WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Тактика ведення хворих з хронічним сальпінгоофоритом при системному червоному вовчаку (автореферат) - Реферат

Тактика ведення хворих з хронічним сальпінгоофоритом при системному червоному вовчаку (автореферат) - Реферат

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані в 8 статтях у наукових журналах (чотири без співавторів), у 7 матеріалах міжнародних конференцій і симпозіумів, а також в одному патенті в бюлетені "Промислова власність".

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел з 128 найменувань і додатку. Робота містить 41 ілюстрацію, 6 таблиць. Обсяг роботи складає 141 сторінку тексту.

Автор висловлює щиру подяку за наукові консультації по біомедичній частині дисертації доктору біологічних наук, професору Єрмаковій Ірені Йосипівні.

Зміст дисертаційної роботи

У вступі розкрита важливість досліджень і обґрунтована їхня актуальність, сформульовані мета і задачі дисертаційної роботи, визначені наукова новизна і практичне значення роботи.

У першому розділі розглянуто механізми виникнення передсердних тахіаритмій і особливості моніторингу ППП як провісників виникнення механізму "ріентрі" у передсердях. Звернено увагу на складності виявлення ППП у порівнянні з ППШ. На основі огляду сучасного рівня систем ЕКГ ВР проаналізовано можливості діагностування ППП. Намічено основні напрямки розвитку методів і засобів систем ЕКГ ВР для неінвазивного виявлення ППП.

Термін "ріентрі" описує патологічний прояв електричної активності серця на основі виникнення у визначеній зоні міокарда односпрямованої блокади і повторного входу хвилі збудження. Експериментальні дані підтверджують, що ключовим моментом для формування кола "ріентрі" є уповільнене проведення потенціалу дії (ПД), а основними факторами, що викликають уповільнене проведення, є анізотропія міокарда передсердь (ділянки фіброзної тканини) та анатомічні перешкоди (постінфарктні рубці).

Найбільш перспективним напрямком раннього виявлення передсердних тахіаритмій, що розвиваються по механізму "ріентрі", є дослідження нових неінвазивних маркерів, у число яких входять низькоамплітудні сигнали - пізні потенціали передсердь (ППП).

У клінічній практиці для реєстрації й аналізу ППП більш широко застосовується метод ЕКГ ВР, докладно описаний в літературі при виявленні ППШ. Метод ЕКГ ВР, заснований на часовому усередненні ЕКГ, дозволяє визначити уповільнене проведення, що виникає на обмежених ділянках передсердь і не реєструється на звичайній ЕКГ.

З метою стандартизації методу ЕКГ ВР для виявлення ППШ організаціями Amerіcan Heart Assocіatіon, Amerіcan College of Cardіologyand European Socіety of Cardіology у 1991 р. прийняті рекомендації, згідно з якими побудовані всі існуючі системи ЕКГ ВР.

Однак, при виявленні ППП необхідно враховувати електрофізіологічні особливості прояву передсердної активності, а саме: значне зменшення амплітуди ППП у порівнянні з ППШ, а також збіг часових і частотних діапазонів ППП із потенціалами пучка Гіса. Таким чином, основними напрямками розвитку методів і засобів системи ЕКГ ВР для неінвазивного виявлення ППП є розширення динамічного діапазону характеристик технічних засобів і удосконалення методів обробки електрокардіосигналів. При цьому, особливий інтерес становить дослідження можливостей нових координатних базисів для аналізу ЕКГ. З метою підвищення точності визначення ППП у складі ЕКГ необхідна розробка методів ідентифікації моделей електричної активності серця, проектування орієнтованих на пацієнта методів фільтрації, формування додаткових діагностичних ознак ППП у нових базисах аналізу ЕКГ, а також розробка методів розпізнавання захворювань серця на базі прогресивної технології навчання.

В другому розділі удосконалено методи ідентифікації моделей електричної активності серця (ЕАС) для вирішення діагностичної задачі електрокардіології в системі ЕКГ ВР. Застосовано комбінований підхід до вирішення діагностичної задачі, заснований на сполученні біофізичного обґрунтування генеза ЕКГ та інформаційних процедур розпізнавання образів кардіосигналів. Показано інформативність параметрів обраної моделі для виявлення ППП.

Побудована формальна модель має структуру (рис.1) у вигляді сукупності еквівалентних генераторів серця та екстракардіального блоку перетворення, параметри яких визначають за допомогою розробленого модифікованого кореляційного методу ідентифікації. При комбінованому підході в системі ЕКГ ВР в результаті діагностичних процедур встановлюються взаємозв'язки між класами захворювань серця - тахіаритміями передсердь і параметрами еквівалентних генераторів серця.

