WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив комбінованої антигіпертензивної терапії і фізичних навантажень на кардіореспіраторну систему, мікроциркуляцію та жирнокислотний спектр ліпопроте - Реферат

Вплив комбінованої антигіпертензивної терапії і фізичних навантажень на кардіореспіраторну систему, мікроциркуляцію та жирнокислотний спектр ліпопроте - Реферат

Поряд із забезпеченістю киснем, на рівень вмісту глікогену в тілі мідій в Одеській затоці суттєво впливає і забезпеченість їжею. При цьому в біотопах, що порівнюються, забезпеченість киснем і їжею повинні бути зв'язані прямою залежністю. Не диференціюючи обидва ці чинники, можна стверджувати, що розглянутий нами показник – вміст глікогену у тілі мідій під час досягнення максимального рівня (червень – липень) може характеризувати стан мідій у зв'язку із особливостями їх мешкання та є індикатором як цього стану, так і умов, що його визначають.

Одержані дані дозволяють охарактеризувати сезонну динаміку досліджених показників у мідій. У весняні місяці в тілі молюсків збільшується вміст глікогену до максимуму в червні – липні; в другій половині літа він різко падає; восени, як правило, знову зростає, а в грудні знову знижується. Очевидно, ця динаміка пов'язана з динамікою фізіологічного стану, в першу чергу, з репродуктивними циклами мідій.

Як відомо з літературних джерел (Горомосова, Шапіро, 1984) і підтверджено нашими подальшими дослідженнями, вміст глікогену в тілі мідій тісно пов'язаний з періодами репродуктивного циклу. Це свідчить про те, що період вимету припадає на початок весни, а період статевого спокою на кінець весни – початок літа. Друга половина літа відповідає періоду другого вимету, а більша частина осені – знову періоду спокою.

Вміст сумарних ліпідів значно нижчий, ніж вміст глікогену (в 3,6 рази влітку і в 1,9 – восени). Весною відбувається їх накопичення, влітку – стабілізація з деяким зниженням до кінця сезону, потім – накопичення восени. Відомо, що ліпіди у двостулкових молюсків, на відміну від глікогену, пов'язані з пластичним, а не з енергетичним обміном (Хочачка, Сомеро, 1977). Вказані відмінності річної динаміки цих компонентів, можливо, свідчать про різну спрямованість обох метаболічних процесів.

В міру дозрівання гамет як відносний, так і абсолютний вміст глікогену у гонадах значно зменшується, а у гепатопанкреасі та зябрах залишається стабільним. При виметі статевих продуктів його вміст різко падає як в гонадах, так і в гепатопанкреасі. Далі, при переході до статевого спокою, відбувається накопичення глікогену в гонадах та гепатопанкреасі. Значне зменшення вмісту глікогену в гонадах при виметі, очевидно, пов'язане з переходом його у виметані статеві продукти, де він використовується не тільки в енергетичному, але і в пластичному метаболізмі. Це підтверджує положення про те, що глікоген є важливим енергетичним субстратом, що бере участь у забезпеченні дозрівання та вимету гамет у мідій.

Відносний вміст сумарних ліпідів найбільш високий у гепатопанкреасі; на другому місці знаходяться гонади, на третьому – зябра. Абсолютний вміст (мг) ліпідів у гепатопанкреасі та гонадах вірогідно не відрізняється.

Динаміка сумарних ліпідів, на відміну від глікогену, інша: вони накопичуються при дозріванні гонад до переднерестової стадії і залишаються на стабільному рівні після вимету статевих продуктів: на стадії відновлення гонади між двома виметами і стадії переходу до статевого спокою. Лише під час вимету вміст сумарних ліпідів, як і глікогену, різко падає. У зябрах вміст ліпідів, на відміну від глікогену, не такий стабільний: він помітно збільшується до моменту завершення дозрівання гамет. Накопичення сумарних ліпідів до завершення дозрівання статевих продуктів, очевидно, свідчить про їх роль як "пластичного" матеріалу у формуванні ооцитів та переході його у виметані статеві продукти. Звідси і різниця у спрямованості динаміки вмісту ліпідів – "пластичного" матеріалу – від початкової стадії гаметогенезу до його закінчення (накопичення), порівняно з глікогеном (витрата). Разом з гонадами, така ж різниця спостерігається і в гепатопанкреасі – органі, в якому відбувається метаболічна трансформація як енергетичних (глікоген), так і "пластичних" субстратів (зокрема, ліпідів).

