Р<0,01). Таким чином, цитологічне дослідження показало більш швидке загоєння ран у хворих з основної групи порівняно з контрольною групою хворих.

Перед призначенням хворим імуномодулятора було визначено ступінь імунних порушень у хворих на гнійно-запальні процеси щелепно-лицевої ділянки за А.М. Земськовим (1996).

((Рb / Рz ) –1)*100 (%),

де Рb – показник імунітету у хворих, Рz – показник імунітету у донорів

Значне зниження напруги захисних сил у відповідь на хірургічне втручання відмічалось у хворих із контрольної групи, особливо на 2-3 добу лікування: імунна недостатність клітинного імунітету була I-II ступеня, % ФАЛ – I ступеня а гуморального імунітету (% В-лімфоцитів) – I ступеня. Отримані дані свідчать про необхідність корекції імунологічних порушень за допомогою імуномодулятора.

У хворих із основної групи, яким у комплексне лікування було включено амізон, спостерігалась значна стимуляція показників імунітету на 2-3 добу порівняно з показниками у контрольній групі. Відносна кількість Т-лімфоцитів збільшувалась на 8%, абсолютна кількість (Е-РОК)– на 49%, відносна кількість Т-активних – на 7%, Т-хелперів – на 32%, абсолютна кількість Т-хелперів на 38%. Достовірної різниці у кількості Т-супресорів не було отримано. Відсоток ФАЛ збільшився на 34%, число – на 33%, а комплементарна активність на 37%.

На 2-3 добу лікування модуляція амізоном була отримана при визначенні показників гуморального імунітету та сироваткових імуноглобулінів. Відносна кількість В-лімфоцитів збільшилась на 35%, абсолютна кількість (Ем-РОК) – на 59%, порівняно з показниками у хворих із контрольної групи. Кількість Ig G збільшилась на 5%, кількість Ig M збільшувалась на 46%, що вказує на наявність гострого інфекційного процесу у хворих на даний період спостережень. Кількість Ig А збільшилась на 11%, порівняно з показниками у хворих із контрольної групи.

Комбіноване лікування хворих амізоном з перерахованими антибіотиками сприяло значному (Р<0,05) зменшенню концентрації циркулюючих імунних комплексів порівняно з показниками у контрольній групі хворих, особливо істотна різниця була виявлена на 7 добу лікування (Р<0,05).

Для оцінки імуномодулюючих властивостей амізону в лікуванні гнійно-запальних процесів щелепно-лицевої ділянки нами був використаний індекс модуляції (ІМ), який вираховувався по формулі за В.С. Мосієнко (1999):

дослід – контроль

ІМ (%) = *100,

контроль

(дослід - показники імунітету у хворих із основної групи, контроль-показники імунітету у хворих із контрольної групи)

Найбільша модуляція амізоном проявилась по відношенню до Т-хелперів, показників фаготарної активності, відносному числу В-лімфоцитів, кількості Ig М та титру комплементу. Модуляції не було відмічено по відношенню до відносної кількості Т-супресорів, То-лімфоцитів та ЦІК (табл. 1).

Таблиця 1

Індекс модуляції амізоном показників імунітету у хворих

на гнійно-запальні процеси щелепно-лицевої ділянки

Строки спостережень

Показники

імунітету

2-3 доба

7 доба

% Т-лімфоцитів

+7,77

+3,18

%Т-активних

+7,10

+2,70

%Т-хелперів

+31,86

+15,14

%Т-супресорів

-7,07

-7,37

Тх/Тс

+42,07

+17,19

То-лімфоцити

-36,69

-26,82

% ФАЛ

+34,01

+26,77

Число ФАЛ

+43,08

+34,46

Титр комплементу

+36,36

+14,29

% В-лімфоцитів

+35,44

-3,41

Ig G

+5,03

-6,87

Ig M

+45,90

-6,25

Ig A

+11,22

-28,89

ЦІК

-2,49

-13,32

У хворих з обох груп до початку лікування титри гама+альфа ІФН були в межах 8-16 МО/мл. На 2-3 добу від початку лікування лінкоміцином титр гама-інтерферону становив 22,021,26 МО/мл, на 6-7 добу титр ІФН зменшився і становив 20,31,48 МО/мл. Значну стимуляцію вироблення інтерферону було отримано при застосуванні амізону разом із лінкоміцином на 2-3 добу лікування. У перші дні лікування комбінацією амізону з лінкоміцином у сироватці крові хворих титри гама+альфа-ІФН становили 258,51,5 МО/мл.