Рис.1. Структурна схема моделі електричної активності серця

В загальному вигляді розв'язання діагностичної задачі зводиться до того, щоб за відомими потенціалами U(q,t), заміряними на поверхні тіла SВ у точках qSВ, та електричними властивостями середовища K(q,p) знайти інтенсивності джерел І(p,t) на поверхні серця SН

у точках pSН в час t

З огляду на припущення щодо лінійності середовища запропоновано моделювання потенціалів U(t), заміряних на поверхні тіла у час t, виконувати у вигляді розкладу

де bі - коефіцієнти розкладу, що описують ваговий внесок кожної групи елементів міокарда в загальний потенціал; Vі(t - і) - базисні вектори, які відображують сумарну електричну активність групи елементів міокарда; і - затримка електричної активності групи елементів.

Таке представлення дає можливість виявити появу додаткової інтенсивності джерел на обмеженій кількості ділянок активного міокарда, що при наявності ППП у ЕКГ відбиває уповільнене фрагментоване проведення ПД у передсердях, збільшення тривалості деполяризації передсердь і можливість подальшого розвитку механізму "ріентрі".

У третьому розділі розглянуто шляхи підвищення точності виявлення ППП класичними методами часового і частотного аналізів, а також при використанні змішаних координатних базисів - спектрально-часового і масштабно-часового. Для виявлення ППП при аналізі ЕКГ пропонується використовувати базис власних векторів, що забезпечує мінімальну похибку апроксимації, а також високі характеристики роздільної здатності та оцінювання частоти навіть при низьких відношеннях сигнал/шум у порівнянні з класичними методами.

Особливістю розробленого методу аналізу ЕКГ для виявлення ППП на основі розвитку методу власних підпросторів є поділ отриманого в результаті перетворення простору на підпростір сигналу і підпростір шуму, а потім знаходження в кожному з них додаткових діагностичних ознак.

П
роцедура аналізу починається зі складання ансамблю сигналів ЕКГ із декількох реалізацій у різний час спостереження

де E1,E2,...,Em - ансамбль реалізацій сигналів ЕКГ; еmj(j=1,2,...,n) - дискретні значення реалізації.

Масив вихідних сигналів розглядається у вікні, що відповідає повному кардіоциклу чи його частині. При виявленні ППП поряд з аналізом усього P - зубця і PQ - інтервалу виконується обробка даних, що знаходяться наприкінці зубця P: останні 30 мс, 20 мс і 10 мс.

Для складеного ансамблю обчислюється коваріаційна матриця С, де кожен її елемент

дорівнює добутку вибіркових ординат кардіоциклу

де q=1,2,...,n; r=1,2,...,n.

Власні значення λ1 ≥ λ2 ≥...≥ λn знаходяться як корені характеристичного рівняння коваріаційної матриці C, а власні вектори V1, V2, ..., Vn,, що представляють ортонормований базис ансамблю ЕКГ, визначаються із системи лінійних алгебраїчних рівнянь

CV=λV.

Поділ перетвореного простору здійснюється на основі представлення матриці коваріацій С як суми розкладів у підпросторі сигналу і підпросторі шуму

У перетвореному базисі головні власні вектори V1,V2, ..., Vs складають підпростір сигналу з їхніми власними значеннями λi. Інші ж власні вектори Vs+1,...,Vn складають підпростір шуму, і їм відповідають власні значення σi.

Поділ повного простору власних векторів на підпростори сигналу і шуму виконується на основі вибору найбільш вагомих власних значень після процесу сортування (рис.2), при цьому найбільшим власним значенням відповідають головні власні вектори.

Рис.2. Графік розподілу власних значень після процесу сортування

Визначення коефіцієнтів розкладу в координатному базисі головних власних векторів виконується у вигляді скалярних добутків сигналів Ei на головні координатні осі V1, V2, ..., Vs

Отримані в такий спосіб проекції сигналів у базисі головних власних векторів містять основну інформацію про сигнали ЕКГ.

Відновлення ЕКГ у координатному базисі головних власних векторів здійснюється з метою

реконструкції ЕКГ тільки в просторі сигналу

що приводить до збільшення відношення сигнал/шум і лежить в основі процедур пацієнт-адаптивної фільтрації (рис.3)

Рис.3. Графічне зображення зубця Р при наявності ППП після пацієнт-адаптивної (1) і традиційної фільтрації (2)

Похибку відновлення можна визначити по відношенню абсолютної похибки (суми відкинутих власних значень) до суми усіх власних значень

.

Визначення спектральних складових ЕКГ у базисі власних векторів ґрунтується на властивості ортогональності власних векторів підпростору шуму і складових сигналу ЕКГ

Loading...

 
 

Цікаве