У зябрах рівень ліпідів коливається сильніше, ніж рівень глікогену: їх вміст помітно збільшується до моменту завершення дозрівання гамет. Стабільність вмісту глікогену в них, очевидно, свідчить про необхідність підтримки енергетичного обміну на рівні, що забезпечує нормальне функціонування організму молюсків при дозріванні, а підвищення вмісту сумарних ліпідів на переднерестовій стадії – можливо, про структурно-функціональне забезпечення цього органу при підвищеному навантаженні, пов'язаному з накопиченням "пластичного" матеріалу в гонадах та гепатопанкреасі.

Приведені дані про зв'язок стадій зрілості самок мідій з вмістом глікогену та сумарних ліпідів в органах дозволяють використовувати ці компоненти хімічного складу як індикатори фізіологічного стану молюсків при аналізі їх динаміки впродовж річного циклу. Накопичення ліпідів, як і накопичення глікогену, певно, пов'язане з високою чисельністю фітопланктону (Теренько, 2005).

Динаміка вмісту сухої речовини в тканинах (органах) мідій залежно від стану статевих продуктів була такою ж самою, як і динаміка сумарних ліпідів. Різниця була лише в тому, що відносний вміст сухої речовини і ліпідів в гепатопанкреасі і гонадах вірогідно не відрізнявся. Абсолютний вміст сухої речовини на стадії завершення вимету в гонадах значно вищий, ніж в гепатопанкреасі.

Таким чином, процес дозрівання гамет у мідій з позицій динаміки досліджених нами біохімічних показників полягає в накопиченні пластичного матеріалу, ліпідів і, поза сумнівом, білку, про який можна судити по "безвуглеводній знежиреній органіці" (БЗО). Цей процес забезпечується витрачанням основного енергетичного субстрату – глікогену.

Серед інших показників складу тканин мідій слід звернути увагу на динаміку вмісту води (вологість)у цих молюсків в процесі дозрівання та вимету. Величина цього показника знаходиться у зворотньому співвідношенні із вмістом сухої речовини, але має самостійне значення. По-перше, саме за вмістом вологи спостерігаються найбільші розбіжності між динамікою відносних та абсолютних величин. Максимальна кількість вологи у мідій виявлена при завершенні дозрівання на переднерестовій стадії у гонадах. Це природно, оскільки обводнення гонад є "стартовим сигналом" для початку вимету. Після вимету волога гонад різко зменшується. Відносний же вміст вологи міняється протилежним чином. Він мінімальний при завершенні дозрівання (черезвелике накопичення "пластичного матеріалу") і максимальний – після вимету через зменшення у генеративній тканині і гепатопанкреасі органічних компонентів.

Сира маса тіла мідій і всіх досліджених органів на різних стадіях репродуктивного циклу змінюється так само, як і вміст абсолютних кількостей сухої речовини, вологи, БЗО і ліпідів (виключення – глікоген). Внесок в сиру масу кожного з компонентів відповідає порядку їх переліку. Максимум сирої маси спостерігається на переднерестовій стадії, мінімум – на стадії вимету. Найбільший внесок в сиру масу мідій роблять гонади, потім гепатопанкреас, на третьому місці – зябра, абсолютна маса яких впродовж всього репродуктивного циклу стабільна. Сумарна сира маса м'яких тканин на всіх стадіях на 5-й станції вища, ніж на 1-й, що також свідчить про кращий фізіологічний стан молюсків.

Морфо-функциональні індекси мідій також залежать від статевого циклу. На переднерестовій стадії найбільшим є гонадо-соматичний індекс, який пов'язаний із збільшенням питомої ваги гонад в загальній масі тіла. За рахунок цього гепато- та зяброво-соматичні індекси на цій стадії знижуються. Після вимету статевих продуктів гонадо-соматичний індекс знижується, і найвищим стає гепато-соматичний індекс. Необхідно відзначити, що зяброво-соматичний індекс на станції з обмеженим водообміном вірогідно вищий, ніж на станції з вільним. Це може свідчити про компенсаторну реакцію зябрового апарату на погані умови водного середовища.

Loading...

 
 

Цікаве