Достовірне зменшення (p<0,001) титрів ІФН виду гама+альфа відмічалось на 6-7 добу спостережень і становили - 8,120,89 МО/мл. Введення хворим оксациліну в перші дні стимулювало виробку гама-ІФН в межах 21,031,87 МО/мл, в кінці лікування – 26,020,78 МО/мл. Лікування хворих комбінацією препаратів оксацилін+амізон, титри гама + альфа інтерферону становили на 2-3 добу спостережень 248,51,76 МО/мл. На 6-7 добу лікування відмічалась також зменшення вироблення ІФН, титри становили 12,061,27 МО/мл. У перші дні лікування ампіоксом, титр гама-ІФН в сироватці крові хворих становив 24,081,39 МО/мл, а на 6-7 - 27,061,74 МО/мл. Лікування хворих комбінацією ампіокса з амізоном стимулювало виробку як гама, так і альфа ІФН. На 2-3 добу їх титри становили 2301,96 МО/мл, а у кінці лікування їх титри зменшувались і були в межах 10,101,68 МО/мл.

Отже, використання в комплексному лікуванні хворих на гнійно-запальні процеси щелепно-лицевої ділянки препарату "Амізон" позитивно впливало на динаміку основних клінічних показників.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення наукового та практичного завдання - підвищення ефективності лікування хворих на гнійно-запальні процеси щелепно-лицевої ділянки за допомогою експериментально-клінічного обгрунтування використання імуномодулятора "Амізон" в комбінації з антибіотиками (оксацилін, ампіокс та лінкоміцин), що дозволяє скоротити терміни загоєння гнійних ран.

  1. Застосування оксациліна для лікування тварин з експериментальною гнійною раною посилює імуносупресивний стан тварин, викликаний запальним процесом. Комбіноване лікування гнійних ран у тварин препаратом "Амізон" з оксациліном сприяє достовірному збільшенню відносного числа Т-лімфоцитів (Р <0,01), Т-хелперів (Р <0,01), В-лімфоцитів (Р<0,05) та комплементарної активності (Р<0,01) вже на 3 добу лікування порівняно з показниками у контрольній групі тварин та в групі, де лікування проводилось лише оксациліном. В кінці спостережень усі показники клітинного, гуморального імунітету та неспецифічної реактивності організму майже наближуються до показників у інтактних тварин, що свідчить про позитивний вплив амізону на імунну систему експериментальних тварин.

  2. В експерименті лікування тварин з гнійними ранами амізоном в комбінації з оксациліном сприяє нормалізації макрометричних показників, достовірному зменшенню мікробного числа в рані до 103 вже на 3 добу лікування та її більш швидкому (Р<0,05) загоєнню (на 2-3 доби).

  3. Амізон володіє антимікробною активністю щодо музейних, клінічних штамів стафілококів та кишкової палички. Мінімальні інгібуюча і бактерицидна концентрації для клінічних штамів стафілокока та кишкової палички знаходяться в межах 6,25-12,5 мг/мл.

  4. Бета-лактамні антибіотики (оксацилін, ампіокс) та лінкозаміни (лінкоміцин) стимулюють виробку гама-інтерферону в експерименті на культурі тканин. При бактеріальній інфекції м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки амізон стимулює виробку ендогенного інтерферону виду альфа. При комбінованому застосуванні амізону разом із вказаними антибіотиками у сироватці крові хворих на гнійно-запальні процеси виявляються види як альфа-, так і гама-інтерферону. У кінці лікування хворих титри гама- та альфа-ІФН приходили практично до норми 4-8 МО/мл, що свідчить про завершеність інфекційного процесу.

  5. У хворих до лікування імунна недостатність клітинного імунітету була I-II ступеня за А.М. Земськовим, % ФАЛ - I ступеня, а гуморального імунітету (% В-лімфоцитів) - I ступеня, застосування антибіотиків ще більше поглиблювало зміни в імунітеті хворих. При терапії гнійно-запальних процесів щелепно-лицевої ділянки антибіотиками та препаратом "Амізон" у хворих спостерігається значна стимуляція показників імунітету вже на 2-3 добу порівняно з показниками у контрольній групі. Відмічається достовірне збільшення відносної кількості Т-лімфоцитів (Р<0,05), індекс модуляції досягає (+7,77), співвідношення Тх/Тс (+42,07), % ФАЛ (+34,01), числа ФАЛ (+43,08), комплементарної активності (+36,36), відносної кількості В-лімфоцитів (+35,44), порівняно з показниками у хворих із контрольної групи, відмічається збільшення кількості Ig M, індекс модуляції досягає (+45,90).

  6. У хворих, яким лікування гнійно-запального процесу проводилось комбінацією антибіотиків та амізону, у цитограмах відмічалась поява фібробластів уже на 3 добу лікування, тоді як у контрольній групі фібробласти в цитограмах з'являлись у значно пізніші терміни (Р<0,05).

  7. Схема комбінованого лікування хворих на гнійно-запальні процеси щелепно-лицевої ділянки, що полягає в застосуванні препарату "Амізон" із оксациліном, ампіоксом та лінкоміцином, є раціональною, ефективною, та при її застосуванні скорочуються терміни загоювання гнійних ран, одужання хворих на 2-3 доби.

Loading...

 
 

Цікаве